ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/17742/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 125 857,95 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У жовтні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) заборгованості у розмірі 125 857,95 грн, що складається з: 117 480,00 грн основного боргу, 5 982,95 грн інфляційних втрат, 2 395,00 грн трьох відсотків річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки товару від 7 грудня 2020 року № 432(2)20УК/53-121-01-20-09940.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2021 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17742/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.
25 листопада 2021 року від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
3 грудня 2021 року від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти заявлених позовних вимог у зв'язку з тим, що строк на оплату товару не настав, позивачем не дотримано обов'язкового досудового порядку врегулювання спору, а товар не супроводжувався податковою накладною. Також Підприємство заперечувало проти заявлених судових витрат позивача.
7 грудня 2021 року від позивача надійшло повідомлення від 6 грудня 2021 року щодо незмінності ціни позову.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив, передбаченим статтею 166 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
7 грудня 2020 року між Підприємством та Товариством укладено договір поставки товару № 432(2)20УК/53-121-01-20-09940, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити обумовлену продукцію, а відповідач - прийняти і сплатити кошти за поставлений товар.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору найменування, опис товару - балансир в/п 85-100 кг, БТ 100 - 3.0, код УКТ ЗЕД: 8425190000, у кількості 1 штука. Ціна без ПДВ - 97 900,00 грн, сума з ПДВ - 117 480,00 грн. Строк поставки товару: грудень 2020.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору його вартість становить 97 900,00 грн, крім того ПДВ - 19 580,00 грн. Загальна сума по договору складає 117 480,00 грн.
Розрахунок за товар, поставлений відповідно до пункту 1.1. договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до пункту 4.3 договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна із зазначенням коду УКТ ЗЕД - три примірники; паспорт, виданий підприємством виробником, або інший документ який підтверджує якість товару (копія завірена постачальником); інструкція з експлуатації; декларація про відсутність вимогам Технічного регламенту безпеки машин; рахунок-фактура; податкова накладна, оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄДПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Згідно з пунктом 12.1 договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту його укладення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 1 Закону України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Накладна - це первинний документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства
Таким чином, видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг.
14 грудня 2020 року на підставі договору від 7 грудня 2020 року № 432(2)20УК/53-121-01-20-09940 позивачем було поставлено відповідачеві товар - балансир в/п 85-100 кг, БТ100-3,00, код УКТЗЕД 8425190000, у кількості 1 штука, що підтверджується видатковою накладною від 14 грудня 2020 року № 906 на суму 97 900,00 грн (без ПДВ), 117 480,00 грн (разом з ПДВ).
Дана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками без зауважень.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату від 14 грудня 2020 року № С- 4423 на загальну суму 117 480,00 грн (разом з ПДВ).
Факт поставки товару визнається відповідачем у відзиві, але, заперечуючи проти позову, останній зазначав, що вимога позивача про сплату коштів за цей товар є необґрунтованою, оскільки строк на його оплату не настав.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зі змісту вищезазначеної видаткової накладної вбачається, що товар отримано відповідачем 17 грудня 2020 року. Тому, враховуючи положення пункту 3.2 договору, останнім днем для оплати вартості поставленої продукції (97 900,00 грн) було 15 лютого 2021 року.
Доказів оплати поставленого за даним договором товару сторонами суду не надано.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що цей товар у порушення пункту 4.3 договору не супроводжувався податковою накладною, оформленою та зареєстрованою в ЄРПН у встановленого ПК України порядку.
У той же час судом встановлено, що в матеріалах справи міститься податкова накладна від 14 грудня 2020 року № 47, відповідно якої постачальник (продавець) - Товариство, отримувач - Підприємство, загальна сума коштів, яка підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 117 480,00 грн, загальна сума податку на додану вартість - 19 580,00 грн, опис (номенклатура) товарів/послуг продавця - балансир в/п 85-100 кг, БТ 100 - 3.0, код УКТ ЗЕД: 8425190000, у кількості 1 штука. Ціна без ПДВ - 97 900,00 грн, сума з ПДВ - 117 480,00 грн.
