Справа № 761/41103/19
Провадження № 2/761/1036/2021
02 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Таратінову Д.І.,
за участі представника позивача: Пилипчук І.І.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, -
17 жовтня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява, яка була розподілена судді Кондратенко О.О.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 02.11.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року, справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.
В позовних вимогах позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43278158 від 01.10.2018 року прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 30.07.2019 року суддею Окружного адміністративного суду м.Києва винесено ухвалу про відкриття провадження у справі №640/11922/19 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про скасування та визнання незаконним рішення Київської міської ради №725/725 «Про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 » та однією з підстав звернення до суду з позовом зазначено порушення майнових прав позивача.
На думку позивача, реєстраційні дії по реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна були вчинені з метою оскарження зазначеного рішення Київської міської ради.
При ознайомлені зі змістом позовної заяви, Київській міській раді стало відомо, що 01.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною на підставі довідки ГБК «Туполєва» було проведено реєстраційні дії по державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - гараж площею 13 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1656762680000) оформлені на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43278158 від 01.10.2018 року.
Як зазначає позивач, проведення реєстраційних дій нотаріусом вчинено з грубим порушенням норм ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в порушення пунктів 41 та 42 Постанови кабінету міністрів України від 25.12.2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційні дії вчинені лише на підставі довідки ГК «Туполєва».
Як зазначає позивач, внаслідок таких дій приватного нотаріуса були порушені права позивача результатом чого стало позбавлення територіальної громади міста Києва права власності на частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того позивач зазначає, що довідка б/н ГК «Туполєва» від 01.09.2018 року на підставі якої було проведено реєстраційну дію, не відповідає вимогам законодавства - у поданій довідці стоїть штамп печатки юридичної особи Об'єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м.Києва. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб взагалі відсутня така юридична особа як ГК «Туполєва»,а тому нотаріус мала б відмовити у вчиненні реєстраційної дії.
11.12.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 правомірно виділена ще у 80-х роках ХХ століття для потреб членів гаражного кооперативу (влаштування відкритої автостоянки), одним із яких є ОСОБА_1 . Об'єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м.Києва створене шляхом перетворення Київської міської організації Республіканського добровільного товариства «Автолюбителей УРСР». До складу об'єднання входять діючі автокооперативи, які не є юридичними особами в тому числі і гаражний кооператив « Туполєва ». Відповідач систематично сплачує податок за землю, а отже є законним та добросовісним користувачем. Також відповідачем систематично та своєчасно здійснюється оплата членських внесків. Станом на дату вчинення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 чинним на той час законодавством не передбачалося обов'язкового подання документів, що встановлюють право власності на земельну ділянку для реєстрації гаража та відповідачем були подані всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності на гараж.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату судового засідання за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі нотаріусів України.
А тому суд на підставі положень статті 223 ЦПК України ухвалив про подальше слухання справи у відсутність відповідача, що не з'явилась в судове засідання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Як визначено в статті 2 зазначеного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Як передбачено ч.2 ст.18 Закону, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частина 1 статті 18 Закону України визначає порядок проведення державної реєстрації:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч.4 ст.18 Закону).
Стаття 27 Закону визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Крім того, стаття 31 Закону визначає, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Постановою Кабінету Міністрів Українивід 25 грудня 2015 р. № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У відповідності до п.40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
Як визначає п.41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Згідно з п.42 Порядку, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:
1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Крім того, п.81 Порядку визначає, що для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.
Таким чином аналізуючи положення діючого законодавства можна зробити висновок, що обов'язковими документами, необхідними для проведення реєстрації права власності на гараж будівництво якого здійснювалось у результаті діяльності гаражного кооперативу до 05.08.1992 року є:
- технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси/документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом;
- виписка із погосподарської книги;
- довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.
Як встановлено в судовому засіданні, 24.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною було прийнято рішення 43278158 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж загальною площею 13 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1656732680000. Вказане рішення було прийняте на підставі довідки б/н, виданої 01.09.2018 року ГК «Туполєва», технічного паспорту 12-12/09-18-КТІ, виданого 12.09.2018 року ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана».
З матеріалів реєстраційної справи, яка витребувана судом, вбачається, що для прийняття рішення про реєстрацію права власності нотаріусу було надано технічний паспорт від 12.09.2018 року складений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» та довідка б/н від 01.09.2018 року, яка підписана головою правління ГК «Туполєва» та містить відбиток печатки Об'єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м.Києва про те що ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу «Туполєва» та являється власником гаража АДРЕСА_3 . Крім того, в довідці зазначено, що пайовий внесок за гараж сплачений в повному обсязі. Гараж побудований в 1989 році господарським способом, попереднім власником.
Таким чином встановлено судом, що для вчинення реєстраційної дії нотаріусу, як державному реєстратору не було надано документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси/документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом.
Отже, оскільки державному реєстратору були надані документи не в повному обсязі, передбаченому законодавством, у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 23 Закону, вона мала зупинити державну реєстрацію прав.
Однак як встановлено судом, державний реєстратор не зупинила державну реєстрацію прав, а прийняла рішення про проведення державної реєстрації права власності.
В той же час, як встановлено судом, Рішенням Київської міської ради №316 від 31.03.1988 року на вул.Туполєва (номер не вказано) надавалось право на організацію автостоянки на 150 місць.
Рішенням Радянської районної ради народних депутатів №1511 від 25.11.1991 року надавався дозвіл спілці автомобілістів району влаштувати відкриту автостоянку на АДРЕСА_4 (адреса не вказана).
Рішенням Радянської районної ради народних депутатів м.Києва №30/145 від 14.11.1994 року надано дозвіл автокооперативу «Овочевод» влаштувати, згідно розробленої схеми, криту автостоянку вздовж паркану Овочевої фабрики по АДРЕСА_4 до в'їзду в ПМК (адреса також не вказана).
Згідно з паспортом клв №112 платного об'єкту зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м.Києві Автостоянка «Туполєва», зареєстрованого 22.02.2000 року Київським міським комунальним підприємством по будівництву і експлуатації гаражів, автостоянок, паркінгів «Київпарксервіс», на вул.Туполєва, 12 влаштована автостоянка з навісами.
Матеріали справи не містять доказів, що на земельній ділянці по АДРЕСА_4 надано дозвіл на будівництво капітальних споруд (гаражів).
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, Київська міська рада не надавала в користування ні ГК «Туполєва», ні ОСОБА_1 право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
В той же час, відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Отже внаслідок вчинення реєстраційних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною Київську міську раду фактично позбавлено права власності на земельну ділянку, яка розташована під гаражем. В той же час, варто зазначити, що ОСОБА_1 у спосіб, встановлений діючим законодавством не надавалась земельна ділянка ні в користування, ні на праві власності.
Представник позивача в позовній заяві зазначив, що довідка від 01.09.2018 року без номера на підставі якої проведено реєстраційну дію не відповідає вимогам законодавства.
В той же час, як вбачається з копії статуту Об'єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м.Києва, Об'єднання створене відповідно до рішення Виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м.Києва від 10.10.1983 року №339 шляхом перетворення Київської міської організації Республіканського добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» і є правонаступником його майна, прав та зобов'язань. До складу Об'єднання входять діючі кооперативи, які не є юридичними особами та створені на відведених Товариству «Автолюбитель УССР» та спілці Автомобілістів Радянського району м.Києва земельних ділянках, що розташовані в м.Києві, зокрема, на АДРЕСА_4 - автокооператив «Туполєва» - згідно рішення №316 від 31.03.1988 року Київської міської ради народних депутатів.
Таким чином, враховуючи положення Статуту, та ту обставину, що сам гаражний кооператив «Туполєва» не є юридичною особою, саме голова Об'єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м.Києва мав законом передбачене право підписувати довідку про членство ОСОБА_1 в кооперативі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 всупереч вимогам діючого законодавства, суд дійшов висновку, що рішення нотаріуса є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141, адреса: м.Київ, вул.Хрещатик, 36) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43278158 від 01.10.2018 прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною.
Стягнути в рівних частинах з відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни та ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 921,00 грн., тобто по 960,50 грн. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2021 року
Суддя: Н.Г. Притула