Справа № 761/41712/21
Провадження № 1-кс/761/22976/2021
21 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
заявника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , про встановлення органу досудового розслідування процесуального строку для прийняття рішення у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про встановлення органу досудового розслідування процесуального строку для прийняття рішення у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в якому заявник просить слідчого суддю встановити органу досудового розслідування (прокурору у вказаному кримінальному провадженні Київської міської прокуратури та слідчому у кримінальному провадженні Слідчого управління Головного управління Національної поліції в м. Києва) процесуальний строк, терміном 5 (п'ять) календарних днів, з моменту ухвалення судового рішення або отримання копії такого, протягом якого останні зобов'язані прийняти у кримінальному провадження №42018100000000088 від 02.02.2018р., об'єднаного з кримінальним провадження № 12019100000000 від 14.08.2019р., рішення, що передбачене ст. 283 КПК України.
Своє клопотання заявник обґрунтовує тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018100000000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 02.02.2018р., об'єднаного з кримінальним провадженням № 12019100000000926, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 14.08.2019р.
Нагляд за додержанням законів під час проведення такого досудового розслідування, у формі процесуального керівництва, здійснюють прокурори Київської міської прокуратури.
Відомості до ЄРДР у рамках кримінального провадження №42018100000000088 було внесено 02.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Заявник вказує, що строк досудового розслідування кримінального провадження № 42018100000000088, до дня повідомлення особі про підозру, закінчився - 31.07.2019р.
11.06.2021р., прокурору у вказаному кримінальному провадженні направлено Клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України від 11.06.2021р.
Проте, вказане клопотання в порядку і строки, передбачені ст. 220 КПК України - не розглянуто. Постанова про відмову чи часткову відмову в задоволенні клопотання - не приймалась. Будь-які процесуальні дії, спрямовані на задоволення та/або відмову у задоволені такого клопотання - не проводились та не вживались.
Приймаючи до уваги положення ст. 28, 113, 114 КПК України, критерії, передбачені ч. 3 ст. 28 КПК України, заявник вважає, що слідчий суддя вправі зобов'язати орган досудового розслідування впродовж 5 днів з дня постановлення ухвали завершити досудове розслідування і прийняти рішення відповідно до положень ст. 283 КПК України у зазначеному кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Отже, посилаючись на загальні засади кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, положення ст.ст. 2, 18, 28, 113, 114 КПК України заявник у клопотанні просить зобов'язати орган досудового розслідування (прокурора у вказаному кримінальному провадженні Київської міської прокуратури та слідчого у кримінальному провадженні Слідчого управління Головного управління Національної поліції в м. Києва) у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018, впродовж 5 днів з дня постановлення ухвали завершити досудове розслідування і прийняти рішення відповідно до положень ст. 283 КПК України у зазначеному кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неявки слідчого суддю не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення заявника, дослідивши клопотання та дослідивши його матеріали, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Положення ст. 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.
Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідуванні злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв'язків, свободою підприємницької діяльності тощо.
Саме на судову систему покладено обов'язок забезпечення дотримання визначеного законом балансу між потребами розслідування і іншими суспільними цінностями.
Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Ця норма кореспондує із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов'язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.
Викладене вище кореспондується з позиціями, викладеними Другою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2019 у справі №757/37346/18-к (провадження 51-1329кмп19) та Третьою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі №757/5607/19-к (провадження 51-4094км19), які беруться слідчим суддею до уваги в силу вимог ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018100000000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 02.02.2018р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
14 серпня 2019 року в рамках кримінального провадження № 42018100000000088 від 02.02.2018 було проведено невідкладний обшук автобуса марки «Setra S 315НD», номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі ст. 233 КПК України з вилученням майна, власником якого є ОСОБА_6 .
В подальшому вказане майно слідчим визнано (постановою) речовим доказом, та ухвалою слідчого судді арештоване.
Також 14 серпня 2019 року в рамках кримінального провадження № 42018100000000088 від 02.02.2018, підозрюваним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Також 14 серпня 2019 року кримінальне провадження № 42018100000000088 від 02.02.2018 р., об'єднане з кримінальним провадженням № 12019100000000926 від 14.08.2019р., за ч. 3 ст. 332 КК України.
12 жовтня 2019 року постановою прокурора від 12.10.2019р. - продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018100000000088 від 02.02.2018 р. за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - до 4- х місяців, тобто до 14 грудня 2019 р.
26 листопада 2019 року слідчим - ОСОБА_7 було винесено постанову про зупинення досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
24 грудня 2019 року стороною захисту подано до слідчого, прокурора клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
16 грудня 2020 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2020р., постанову старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_7 від 26.11.2019р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018100000000088 від 02.02.2018р. було скасовано.
11 червня 2021 року, прокурору у вказаному кримінальному провадженні направлено Клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України від 11.06.2021р.
В вересні 2021 року заявником було отримано відповідь Київської міської прокуратури від 05.07.2021р. № 09/6-103 6ВИХ-21, згідно якої у задоволенні клопотання фактично відмовлено, оскільки на Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 16.12.2020р. подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.07.2021р., справа № 761/36354/20, провадження № 11-сс/824/4214/2021, у відкриття провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2020р. було відмовлено.
Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 64 Конституції України визначає заборону обмежувати права, що їх надано Основним законом, крім випадків, установлених самою Конституцією. При цьому Конституція України не містить норм, які б обмежували право особи на судовий захист її порушеного права.
Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Якщо інше не передбачено КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до будь-яких засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина, та відповідно до ч. 2 ст. 64 Конституції не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, а недоторканість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно п.18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Положеннями ст.28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Згідно п.16-1 ч.1 ст. 3 КПК України, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - це особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.
Зі змісту клопотання вбачається, що до слідчого судді звернувся адвокат ОСОБА_3 , в якому просить встановити органу досудового розслідування (прокурору у вказаному кримінальному провадженні Київської міської прокуратури та слідчому у кримінальному провадженні Слідчого управління Головного управління Національної поліції в м. Києва) процесуальний строк, терміном 5 (п'ять) календарних днів, з моменту ухвалення судового рішення або отримання копії такого, протягом якого останні зобов'язані прийняти у кримінальному провадження №42018100000000088 від 02.02.2018 р., об'єднаного з кримінальним провадження № 12019100000000 від 14.08.2019р., рішення, що передбачене ст. 283 КПК України.
З огляду на те, що у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018, йдеться про причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вчинення особливо тяжкого злочину, а тому адвокат ОСОБА_3 , має право на звернення до слідчого судді із клопотанням про встановлення розумного строку здійснення кримінального провадження.
Далі, слідчому судді необхідно визначити чи є строки здійснення кримінального провадження, визначені у клопотанні, більш короткими, ніж ті, що передбачені КПК України.
Так, згідно ст. 219 КПК України (в ред. Закону від 03.10.2017) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Так, згідно ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Статтею 7 КПК України передбачені загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, розумність строків, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У п. 3.2 рішення Конституційного Суду України 30 червня 2009 року у справі №1-17/2009 зазначено, що до повноважень судів загальної юрисдикції відноситься судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів в період проведення дізнання та досудового слідства. Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав та свобод людини і громадянина. Зазначені доводи безперечно доводять можливість та необхідність оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора в період досудового провадження до суду без будь-якого винятку.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 1997 року «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», вся діяльність суддів повинна бути підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина, шляхом розгляду судових справ у повній відповідності з Конституцією та законами України суди зобов'язані забезпечити рівність громадян перед законом і судом. Враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суди не вправі з часу введення Конституції в дію відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень. Суди не вправі відмовити у судовому захисту прав та свобод людини і громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність органі державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав, не передбачених Конституцією чи законом. При цьому слід мати на увазі, що коло прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією, не є вичерпним.
Згідно ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01) Європейський суд зазначив, що обґрунтування, надане Урядом в оцінці тривалості провадження, не відповідає прецедентній практиці Суду (див. Kudla v. Poland [GC}, по. 30210/96, з 124, ECHR 2000-XI). Він нагадує, що у кримінальних справах "розумний строк", передбачений статтею 6 параграфа 1 Конвенції, починається з того часу, коли особі було пред'явлено обвинувачення: це може статись як до моменту розгляду справи в суді (див., для прикладу, справу Deweer v. Belgium, judgemnt, p. 22, параграф 42), так і з дня арешту, дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато попереднє слідство (див. рішення у справі "Вемгофф проти Німеччини" від 27 червня 1968 року, Series A N 7, сс. 26-27, параграф 19; рішення у справі "Ноймайстер проти Австрії" від 27 червня 1968 року, Series A N 13, с. 45, параграф 110).
При цьому варто визнати, що положення ст. 219 КПК України (в редакції закону від 03.10.2017), які містять граничні строки досудового розслідування для будь-якого кримінального провадження без урахування наявності або відсутності підозрюваних у кримінальному провадження, є такими, що більшою мірою відповідають європейським стандартам у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, сприяють дотриманню принципу верховенства права у кримінальному провадженні, спрямовані на удосконалення кримінального процесу.
З огляду на наведене, не розумним буде відкидати такі положення і не враховувати їх як орієнтир для органів досудового розслідування, якого вони мають прагнути задля досягнення мети кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду клопотання про встановлення більш коротких строків для здійснення кримінального провадження №42018100000000088 від 02.02.2018.
Далі необхідно розглянути питання доцільності здійснення кримінального провадження у більш короткі строки, тобто питання необхідності встановлення менших строків для здійснення слідчих дій та прийняття процесуальних рішень у вказаному кримінальному проваджені.
При цьому, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018 триває загалом з 02 лютого 2018 року, тобто понад 46 місяці.
Відповідно до ч.4 ст.38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Разом з тим, згідно ч.3 ст. 28 КПК України критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали не містять підтвердження того, що кримінальне провадження можливо є складним, або здійснюється щодо великої кількості кримінальних правопорушень, або з огляду на обсяг та специфіку процесуальних дій, потребує значного часу для завершення досудового розслідування. Також слідчий суддя не вбачає обставини, які перешкоджали здійснити необхідні процесуальні дії раніше, а також інші відомості, які б обґрунтовували необхідність здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Отже, слід дійти висновку про те, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018 не відповідає критеріям розумних строків, чим суттєво порушені права ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 .
За таких обстави, слідчий суддя визнає, що доводи заявника у клопотанні про порушення прав є обґрунтованими. Враховуючи, що таке порушення прав осіб триває, це зобов'язує слідчого суддю здійснити передбачені КПК України заходи для контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів зазначених осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.55 Конституції України заявник має право вільно на свій розсуд обирати спосіб захисту свого порушеного права.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для відмови заявнику у задоволенні клопотання про встановлення розумних строків кримінального провадження виключно з підстав того, що він має право звернутись за захистом свого порушеного права в іншому альтернативному порядку, передбаченому КПК України.
Окрім того, слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що адвокат ОСОБА_3 звертався до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні з метою захисту своїх порушених прав. Проте такий спосіб юридичного захисту не був ефективним, оскільки скарги та клопотання по суті не були розглянуті.
Статтею 13 Конвенції передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту. Так, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Так, у справі «Кудла проти Польщі» (заява No 30210/96), Суд наголосив, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність у національній правовій системі засобів правового захисту, що забезпечують на національному рівні захист конвенційних прав і свобод в будь-якій формі. Таким чином стаття 13 Конвенції вимагає надання внутрішньодержавного засобу правового захисту, що дозволяє розглянути по суті "обґрунтовану скаргу" на порушення Конвенції та надати відповідну компенсацію (див., серед інших джерел, рішення у справі «Кайя проти Туреччини»). Засіб правового захисту, який вимагається за статтею 13 Конвенції, має бути "ефективним" як на практиці, так і на законодавчому рівні.
Суд заявив, що метою статті 13 «є забезпечення механізму, завдяки якому особи можуть скористатися засобами судового захисту на національному рівні від порушення конвенційних прав, перед тим як вдатися до міжнародного механізму оскарження в Суді».
Окрім того, у справі «Кабулов проти України» (заява № 41015/04) суд повторює, що метою Конвенції є захист не теоретичних та ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Метьюз проти Сполученого Королівства» (Matthews v. the United Kingdom) [ВП], заява № 24833/94, п. 34). Крім того, Уряд, стверджуючи, що національні засоби юридичного захисту не були вичерпані, повинен переконати Суд у тому, що засіб юридичного захисту був на той час ефективним та доступним не тільки теоретично, а й практично. Іншими словами, що він був доступний, був здатним забезпечити у відношенні скарг заявника відповідну сатисфакцію та мав розумні шанси на успіх (див. рішення від 28 листопада 1997 року у справі «Ментеш та інші проти Туреччини» (Mentes and Others v. Turkey), п. 57, Reports of Judgments та Decisions 1997-VIII).
Відповідно до ч.6 ст. 28 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
За викладених обставин, слідчий суддя, здійснюючи у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, з урахуванням тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018, відсутності даних про те, що те чи здійснюються які-небудь слідчі або процесуальні дії, спрямовані на встановлення обставин у кримінальному провадженні; не доведеність того, що кримінальне провадження є складним, або здійснюється щодо великої кількості кримінальних правопорушень, або з огляду на обсяг та специфіку процесуальних дій, потребує значного часу для завершення досудового розслідування, дійшов висновку про те, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018не відповідає критеріям розумних строків.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання та встановлення строку на проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018.
Керуючись ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції з прав людини, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 3, 8, 55, 64 Конституції України, ст.ст. 1-35, 113, 114, 116, 219, 303-309, 369-371 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 , про встановлення органу досудового розслідування процесуального строку для прийняття рішення у кримінальному провадженні №42018100000000088 від 02.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Встановити органу досудового розслідування (прокурору у вказаному кримінальному провадженні Київської міської прокуратури та слідчому у кримінальному провадженні Слідчого управління Головного управління Національної поліції в м. Києва) процесуальний строк, терміном 5 (п'ять) календарних днів, протягом якого останні зобов'язані прийняти у кримінальному провадження №42018100000000088 від 02.02.2018р., об'єднаного з кримінальним провадження № 12019100000000 від 14.08.2019р., рішення, що передбачене ст. 283 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя