ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/17214/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 141 423, 80 грн,
Суддя Я.А. Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі-відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 141 423, 80 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 110, 113-115, 129-131, 133 Статуту залізниць України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо забезпечення схоронності вантажу (вугілля кам'яного) при перевезенні за залізничними накладними: №№46402616, 46403960, 46403960, 46424115, 46424081, 47214150, 47420245, 47379193, 47929237, 47943477, 47363924, 47834411, 47848197, 47851704, 47981816.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 відкрито провадження в справі № 910/17214/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
23.11.2021 від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зокрема, зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості відправленого вантажу, а також невірно здійснено розрахунок маси вантажу, з урахуванням норми природної втрати вантажу в розмірі 1%, оскільки розрахунок має бути проведено із норми природних втрат у розмірі 2%. Окрім цього, зазначає про необґрунтованість вимог щодо забезпечення схоронності вантажу в вагонах №№ 56532914, 62008586, 61016036, 56954647, оскільки саме позивач здійснив недовантаження цих вагонів, а також не забезпечив схоронність вантажу.
Також 23.11.2021 представником відповідача подано клопотання про витребування в позивача посвідчень про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результатів лабораторій, які відповідають типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість» та в позивача і Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" оригіналів із усіма додатками договору від 27.01.2016 №1-1, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними №№46402616, 46403960, 46403960, 46424115, 46424081, 47214150, 47420245, 47379193, 47929237, 47943477, 47363924, 47834411, 47848197, 47851704, 47981816 і платіжних доручень або інших фінансових документів, що підтверджують оплату АТ ДТЕК «Західенерго» вартості поставленого вугілля за вказаними залізничними накладними.
Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.
Так, до клопотання відповідачем додано копію листа № 1110-1/3924 від 11.11.2021, у якому відповідач просить АТ ДТЕК «Західенерго» надати копії документів про витребування яких заявлено клопотання, однак, належних доказів, які б підтверджували факт направлення вказаного листа на адресу АТ ДТЕК «Західенерго» (зокрема, опису вкладення у лист) відповідачем суду надано не було, а також відповідачем не надано жодних доказів звернення до позивача з метою отримання, визначених у клопотанні доказів самостійно, відтак, з огляду на недотримання відповідачем вимог ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів суд відмовляє.
Враховуючи викладені вище обставини, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 20.12.2021 по 06.01.2022 у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, в перший робочий день після виходу з відпустки - 10.01.2022.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до вимог ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р., Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Судом встановлено, що в період з червня по серпень 2021 року позивачем (відправник) на адресу відокремленого підрозділу "БУРШТИНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (одержувач) були відправлені залізничні вагони №№53518304, 62009360, 53529657, 58063223, 599953737, 61015269, 62111265, 62314620, 53598009, 53598363, 61016515, 56737844, 56283377, 59953984, 60455060, 62008511, 56170020, 63486054, 56532914, 56743735, 62008586, 62964473, 61016036, 53528311, 53602512, 56951940, 52185394, 52193695, 56674062, 53169306, 62312541, 60520020, 53509030, 56916513, 56954647, 62965637, з вугіллям кам'яним марки Г-газовим.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№46402616, 46403960, 46403960, 46424115, 46424081, 47214150, 47420245, 47379193, 47929237, 47943477, 47363924, 47834411, 47848197, 47851704, 47981816, згідно з якими вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем.
Згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Відповідно до переуступного напису, зробленого на накладних: №№46402616, 46403960, 46403960, 46424115, 46424081, 47214150, 47420245, 47379193, 47929237, 47943477, 47363924, 47834411, 47848197, 47851704, 47981816 за підписами директора та головного бухгалтера відокремленого підрозділу "БУРШТИНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" право на пред'явлення позову передано ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».
Під час перевезення зазначеного вантажу на станціях Знам'янка Одеської залізниці, Здолбунів та Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку та переважування вантажу та встановлено недостачу вугілля кам'яного, в зв'язку з чим складені наступні комерційні акти:
1. № 350002/29/879, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні № 53518304 складає 3 800 кг;
2. № 350002/30/880, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №62009360 складає 2 650 кг;
3. № 410006/204/892, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53529657 складає 3 550 кг;
4. №410006/205/893, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №58063223 складає 3 050 кг;
5. №410006/207/895, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №59953737 складає 3 000 кг;
6. №350002/31/881, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №61015269 складає 2 650 кг;
7. №410006/206/894, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №62111265 складає 3 500 кг;
8. №410006/208/896, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №62314620 складає 4 000 кг;
9. №410006/202/890, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53598009 складає 3 400 кг;
10. №410006/203/891, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53598363 складає 3 100 кг;
11. №410006/194/882, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №61016515 складає 2 250 кг;
12. №410006/199/887, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56737844 складає 4 350 кг;
13. №410006/200/888, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56283377 складає 3 350 кг;
14. №410006/197/885, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №59953984 складає 3 450 кг;
15. №410006/196/884, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №60455060 складає 3 300 кг;
16. №410006/201/889, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №62008511 складає 4 500 кг;
17. №410006/198/886, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56170020 складає 3 950 кг;
18. №410006/195/883, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №63486054 складає 3 650 кг;
19. №388103/1001, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56532914 складає 1200, 00 кг;
20. №388103/1018, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56743735 складає 1 850 кг;
21. №388103/1020, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №62008586 складає 2 900, 00 кг;
22. №388103/1019, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №62964473 складає 2 250, 00 кг;
23. №388103/1015, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №61016036 складає 800, 00 кг;
24. №388103/1071, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53528311 складає 2 700 кг;
25. №388103/1069, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53602512 складає 1 400 кг;
26. №388103/1067, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56951940 складає 2 000 кг;
27. №388103/1070, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №52185394 складає 2 400 кг;
28. №388103/1066, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №52193695 складає 2 950 кг;
29. №388103/1072, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56674062 складає 2 050, 00 кг;
30. №388103/1068, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №53169306 складає 1 150, 00 кг;
31. №388103/1029, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №62312541 складає 1 150, 00 кг;
32. №388103/1047, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №60520020 складає 900, 00 кг;
33. №388103/1049, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56916513 складає 1 050, 00 кг;
34. №388103/1048, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56916513 складає 1 250, 00 кг;
35. №388103/1050, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56954647 складає 1 400, 00 кг;
36. №388103/1085, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №692965637 складає 1 050, 00 кг.
Згідно ст. 113, 114, 115 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем, який є відправником за вказаними залізничними накладними (графа 1), надано довідки про вартість вугільної продукції №1/4895 від 07.09.2021, №1/4896 від 07.09.2021, №1/4897 від 07.09.2021, №1/4898 від 07.09.2021, №1/4894 від 07.09.2021, №4314 від 05.08.2021, №1/4262 від 04.08.2021, №1/4731 від 31.08.2021, №1/4730 від 31.08.2021, №1/4984 від 10.09.2021, №1/4530 від 19.08.2021, №1/4986 від 10.09.2021, №1/4996 від 10.09.2021, №1/4797 від 01.09.2021, які в силу положень ст. 114, 115 Статуту є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу, оскільки вказані положення не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу.
У зв'язку із чим, посилання відповідача про недоведеність позивачем вартості та підтвердження оплати вартості відправленого вантажу за залізничними накладними судом відхиляються, оскільки позивач у цій справі не був власником майна, а виступав вантажовідправником; право на подання позову було передано йому отримувачем вугілля (згідно з написами на залізничних накладних), що не заперечувалося відповідачем і не суперечить положенням статті 133 Статуту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.08.2018 у справі №910/22324/16, від 16.11.2019 у справі №910/16904/18, від 05.02.2020 у справі №910/3868/19, №910/15076/19 від 03.09.2020, від 15.03.2021 у справі №910/5038/20.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 р. (далі - Правила) визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
З матеріалів справи слідує, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19 вересня 2013 р. (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19 березня 2002 р. є мінеральним паливом.
Посилання відповідача на судову практику Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладену в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15076/19 щодо застосування частини 2 статті 114 Статуту залізниць України, пункту 27 Правил видачі вантажу, які передбачають застосування норми природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах, при розрахунку збитків. Так, у справі № 910/15076/19 мало місце перевезення вантажу у вологому стані (застосовується коефіцієнт норми природної втрати маси вантажу - 2%), про що було зазначено в залізничних накладних, проте в даній справі відсутні докази перевезення вантажу у вологому стані та, відповідно, наявні підстави для застосування коефіцієнту - 1%.
Отже, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними №№46402616, 46403960, 46403960, 46424115, 46424081, 47214150, 47420245, 47379193, 47929237, 47943477, 47363924, 47834411, 47848197, 47851704, 47981816 було вугілля кам'яне Г-газове - мінеральне паливо, то позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу при розрахунку збитків.
Виходячи з вартості 1 т вугілля кам'яного за накладними: №46402616- 2 007, 47 грн з ПДВ, № 46403960 - 2 128, 30 грн з ПДВ, №46424115- 1 686, 90 грн з ПДВ, №46424081 - 2 120, 10 грн з ПДВ, №47214150 - 1 884, 19 грн з ПДВ, №47420245 - 1 868, 72 грн з ПДВ, №47379193 - 1 887, 37 грн з ПДВ, №47929237 - 2 255, 76 грн з ПДВ, №47943477 - 2 325, 76 грн з ПДВ, №47363924 - 1 953, 37 грн з ПДВ, №47834411- 2 502, 94 грн з ПДВ, №47848197 - 2 473, 98 грн з ПДВ, №47851704 - 2 358, 73 грн з ПДВ, №47981816 - 2 368, 99 грн з ПДВ.
