ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/17063/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестресурс»
до Київської міської ради
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління державної казначейської служби у м. Києві
про стягнення 617 608, 28 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвестресурс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 617 608, 28 грн, з яких: 117 980, 10 грн 3% річних та 499 628, 18 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/9670/14 було визнано недійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки, однак відповідач не повернув кошти, сплачені за цим договором, тому позивачем подавався позов про стягнення суми боргу, 3% річних інфляційних, який задоволений рішенням від 24.01.2019 у справі №910/11820/18, яке відповідачем виконано несвоєчасно, тому позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати коштів за новий період.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17063/21, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби у м. Києві (надалі - третя особа).
02.11.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких остання заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.
25.11.2021 від представника позивача надійшла заява, в якій останній зазначає, що станом на 24.11.2021 ціна позову не змінилася, а також просить долучити до матеріалів справи виписки банку про рух коштів між ним та відповідачем.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 26.10.2021, яка отримана останнім 04.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105481374916.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 20.12.2021 по 06.01.2022 у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, в перший робочий день після виходу з відпустки - 10.01.2022.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.12.2016 рішенням Господарського суду міста Києва в справі №910/9670/14, яке набрало законної сили, вирішено:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) № 481/1142 від 26.04.2007 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами за адресою: вул. Михайлівська, 24-26, та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва.
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2549 га за вказаною адресою, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. від 31.05.2007 і зареєстрованого у реєстрі за № 1537;
- визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 140488 від 16.10.2007, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 01-8-00146.
Однак, на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки позивачем на рахунок відповідача було перераховано суму грошових коштів у розмірі 5 120 508,00 грн, які в подальшому були зараховані до державного і місцевого бюджетів у пропорції 10% і 90% відповідно.
Оскільки після визнання договору недійсним відповідач не повернув позивачу сплачені за договором кошти, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/11820/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020, позовні вимоги ТОВ "Укрінвестресурс" до Київської міської ради було задоволено в повному обсязі, стягнуто з КМР на користь ТОВ "Укрінвестресурс" суму основного в розмірі 5 120 508,00 грн, індекс інфляції за весь час прострочення в розмірі 596 938,21 грн (за період з червня 2017 року по червень 2018 року), 3% річних у розмірі 185 180,02 грн (за період з 23.05.2017 по 5.08.2018).
Постановою Верховного Суду від 01.10.2020 зазначені судові рішення були скасовані в частині стягнення з Київської міської ради індексу інфляції в сумі 40 022,13 грн та в частині стягнення судового збору в сумі 600,33 грн. Підставою скасування стало те, що позивачем до розрахунку інфляційних втрат коштів не був включений липень 2018 року (у якому була дефляція), що призвело до збільшення вказаної суми, а судами вказаний розрахунок не був перевірений належним чином.
В іншій частині вказані судові рішення були залишені без змін і Верховний Суд погодився із висновками, що в даному випадку в позивача є право вимоги до боржника (відповідача) щодо сплати інфляційних втрат та процентів річних за період прострочення з оплати суми основного боргу.
Також у серпні 2020 року ТОВ "Укрінвестресурс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до КМР, у якому просило суд стягнути з відповідача 974 071,99 грн, у тому числі: 665 999,78 грн інфляційних втрат коштів за період з липня 2018 року по червень 2020 року та 308 072,21 грн 3% річних за період з 06.08.2018 по 06.08.2020 (справа №910/12494/20).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/12494/20 позов задоволено частково, стягнуто з КМР на користь ТОВ "Укрінвестресурс" 3% річних у розмірі 307 820, 38 грн, інфляційні нарахування в розмірі 596 465, 11 грн. та 13 564, 28 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №910/12494/20 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у наступній редакції:
"Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) за рахунок коштів місцевого бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1, код ЄДРПОУ 34428843) 3% річних у розмірі 307 820 (триста сім тисяч вісімсот двадцять ) грн 38 коп., інфляційні нарахування у розмірі 596 465 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн 11 коп. та 13 564 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн 28 коп. судового збору."
Відповідно до положень ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України зазначені вище обставини доказуванню не підлягають.
Оскільки сума основного боргу позивачу була повернута несвоєчасно він звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 499 628, 18 грн інфляційних втрат за період з серпня 2020 року по травень 2021 року та 117 890, 10 грн 3% річних за період з 07.08.2020 по 21.05.2021.
Як убачається з матеріалів справи, в зв'язку із визнанням недійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки у відповідача виник обов'язок повернути позивачу одержані за цю земельну ділянку грошові кошти в сумі 5 120 508,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Ці підстави визначені Главою 50 названого Кодексу, зокрема, визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Однак, як убачається з матеріалів справи (виписок АТ «АСВІО БАНК» за період з 02.03.2021-04.06.2021), відповідачем сплачено позивачу грошові кошти несвоєчасно, в наступному порядку:
11.05.2021 - 3 281 883, 08 грн;
13.05.2021 - 512 050, 80 грн;
14.05.2021 - 203 000, 00 грн;
18.05.2021 - 286 404, 75 грн;
19.05.2021 - 556 506, 88 грн;
21.05.2021 - 368 601, 55 грн;
04.06.2021 - 185 180, 02 грн (3% річних) та 556 916, 08 грн (інфляційні втрати).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє обов'язку розрахуватися та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 499 628, 18 грн інфляційних втрат за період з серпня 2020 року по травень 2021 року та 117 890, 10 грн 3% річних за період з 07.08.2020 по 21.05.2021.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Приймаючи до уваги зазначене вище, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем враховано дні оплати боргу без врахування сум таких оплат, з огляду на що судом здійснено власний перерахунок, а саме наступним чином:
Сума боргу грнПеріод нарахуванняКількість дніврозмір % річнихСума 3% річних грн
5 120 508, 0007.08.2020-10.05.20212773116 410,20
1 926 563, 9811.05.2021-12.05.202123316,70
1 414 513, 1813.05.202113116,26
1 211 513, 1814.05.2021-17.05.202143398,31
925 108, 4318.05.20211376,04
368 601, 5519.05.2021-20.05.20212360,59
всього117 378,10
Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 117 378,10 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з серпня 2020 року по травень 2021 року, судом встановлено що він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 499 628, 18 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 117 378,10 грн 3% річних і 499 628, 18 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) за рахунок коштів місцевого бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс (04215, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1, ідентифікаційний код 34428843) 117 378 (сто сімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн 10 коп. 3% річних, 499 628 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 18 коп. інфляційних втрат та 9 255 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн 09 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань