вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 910/3635/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні
позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора Бориспільського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот», м. Київ
про стягнення коштів
У засіданні суду беруть участь:
представник позивача: Старовойт М.Б. (довіреність №01-22/7-316 від 03.09.2021, паспорт);
представник відповідача: не з'явився
1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
1.1. 09.03.2021 Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» (далі - ТОВ «Пілот», відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 536 013,11грн, з яких: 443 646,05грн - основний борг; 26 638,68грн - пеня; 6 442,84грн - 3% річних; 14 920,93грн - інфляційні втрати; 44 364,61грн - 10% штрафу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору у розмірі 8 040,20грн.
Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 526, 530, 610, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2177 від 24.10.2018 в частині внесення орендної плати за користування майном у період з лютого 2020 року по січень 2021 року.
1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що:
ТОВ «Пілот» звільнений від сплати орендної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», оскільки є орендарем, що орендує приміщення з метою здійснення туроператорської діяльності;
позивачем невірно визначено розмір заборгованості відповідача, що призвело до неправильного математичного розрахунку розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
1.3. ДП «МА «Бориспіль», у відповідності до ст. 166 ГПК України, подав відповідь на відзив, в якій у спростування обставин, викладених у відзиві, зазначив про те, що:
метою оренди приміщення згідно відповідного договору є розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків, а не здійснення туроператорської діяльності;
відповідною постановою КМУ не передбачено звільнення від орендної плати за користування майном з цільовим призначенням - розміщення каси з продажу авіа- та залізничних квитків, а отже, відповідач не підпадає під перелік орендарів, яких може бути звільнено від орендної плати на підставі положень такої постанови;
договір оренди нерухомого майна укладений між позивачем, відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Фонд), який не є платником податку з операцій з орендної плати, у зв'язку із чим ДП «МА «Бориспіль» враховує повний розмір ПДВ, який підлягає сплаті відповідачем, та який у подальшому сплачується позивачем до державного бюджету.
1.4. ТОВ «Пілот» на виконання ст. 167 ГПК України подав заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом є аналогічними відзиву на позовну заяву. Додатково зазначив про те, що відповідач не орендує цілісний майновий комплекс чи його структурний підрозділ, тому нарахований розмір ПДВ підлягає розподілу між Фондом та ДП «МА «Бориспіль».
1.5. 23.12.2021 під час судового засідання представник ДП «МА «Бориспіль» у вступному слові учасників справи підтримав свою позовну заяву та просив суд її задовольнити з підстав викладених у заявах по суті справи.
У свою чергу, представник ТОВ «Пілот» у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був проінформований належним чином та своєчасно (т. 2 а.с. 134). Водночас, явка вказаної особи обов'язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України суд визнав за можливе продовжити судове засідання без участі представника відповідача.
2. Процесуальні дії у справі та результати вирішення заяв (клопотань) учасників справи з процесуальних питань
2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі №910/3635/21 вищевказану позовну заяву ДП «МА «Бориспіль» до ТОВ «Пілот» про стягнення коштів задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ТОВ «Пілот» подало апеляційну скаргу, яка постановою Північного апеляційного господарського суду (далі - ПАГС) від 31.08.2021 була задоволена, скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021, а матеріали справи №910/3635/21 постановлено направити на розгляд до Господарського суду Київської області за виключною підсудністю.
17.09.2021 матеріали справи №910/3635/21 отримано судом, що підтверджується вхідним штампом останнього на відповідному супровідному листі за №2743/21.
2.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2021 справу №910/3635/19 передано до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою від 22.09.2021 прийняла справу до свого провадження та постановила здійснити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, призначила судове засідання на 01.11.2021 та встановила сторонам строк для подачі заяв по суті справи, визначених ст. 161 ГПК України.
Ухвалою суду від 01.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання від 01.11.2021, на підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та відкладено відповідне засідання до 29.11.2021.
На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засідання оголошувалась перерва до 20.12.2021 та до 23.12.2021 (ухвала суду від 29.11.2021, протокольна ухвала суду від 20.12.2021).
2.3. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 23.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази
3.1. 24.10.2018 між Фондом (орендодавець) та ТОВ «Пілот» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2177 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення №226 (майно), загальною площею 3,7кв.м., розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. №47578) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач), вартість якої визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2018 і становить за належною оцінкою 350 900,00грн без врахування ПДВ (т. 1 а.с. 10-22).
У п. 1.2 Договору сторони домовились, що майно передається в оренду з метою розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору).
Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2018 року 66 000,00грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.п. 3.1, 3.2 Договору).
Згідно п. 3.3 Договору, зокрема, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
У п. 3.6 Договору Фонд та ТОВ «Пілот» погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 24.10.2018 до 23.10.2019 включно (п. 10.1 Договору).
На виконання умов Договору 01.11.2018 між орендарем та орендодавцем підписано без зауважень та скріплено їх печатками акт приймання-передавання зазначеного нерухомого майна (т. 1 а.с. 20).
3.2. 02.12.2019 між Фондом та ТОВ «Пілот» укладено додатковий договір №2 до Договору, відповідно до п. 3 якого сторони домовились, що термін дії Договору продовжено на 1 рік до 23.10.2020 включно, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 04.11.2019 №1075 «Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк».
Відповідно до ст. 631 ЦК України, сторони домовились, що положення цього додаткового договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 24.10.2019 (п. 4 додаткового договору №2).
Цей додатковий договір є невід'ємною і складовою частиною договору. Додатковий договір дійсний протягом дії договору (п. 6 додаткового договору №2).
3.3. 13.03.2020 Указом Президента України №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами та доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з 12.03.2020 до 31.03.2022 на всій території України установлено карантин.
15.07.2020 КМУ прийнято постанову №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», якою установлено, що на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1.
3.4. У свою чергу, за період з лютого 2020 року по січень 2021 року ДП «МА «Бориспіль» надав, а ТОВ «Пілот» отримав рахунки-фактури на сплату орендної плати, що підтверджується відповідними реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів (т. 1 а.с. 48-54), а саме: №76/402 від 29.02.2020 на суму 86 594,15грн (до сплати балансоутримувачу - 36 080,90грн); №76/621 від 31.03.2020 на суму 87 286,91грн (до сплати балансоутримувачу - 36 369,55грн); №76/822 від 30.04.2020 на суму 87 985,20грн (до сплати балансоутримувачу - 36 660,50грн); №76/1024 від 31.05.2020 на суму 88 249,15грн (до сплати балансоутримувачу - 36 770,48грн); №76/1236 від 30.06.2020 на суму 88 425,66грн (до сплати балансоутримувачу - 36 844,02грн); №76/1436 від 31.07.2020 на суму 87 895,10грн (до сплати балансоутримувачу - 36 622,96грн); №76/1623 від 31.08.2020 на суму 87 719,32грн (до сплати балансоутримувачу - 36 549,72грн); №76/1861 від 30.09.2020 на суму 88 157,90грн (до сплати балансоутримувачу - 36 732,46грн); №76/2056 від 31.10.2020 на суму 89 039,48грн (до сплати балансоутримувачу - 37 099,78грн); №76/2250 від 30.11.2020 на суму 90 197,00грн (до сплати балансоутримувачу - 37 582,08грн); №76/2456 від 31.12.2020 на суму 91 008,77грн (до сплати балансоутримувачу - 37 920,32грн); №76/387 від 31.01.2021 на суму 92 191,88грн (до сплати балансоутримувачу - 38 413,28грн). Усього до сплати балансоутримувачу 443 646,05грн (т. 1 а.с. 29-46).
16.01.2021 ДП «МА «Бориспіль» направив до ТОВ «Пілот» претензію №35-28/5-5 від 05.01.2021, в якій вимагав сплатити заборгованість по орендній платі за період з лютого по листопад 2020 року у розмірі 367 312,45грн, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 16.01.2021 (т. 1 а.с. 55-58). Доказів реагування ТОВ «Пілот» на вказану претензію учасниками справи надано не було.
4. Щодо порушеного права
Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній здійснив нарахування відповідачу відповідних санкцій та звернувся із даним позовом до суду.
5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано
5.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 (чинного станом на момент укладення Договору між сторонами) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Як встановлено судом, Фондом передано в оренду ТОВ «Пілот» відповідне нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 01.11.2018. Доказів повернення відповідачем зазначеного майна у встановленому порядку Фонду учасниками справи надано не було.
Ураховуючи зазначені обставини та проаналізувавши п.п. 3.1, 3.6 Договору, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов'язання зі сплати орендної плати у відповідному розмірі у співвідношенні 70% - до Фонду, 30% - ДП «МА «Бориспіль» не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
5.2. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за період використання державного майна з лютого 2020 року по січень 2021 року. Проте, як зазначає відповідач, останній звільнений від сплати орендної плати на підставі постанови КМУ №611 від 15.07.2020, оскільки є орендарем, що орендує приміщення з метою здійснення туроператорської діяльності. З цього приводу суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, 15.07.2020 КМУ прийнято постанову №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», якою установлено, що на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1.
Відповідно до вказаного додатку орендарі, які орендують приміщення з метою здійснення туроператорської та турагентської діяльності звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном.
Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати, судом ураховується саме мета використання нерухомого майна.
Згідно п. 3 постанови КМУ №991 від 11.11.2015 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності» туроператорська діяльність - діяльність туристичних операторів з організації та забезпечення створення туристичного продукту, реалізації та надання туристичних послуг щодо виїзного, в'їзного та внутрішнього туризму.
За змістом ст. ст. 1, 5 Закону України «Про туризм» туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо); суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є: туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
Водночас, судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 Договору відповідач орендує відповідне нерухоме майно з метою розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків.
Проаналізувавши зазначене, суд зазначає, що продаж авіаквитків та залізничних квитків не є здійсненням туроператорскої діяльності, оскільки, туроператорська діяльність - це комплекс туристичних послуг.
