ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/17378/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНАГРОТЕХ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДВІН СТІЛ КОРПОРЕЙШН»
про стягнення 95 599, 65 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНАГРОТЕХ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДВІН СТІЛ КОРПОРЕЙШН» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 95 599, 65 грн, з яких: 84 309, 16 грн основний борг, 1 570, 69 грн пеня, 8 430, 91 грн штраф, 277, 18 грн 3% річних та 1 011, 71 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати товару поставленого за договором купівлі-продажу №ПН-02/08/01 від 02.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17378/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
29.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що ним сплачено 86% вартості товару, строк оплати інших 14% не настав, оскільки позивачем належним чином не зареєстровано податкові накладні та розрахунки коригувань.
30.11.2021 від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи виписки банку про рух коштів між ним і відповідачем за період з 02.08.2021 по 30.11.2021, а також письмове підтвердження, що станом на 30.11.2021 ціна позову не змінилась.
08.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що відповідачем не зазначено жодної обставини та факту неотримання податкового кредиту на підставі зареєстрованих податкових накладних від 03.09.2021 №1 та від 04.09.2021 №2, а тому, на думку позивача, відповідач намагається отримати подвійну вигоду у вигляді податкового кредиту та коштів, які не сплачує за товар. Зазначає, що правовідносини, що склалися між сторонами є господарськими, а обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування є обов'язком платника у публічно-правових відносинах і не є обов'язком перед покупцем.
13.12.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що підприємство не скористалося правом на податковий кредит, оскільки наявність зупиненого розрахунку коригування не надає підстав для включення суми до податкового кредиту.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 20.12.2021 по 06.01.2022 у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, в перший робочий день після виходу з відпустки - 10.01.2022.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
02.08.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № ПН-02/08/01 (надалі-договір), відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає і оплачує відповідно до умов цього договору пшеницю 2, 3, 4 класу, українського походження, врожаю 2021 року, ДСТУ 3768:2019, іменовану далі «товар».
Згідно із п.2.2. договору загальна кількість товару за ним складає суму партій, які поставляються за специфікаціями, які складаються на кожну партію і є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.3.1. договору товар поставляється партіями на умовах, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, згідно із тлумачення ІНКОТЕРМС 2010. У випадку суперечок між правилами ІНКОТЕРМС 2010 та умовами договору, застосовуються умови договору.
У пункті 3.4. договору сторонами погоджено, що продавець зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів:
- рахунки-фактури,
- видаткові накладні,
- а також податкову накладну в електронному вигляді, належним чином оформлену відповідно до правил ст.201.1. Податкового кодексу України, в тому числі з обов'язковим зазначенням коду товару відповідно до УКТ ЗЕД та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події.
Ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Оплата за товар або партію товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.п.4.1., 4.3. договору).
Згідно із п.5.2. договору в разі порушення порядку та умов оплати товару, зазначених в ньому договорі, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п.5.8. договору в разі визнання даного договору недійсним з боку податкових органів (незалежно від фактів недійсності), постачальник зобов'язується компенсувати покупцю всі суми, зазначені у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях з урахуванням штрафних санкцій,протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником письмової вимоги від покупця разом з доданими копіями відповідних податкових повідомлень-рішень. При визнанні судом дій податкових органів протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, покупець зобов'язується повернути постачальнику сплачені за цим пунктом кошті протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту набрання чинності судовим рішенням та відсутності касаційної скарги з боку податкового органу.
У разі блокування податкових накладних постачальник зобов'язаний застосувати всіх заходів щодо їх розблокування. У випадку ненадання відповідних документів або неподання позовної заяви до суду для розблокування протягом 60 календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від суми ПДВ.
Суми ПДВ, зазначені в зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, які продавець видає покупцю, мають відображатися в податкових зобов'язаннях декларації з ПДВ продавця в тому звітному періоді, у якому були виписані податкові накладні. Продавець зобов'язаний подати в податкові органи декларації з ПДВ у встановлений чинним законодавством України строк. За недотримання вимог цього пункту продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 14 % вартості партії товару або покупець має право задовольнити свою вимогу щодо сплати штрафу, вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок продавця згідно з цим договором, незалежно від того, згідно якої специфікації має бути здійснена виплата (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається) та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
У пункті 5.10. договору сторонами погоджено, що продавець зобов'язаний після поставки або передплати, в залежності від того, що трапилося раніше, зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної у ЄРПН з відповідним заповненням всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної (у тому числі коду товару згідно з УКТ ЗЕД що вказаний у відповідній специфікації цього договору) та на повну суму поставки (або передплата), з урахуванням наступних граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. За недотримання вимог цього пункту продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 14% від вартості відповідної партії товару. Крім того, покупець має право вирахувати суму штрафу від загальної вартості будь-якої партії товару, задовольнивши свою вимогу щодо сплати штрафу, вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається), незалежно від того згідно якої специфікації має бути здійснена виплата та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.5.11. договору в разі, якщо продавцю анулюють реєстрацію платника податку на додану вартість, продавець зобов'язаний письмово повідомити про це покупця негайно, протягом трьох робочих днів з дати анулювання такої реєстрації. У випадку здійснення поставки партії товару (або її частини) продавцем в період, коли продавець не є платником ПДВ, покупець мас право, на власний розсуд,застосувати:
а) прийняти таку партію товару, але за згодою сторін, яка викладена в цьому пункті, зменшити ціну такої партії товару на 14%. В такому випадку покупець складає довідку про зменшення ціни товару, яку надсилає продавцю на електронну адресу останнього та поштою. При цьому ціна такої партії товару вважається зміненою з дати складання довідки покупцем. сторони погоджуються, що довідка, передбачена цим пунктом договору, надсилається продавцю виключно з метою інформування про зменшення ціни партії товару та не потребує жодних погоджень продавцем, або
б) прийняти партію товару, але стягнуті з продавця штраф в розмірі 14 % від загальної вартості такої партії товару, який продавець зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця, або
в) вирахувати 14 % від загальної вартості такої партії товару, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається), незалежно від того, згідно якої специфікації має бути здійснена виплата, та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2022 року, а в частиш взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1. договору).
