вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" січня 2022 р. м. Київ Справа № 906/1089/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська обл., місто Славутич, вулиця 77-Ї Гвардійської дивізії, будинок 7/1, код 14310862)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська теплоелектростанція» (13352, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Великі Низгірці, вулиця Білопільська, будинок 123, код 42626158)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, б. 50, код 43173325)
про стягнення 56735,56 гривень
11.10.2021 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (далі - ДСП «ЧАЕС»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська Теплоелектростанція» (далі - ТОВ «Бердичівська Теплоелектростанція»/відповідач) боргу у загальному розмірі 56735,56 гривень, з яких: 51175,35 гривень борг з орендної плати, 1196,70 гривень пеня, 243,41 гривень 3% річних, 473,21 гривень інфляційні втрати та 3646,89 гривень штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати за період лютий-червень 2021 року за договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності від 12.02.2019 № 2219, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 51175,35 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.10.2021 у справі № 906/1089/21 матеріали позовної заяви державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська Теплоелектростанція» 56735,56 гривень передано за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2021 відкрито провадження у справі № 906/1089/21, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській Черкаській та Чернігівській областях.
Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвалу про відкриття провадження від 05.11.2021 у справі № 906/1089/21, повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду з відміткою від 16.11.2021 про невручення відповідачу, а саме «адресат відсутній за вказаною адресою».
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.
За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) та ТОВ «Бердичівська Теплоелектростанція» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2219 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину об'єкта «Виробничо-опалювальна котельня» (інв. № 272), а саме: головний корпус ВОК з укриттям для димососів площею 5003,90 м2 (у тому числі 4 167,30 м2 - площа основної будівлі та 836,60 м2 - площа укриття для димососів) без просторого решітчастого каркасу (несучої башти) д имової труби; склад хімічних реагентів площею 319,10м2; будівля очищення промстоків з будівлею насосної станції пожежогасіння площею 249,00 м2; мазутонасосна площею 427,70 м2; холодний склад матеріалів площею 482,40 м2; ємності у кількості 15 шт. (5000 м3 - 2 шт., 1000 м3 - 2 шт., 400 м3 - 2 шт., 200 м3 - 2 шт., 160 м3 -1 шт., 40 м3 -1 шт., 25 м3 - 4 шт., 10 м3 -1 шт.), що розташована за адресою: Київська обл., Іванківський р-н, м. Прип'ять, вул. Житомирська, 1, літера «Г», та перебуває на балансі ДСП «Чорнобильська АЕС», код ЄДРПОУ 14310862, (далі - балансоутримувач), вартість якої визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 травня 2018 і становить за незалежною оцінкою 10840513,00 грн (десять мільйонів вісімсот сорок тисяч п'ятсот тринадцять грн 00 коп.) без врахування ПДВ.
Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення об'єкта генерації (теплової електростанції, що працює на біопаливі) потужністю понад 10 МВт, для виробництва електричної енергії.
За умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2018 року 135506,41 грн (Додаток № 1 до Договору).
Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 912 «Деякі питання стимулювання розвитку зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення» (далі - Постанова) сторони домовились, що на період чинності Постанови орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу із застосовуванням орендної ставки за використання державного майна, розташованого в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення, з коефіцієнтом 0,15 (п. 3.2. договору).
Розмір орендної плати, що підлягає перерахуванню до державного бюджету та утримувачу на період чинності Постанови, визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2018 р. 20400,00 гри (двадцять тисяч чотириста грн 00 коп.). Відповідні зміни відображені у розрахунку орендної плати, що є Додатком № 2 до цього Договору та його невід'ємною та складовою частиною (п.3.3. договору).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.4. договору).
Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.6. договору).
Згідно п. 3.7. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.8. договору).
Згідно п. 3.11. договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі, не меншому, ніж місячна орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останні місяці оренди.
Відповідно до п. 5.4. договору завдаток стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.8. цього Договору.
Пунктом 5.5. договору визначено обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна (п. 5.13. договору).
Цей договір укладено строком на 49 років, що діє з 12.02.2019 до 11.02.2068 включно (п. 10.1. договору).
За Актом приймання-передачі орендованого майна від 15.02.2019 відповідач отримав в оренду нерухоме майно.
З метою забезпечення виконання зобов'язань, визначених п. 5.5. Договору ДСП «ЧАЕС» направляло орендарю рахунки-акти наданих послуг з оренди із зазначенням періоду та суми орендної плати, що підлягала перерахуванню балансоутримувачу, проте взяте на себе зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі зі сплати орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу (щомісяця до 15 числа, наступного за звітним) ТОВ «Бердичівська Теплоелектростанція» не виконує, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, у відповідача утворилася заборгованість перед балансоутримувачем - ДСП «ЧАЕС» за період оренди лютий-червень 2021 року в сумі 51175,35 гривень.
Крім того, 30.06.2021 між позивачем, відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, було складено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Згідно зазначеного акту датою припинення договору оренди є 30.06.2021.
Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача борг у загальному розмірі 56735,56 гривень, з яких: 51175,35 гривень борг з орендної плати, 1196,70 гривень пеня, 243,41 гривень 3% річних, 473,21 гривень інфляційні втрати та 3646,89 гривень штраф.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Щодо вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 51175,35 гривень.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
За змістом п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1, 4 ст. 17 названого Закону, оренда є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, та з врахуванням суми завдатку, внесеного відповідачем, за ним обліковується заборгованість у розмірі 51175,35 гривень, яка залишилася несплаченою відповідачем.
З наданих позивачем актів-рахунків вбачається, що сума зобов'язань з орендної плати, що у відповідній пропорції мала бути перерахована на користь позивача за лютий 2021 року становить 11991,92 гривень, за березень 2021 року становить 12195,78 гривень, за квітень 2021 року становить 12281,15 гривень, за травень 2021 року становить 12440,81 гривень та за червень 2021 року становить 12465,69 гривень.
При цьому, як відображено в розрахунку позивача, сума внесеного відповідачем завдатку згідно умов договору становить 10200 гривень. Відповідно загальна сума заборгованості, з урахуванням внесеного відповідачем завдатку становить 51175,35 гривень.
Відповідач доводи позивача в перебігу розгляду справи не спростував, відзиву на позовну заяву, контррозрахунку стягуваної суми основного боргу та заперечень, щодо правильності відображення нарахованої, згідно рахунків за лютий-червень 2021 року, суми орендної плати не надав.
А тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з орендної плати у розмірі 51175,35 гривень підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 1196,70 гривень та штрафу у розмірі 3646,89 гривень.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті орендної плати у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.9. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.8. співввідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період невиконання зобов'язання включно.
Відповідно до п. 3.10. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати орендної плати у лютому-червні 2021 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1196,70 гривень та штраф у розмірі 3646,89 гривень.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу судом встановлено, що вони розраховані арифметично вірно та підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 1196,70 гривень та сума штрафу у розмірі 3646,89 гривень.
Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 243,41 гривень та інфляційних втрат у розмірі 473,21 гривень.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він здійснений арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 243,41 гривень та інфляційних втрат у розмірі 473,21 гривень.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі та приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 51175,35 гривень, 1196,70 гривень пені, 243,41 гривень 3% річних, 473,21 гривень інфляційних втрат та 3646,89 гривень штрафу.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська теплоелектростанція» (13352, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Великі Низгірці, вулиця Білопільська, будинок 123, код 42626158) на користь державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська обл., місто Славутич, вулиця 77-Ї Гвардійської дивізії, будинок 7/1, код 14310862) 51175,35 гривень основного боргу, 1196,70 гривень пені, 243,41 гривень 3% річних, 473,21 гривень інфляційних втрат, 3646,89 гривень штрафу та 2270,00 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.01.2022.
Суддя Р.М. Колесник