При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження організації та забезпечення ТОВ «Пілот» створення туристичного продукту, реалізації та надання туристичних послуг щодо виїзного, в'їзного та внутрішнього туризму.
Суд зазначає, що постановою КМУ від 15.07.2020 №611 визначено чіткий перелік орендарів, яких може бути звільнено від сплати орендної плати або здійснено перерахунок орендної плати, саме відповідно до мети використання нерухомого державного майна згідно укладеного між сторонами Договору.
Так, указаною постановою КМУ не передбачено звільнення орендаря від сплати орендної плати за користування майном з цільовим призначенням - розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків, а тому, ТОВ «Пілот» не відноситься до переліку орендарів, наведених у Додатку 1 до постанови, яких може бути звільнено від орендної плати за використання нерухомого державного майна.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов'язання із сплати орендної плати у встановленому Договором розмірі за вказаний позивачем період.
5.3. Водночас, відповідач у своєму відзиві вказує на те, що позивачем неправильно визначено суму орендної плати, оскільки до її розміру включено ПДВ. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 (чинного станом на момент укладення Договору між сторонами), зокрема, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995, зокрема, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно (аналогічне положення міститься у п. 3.6 Договору).
Отже, розподіл нарахованої орендної плати здійснюється орендарем та балансоутримувачем в частинах, обумовлених укладеним сторонами договором (70% та 30%), без урахування ПДВ, після чого сума ПДВ, що підлягає сплаті, додається до частини орендної плати, яка підлягає сплаті на користь ДП «МА «Бориспіль», а ДП «МА «Бориспіль», як податковий агент, сплачує у подальшому відповідну суму податку до державного бюджету (аналогічна правова позиція, зокрема, викладена у постановах Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2021 у справі №910/19133/20, від 13.10.2021 у справі №911/493/21).
Ураховуючи зазначене, посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно включено до суми орендної плати, яка підлягає сплаті ТОВ «Пілот» ПДВ, є необґрунтованим та судом до уваги не приймається.
5.4. Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Ураховуючи зазначені обставини та п. 3.6 Договору, суд дійшов висновку, що за період користування відповідним нерухомим майном, а саме, з лютого 2020 року по січень 2021 року у ТОВ «Пілот» наявне зобов'язання із сплати орендної плати усього на загальну суму 443 646,05грн.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання з внесення плати за оренду не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав. З огляду на те, що своєчасна сплата орендної плати є одним з основних обов'язків ТОВ «Пілот», належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 443 646,05грн.
5.5. Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 26 638,68грн за період з 16.03.2020 по 25.02.2021, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 3.7 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов'язання включно.
Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що сторонами у Договорі урегульовано відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, а саме, в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.
Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 26 638,68грн (т. 1 а.с. 6), суд вважає його правильним,обґрунтованим, та таким що підлягає стягненню з ТОВ «Пілот».
5.6. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 44 364,61грн. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, п. 3.8 Договору передбачено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею загалом становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Як встановлено судом, у відповідача наявна заборгованість із орендної плати за період з лютого 2020 року по січень 2021 року, що перевищує строк, установлений вищевказаними умовами Договору, а отже, у позивача наявне право вимагати від відповідача сплати штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.
Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 44 364,61грн (т. 1 а.с. 7), суд вважає його правильним, обґрунтованим, та таким що підлягає стягненню з ТОВ «Пілот».
5.7. Щодо нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 6 442,84грн та інфляційних втрат у розмірі 14 920,93грн за період з 16.03.2020 по 25.02.2021, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ураховуючи зазначене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 6 442,84грн (т. 1 а.с. 6), суд вважає його правильним та обґрунтованим, та таким що підлягає стягненню з ТОВ «Пілот».
5.8. Крім того, щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи зазначене, судом береться до уваги правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (т. 1 а.с. 6), вважає його арифметично неправильним у зв'язку із неправильним визначенням ДП «МА «Бориспіль» сукупного індексу інфляції за відповідний період. Проте, у перерахунку, сума інфляційних втрат становить значно більший розмір, аніж той який заявлений позивачем у позові, а тому, суд з урахуванням ч. 2 ст. 237 ГПК України, дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 920,93грн.
6. Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, то судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» (02088, м. Київ, вул. Лісова, буд. 80, ідентифікаційний код 25587911) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 443 646,05грн (чотириста сорок три тисячі шістсот сорок шість грн 05 коп.) - основної заборгованості, 26 638,68грн (двадцять шість тисяч шістсот тридцять вісім грн 68 коп.) - пені, 6 442,84грн (шість тисяч чотириста сорок дві грн 84 коп.) - 3 % річних, 14 920,93грн (чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять грн 93 коп.) - інфляційні втрати, 44 364,61грн (сорок чотири тисячі триста шістдесят чотири грн 61 коп.) - 10 % штрафу, 8 040,20грн (вісім тисяч сорок грн 20 коп.) - судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.01.2022.
Станом на 11.01.2022 рішення законної сили не набрало.