Факт реєстрації цієї податкової накладної підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією Державної податкової служби України, відповідно до якої дата виписування податкової накладної - 14 грудня 2020 року, номер накладної - 47, реєстраційний номер - 9342892754. Документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 23 грудня 2020 року.
Таким чином матеріалами справи спростовуються заперечення відповідача про те, що поставлений товар не супроводжувався податковою накладною.
Також, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що позивачем не дотримано обов'язкового досудового порядку вирішення спорів, передбаченого пунктом 10.2 договору.
Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони спробують вирішити угодою. Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим.
Проте відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2020 року у справі №1-2/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
За таких обставин, безпосереднє пред'явлення постачальником позову до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не є і не може бути підставою ані для залишення такого позову без розгляду, його повернення, ані для відмови у задоволенні позовних вимог. У протилежному випадку матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на це, позивач, використовуючи судовий спосіб захисту його майнових прав, діяв у порядку, передбаченому як положеннями матеріального, так і процесуального законодавства України.
Таким чином аргументи відповідача про недодержання позивачем обов'язкового досудового порядку врегулювання спору є необґрунтованими та відхиляються судом.
Відтак, оскільки строк по сплаті коштів за поставлений товар настав і відсутні докази його оплати, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача за вказаним договором заборгованості у розмірі 117 480,00 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 982,95 грн інфляційних втрат та 2 395,00 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу в зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність нормам закону й умовам укладеного сторонами договору. Тож вимоги постачальника про стягнення з відповідача: 5 982,95 грн інфляційних втрат та 2 395,00 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу, - є обґрунтованими, а відтак також підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Підприємство.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 500,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що 26 серпня 2020 року між Товариством та адвокатським об'єднанням «Свобода» (далі - Об'єднання) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н, предметом якого є надання останнім усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Товариству в усіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Відповідно до пунктів 1.2, 5.2, 5.4, 6.4 цього договору Товариство зобов'язується прийняти здійснену Об'єднанням роботу, спрямовану на досягнення мети даного правочину, та сплатити гонорар у розмірі та порядку, передбаченому розділом п'ятим цього договору.
За надання правової допомоги Товариство сплачує Об'єднанню гонорар за домовленістю.
Оплата за надані послуги проводиться відповідно до звіту виконаних робіт, який є складовою частиною цього договору.
Конкретний розмір гонорару, що має сплатити позивач на користь Об'єднання, визначається додатком до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Зміни, доповнення до цього договору можуть вноситися тільки у письмовому вигляді.
19 жовтня 2021 року між Об'єднанням та Товариством укладено додаткову угоду № 5 до вказаного договору.
Відповідно до пунктів 1, 5 додаткової угоди № 5 Об'єднання бере на себе зобов'язання стягнути на користь Товариства заборгованість з Підприємства, що виникла за умовами договору поставки товару від 7 грудня 2020 року № 432(2)20УК/53-121-01-20-09940.
Сторони дійшли згоди, що винагорода (плата за послуги) Об'єднання по даній додатковій угоді встановлюється у розмірі 9 500,00 грн без ПДВ.
У підписаному Товариством та Об'єднанням акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 8 листопада 2021 року № 5 визначено перелік наданих Об'єднанням послуг та виконаних робіт на загальну суму 9 500,00 грн.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем також надано платіжне доручення від 1 листопада 2021 року № 4096, відповідно до якого Товариством сплачено на користь Об'єднання кошти у розмірі 9 500,00 грн.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено ордер від 24 листопада 2020 року серії АІ № 1070174 на ім'я адвоката Горбаня Романа Олеговича, виданий Об'єднанням та свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 грудня 2001 року № 1998/10.
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру судових витрат та вважав його неспівмірним, необґрунтованим та непропорційним до предмета спору.
Частиною 5 статті 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 9 500,00 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 19, ідентифікаційний код 36192103) 117 480 (сто сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 5 982 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 95 коп. інфляційних втрат, 2 395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн 00 коп. трьох процентів річних, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору та 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Господарського суду міста Києва протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10 січня 2022 року.
СуддяЄ.В. Павленко