03.09.2021 між сторонами підписано специфікацію №3 до договору, відповідно до якої продавець постачає наступний товар: пшеницю 2,3 кл., українського походження, врожаю 2021 року, кількістю 80 т.
Згідно із п.п.4, 6 специфікації №3 товар поставляється партіями на умовах FСА - склад продавця - Луганська обл.., Станично-Луганський р-н, с.Петропавлівка (тлумачення ІНКОТЕРМС 2010). Поставка товару в повному обсязі здійснюється в строк до 08.09.2021 включно.
Відповідно до п.7 специфікації №3 оплата за товар або партію товару здійснюється покупцем на поточний рахунок, вказаний в рахунку-фактурі шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:
- 86% вартості товару або партії товару - оплата за товар здійснюється на поточний рахунок, вказаний в рахунку-фактурі шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок вартості товару або партії товару - за фактом відвантаження товару в транспортний засіб;
- 14% вартості товару або партії товару - протягом п'яти банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної та розрахунків-коригування для пов'язаних між собою накладних (в разі необхідності) в єдиному реєстрі податкових накладних (ЄОПН).
Так, на виконання умов договору за видатковою накладною №РН-0000041 від 04.09.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 602 207, 02 грн, з ПДВ.
Також 04.09.2021 позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000035 на оплату зазначеного товару в розмірі 602 207, 20 грн, що є більшим на 18 копійок, чим зазначено у видатковій накладній (602 207, 02 грн).
Відповідачем, у свою чергу, згідно платіжного доручення №8848 від 03.09.2021 сплачено вартість товару в розмірі 509 753, 85 грн та №8855 від 06.09.2021 в розмірі 8 144, 19 грн, всього 517 898, 04 грн.
06.09.2021 позивачем було здійснено реєстрацію податкової накладної №1 від 03.09.2021 на загальну суму коштів 509 753, 85 грн, з яких 62 601, 35 грн ПДВ та податкової накладної №2 від 04.09.2021 на загальну суму коштів 92 453,35 грн, з яких зазначено 11 353, 9202 грн ПДВ .
07.09.2021 відповідач звернувся до позивача з листом, у якому повідомив, що податкові накладні №1 від 03.09.2021 та №2 від 04.09.2021 не відповідають за ціною специфікації №3 і за ціною і сумами прибуткової накладної №41 від 04.09.2021 і потребують коригування. Зазначив, що оплата 14% партії товару буде здійснена протягом 5 днів з моменту реєстрації розрахунків-коригування до податкових накладних у ЄРПН.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати товару, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 84 309, 16 грн основного боргу, 1 570, 69 грн пені, 8 430, 91 грн штрафу, 277, 18 грн 3% річних та 1 011, 71 грн інфляційних втрат.
Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків: майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткова накладна №РН-0000041 від 04.09.2021) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно договору на загальну суму 602 207, 02 грн.
У той же час, як встановлено судом, відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару в сумі 517 898, 04 грн, що складає 86% (81,160 т х 6 508,77 грн х 1,14 (ставка ПДВ) х 86%), що підтверджується платіжними дорученнями №8848 від 03.09.2021 на суму 509 753, 85 грн та №8855 від 06.09.2021 на суму 8 144, 19 грн.
Отже, несплаченим залишився товар на суму 84 308, 98 грн (14%).