Вартість втраченого вантажу (з ПДВ) з урахуванням норми природних втрат становить: у вагоні № 53518304 - 6 250, 26 грн, № 62009360 - 3 920, 59 грн, №53529657 - 6 093, 32 грн, №58063223 - 5 010, 02 грн, №59953737 - 4 901, 47 грн, №61015269 - 4 157, 63 грн, №62111265 - 5 966, 69 грн, №62314620 - 7 031,90 грн, №53598009 - 5 754, 92 грн, №53598363 - 5 113, 24 грн, №61016515 - 2 618, 07 грн, №56737844 - 7 724, 58 грн, №56283377 - 5 644, 77 грн, №59953984 - 5 835, 58 грн, №60455060 - 5 513, 32 грн, №62008511 - 8 063, 80 грн, №56170020 - 6 894, 57 грн, №63486054 - 6 262, 78 грн, №56532914 - 960, 94 грн, №56743735 - 2 130, 34 грн, №62008586 - 4 113, 05 грн, №62964473 - 2 903, 06 грн, №61016036 - 194, 40 грн, №53528311 - 4 543, 10 грн, №53602512 - 1 588, 06 грн, №56951940 - 2 962, 94 грн, №52185394 - 3 841, 56 грн, №52193695 - 5 083, 36 грн, №56674062 - 3 054, 30 грн, №53169306 - 1 053, 57 грн, №62312541 - 888, 78 грн, №60520020 - 515, 61 грн, №53509030 - 905, 48 грн, №56916513 - 1 400, 27 грн, №56954647 - 1 688, 85 грн, №62965637 - 838, 62 грн, що в загальній сумі складає 141 423, 80 грн.
Щодо посилань відповідача на те, що включення вимоги позивача щодо забезпечення схоронності вантажу в вагонах №№ 56532914, 62008586, 61016036, 56954647 до позовних вимог є безпідставним, оскільки вантажовідправник здійснив недовантаження цих вагонів, а також саме останнім не вжито заходів щодо запобігання втрати вантажу, суд зазначає таке.
Положеннями статті 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Судом встановлено, що завантаження вагонів №№ 56532914, 62008586, 61016036, 56954647 та визначення маси вантажу за залізничними накладними №№ 47214150, 47420245, 47379193, 4798816 здійснено вантажовідправником, правильність відомостей щодо навантаження вагону підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідних накладних шляхом накладення Електронного цифрового підпису.
Отже, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до положень статті 52 Статуту, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.
У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Отже, стаття 24 Статуту передбачає саме право залізниці взагалі перевіряти правильність зазначених вантажовідправником у накладній відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Позивач скористався своїм правом на таку перевірку, разом з тим, стаття 52 Статуту передбачає обов'язок для залізниці на перевірку таких відомостей у виключних випадках, які в ній визначені.
Відповідно до частини 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом «а» частини 2 статті 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (ч.3 ст.129 Статуту).
Підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені в комерційному акті.
Як вже зазначалося вище комерційних актах №388103/1001,№388103/1018, №388103/1015, №388103/1085 зафіксована недостача вантажу, а також, зокрема, зазначено, що на поверхні вантажу виявлено заглиблення, є виїмки, пошкоджено маркування та в місцях виїмки маркування відсутнє.
Комерційні акти підписані належними особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.
Суд зазначає, що у вказаних залізничних накладних №№ № 47214150, 47420245, 47379193, 47981816 жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було.
Даний факт свідчить про те, що вантажовідправник підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював навантаження з виконанням Технічних умов.
Після завантаження, всі зазначені в спірних накладних вагони, було перевірено працівниками залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель в оформлених накладних. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів.
Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірних залізничних накладних, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
У ч.ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Згідно з п. е ч. 1 ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Згідно статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Згідно з п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
З огляду на викладене, в разі завантаження вантажу в технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник (відповідач) був зобов'язаний відмовитись від прийняття вагонів у рухомий склад. Встановлені в даній справі обставини свідчать про безспірний факт прийняття відповідачем (залізницею) вагонів у рухомий склад без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу.
Згідно з ч.3 ст.917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Оскільки вантажі у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагонів №№ 56532914, 62008586, 61016036, 56954647 та встановити, що вказані вагони є непридатними для перевезення вантажу того виду (вугілля кам'яне), що були у нього завантажені вантажовідправником та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справних вагонах, що встановлене комерційними актами. Встановлені комерційними актами обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні (виїмки), свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
У статті 114 Статуту залізниць України закріплено положення, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (Правила), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.
Враховуючи, що перевезення відбувалося у технічно-справних вагонах, придатних для даної господарської мети (перевезення вугілля кам'яного), суд приходить до висновку, що саме відповідач несе відповідальність за втрату вантажу у вагонах №№ 56532914, 62008586, 61016036, 56954647.
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №905/96/17.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вказані вище норми, оцінивши надані сторонами докази, оскільки відповідачем було прийнято до перевезення вагони №№ 56532914, 62008586, 61016036, 56954647 за накладними № 47214150, 47420245, 47379193, 47981816, з визначеною масою вантажу, комерційних актів невідповідності маси і кількості вантажу не складалось, а тому посилання останнього щодо виключення вимоги з позову щодо забезпечення схоронності вантажу в вагонах №№ 56532914, 62008586, 61016036, 56954647 є необґрунтованими.
Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 141 423, 80 грн збитків.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, ідентифікаційний код 00178353) 141 423 (сто сорок одну тисячу чотириста двадцять три) грн 80 коп. збитків та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань