Справа № 522/21433/21
Провадження № 2-з/522/661/21
28 грудня 2021 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бова Павла Сергійовича про забезпечення позову по цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання договору дарування недійсним та скасуванні рішення про реєстрацію права власності,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання договору дарування недійсним та скасуванні рішення про реєстрацію права власності.
Також представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бова П.С. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить: накласти арешт на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13171751101, номер запису про право власності/довірчої власності: 20818807 від 08.06.2017 16:42:55); заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13171751101, номер запису про право власності/довірчої власності: 20818807 від 08.06.2017 16:42:55).
Заяву обґрунтовано тим, що під час укладання спірного договору дарування відповідачі мали умисел на вчинення фіктивного правочину, адже знали, що такий правочин не буде реально виконаний та мав інші цілі, ніж передбачені його змістом, а саме - уникнення сплати боргу у випадку винесення рішення у справі № 500/3080/15-ц на користь ОСОБА_1 . Вважає вжиття заходів забезпечення позову необхідними, оскільки існує ризик відчуження вказаного майна повторно у метою унеможливлення стягнення боргу на користь ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши наведені представником позивача підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подана заява про забезпечення позову не містить доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання рішення суду, у разі невжиття, вказаного в заяві виду забезпечення позову, зокрема, заява не містить обґрунтування ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій направлених на відчуження майна.
Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.149-154, 260, 261, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бова Павла Сергійовича про забезпечення позову, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.І.Ковтун