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що загальна вартість поставленого товару складає 602 207, 20 грн, оскільки відповідно до видаткової накладної №РН-0000041 від 04.09.2021, яка підписана зі сторони відповідача та позивача без заперечень та зауважень, вартість поставленого товару складає саме 602 207, 02 грн, що є меншим на 18 копійок.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено судом вище, пунктом 7 специфікації №3 сторонами погоджено, що оплата за товар або партію товару здійснюється покупцем на поточний рахунок, вказаний в рахунку-фактурі шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:
- 86% вартості товару або партії товару - оплата за товар здійснюється на поточний рахунок, вказаний в рахунку-фактурі шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок вартості товару або партії товару - за фактом відвантаження товару в транспортний засіб;
- 14% вартості товару або партії товару - протягом п'яти банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної та розрахунків-коригування для пов'язаних між собою накладних (в разі необхідності) в єдиному реєстрі податкових накладних (ЄОПН).
У пункті 5.10. договору сторонами погоджено, що продавець зобов'язаний після поставки або передплати, в залежності від того, що трапилося раніше, зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної у ЄРПН з відповідним заповненням всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної (у тому числі коду товару згідно з УКТ ЗЕД що вказаний у відповідній специфікації цього договору) та на повну суму поставки (або передплата), з урахуванням наступних граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. За недотримання вимог цього пункту продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 14% від вартості відповідної партії товару. Крім того, покупець має право вирахувати суму штрафу від загальної вартості будь-якої партії товару, задовольнивши свою вимогу щодо сплати штрафу, вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається), незалежно від того згідно якої специфікації має бути здійснена виплата та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як убачається з матеріалів справи 06.09.2021 позивачем було здійснено реєстрацію податкової накладної №1 від 03.09.2021 на загальну суму коштів 509 753, 85 грн, з яких 62 601, 35 грн ПДВ та податкової накладної №2 від 04.09.2021 на загальну суму коштів 92 453, 35 грн, з яких зазначено 11 353, 9202 грн ПДВ.
07.09.2021 відповідач звернувся до позивача з листом, у якому зазначив, що податкові накладні №1 від 03.09.2021 та №2 від 04.09.2021 не відповідають за ціною специфікації №3 і за ціною і сумами прибуткової накладної №41 від 04.09.2021 і потребують коригування. Також вказав, що оплата 14% партії товару буде здійснена протягом 5 днів з моменту реєстрації розрахунків-коригування до податкових накладних у ЄРПН.
Позивачем було подано на реєстрацію розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 15.10.2021 до податкової накладної №1 від 03.09.2021 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 13.09.2021 до податкової накладної №2 від 04.09.2021.
Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 04.09.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.09.2021 №9265111397 документ є прийнятим, однак реєстрацію зупинено на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, в зв'язку з тим, що сума компенсації вартості товару/послуги, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов'язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає п.5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Доказів того, що розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 13.09.2021 до податкової накладної №2 від 04.09.2021 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних матеріали справи не містять.
Одночасно, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1 від 03.09.2021 Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.10.2021 №9306700742 документ є прийнятим.
Зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Так, пунктом 7 специфікації №3 сторонами самостійно погоджено, що оплата за товар або партію товару здійснюється покупцем на поточний рахунок, вказаний в рахунку-фактурі шляхом прямого перерахування грошових коштів, зокрема в розмірі 14% вартості товару або партії товару - протягом п'яти банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної та розрахунків-коригування для пов'язаних між собою накладних (в разі необхідності) в єдиному реєстрі податкових накладних (ЄОПН).
Як установлено судом вище реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 13.09.2021 до податкової накладної №2 від 04.09.2021 зупинено, а тому вказаний розрахунок-коригування є таким, що не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів, які б підтверджували реєстрацію зазначеного розрахунку матеріали справи не містять та позивачем у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду надано не було.
При цьому суд зазначає, що умовами договору так і положеннями Податкового кодексу України саме на позивача, як продавця покладено обов'язок щодо реєстрації податкової накладної та розрахунків-коригування для пов'язаних між собою накладних (в разі необхідності) в єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У силу ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування(ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
Отже, оскільки умовами договору поставки встановлено відповідний алгоритм дій продавця, від яких залежить строк настання зобов'язання покупця з оплати товару, однак позивачем не надано суду належних доказів виконання цих умов договору в повному обсязі в частині реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної №2 від 04.09.2021, а тому суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати 14% товару є таким, що не настав.
При цьому суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що правовідносини, які склалися між сторонами є господарськими, а обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування є обов'язком платника у публічно-правових відносинах і не є обов'язком перед покупцем, оскільки предметом розгляду даної справи є саме встановлення настання строку оплати вартості товари та сторонами самостійно погоджено такий строк - протягом п'яти банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної та розрахунків-коригування для пов'язаних між собою накладних (в разі необхідності) в єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, як зазначено судом вище, розрахунок-коригування в єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрований не був.
Враховуючи викладене вище, оскільки позивачем під час розгляду справи не надано доказів прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 84 309, 16 грн основного боргу, 1 570, 69 грн пені, 8 430, 91 грн штрафу, 277, 18 грн 3% річних та 1 011, 71 грн інфляційних втрат.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНАГРОТЕХ».
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань