Справа № 522/21702/19
Провадження № 6/522/13/22
за розглядом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду
10 січня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу, подане у рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позикою та пені,
До суду 05.01.2022 року надійшло подання приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу, подане у рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позикою та пені.
Подання було обґрунтоване тим, що у нього, приватного виконавця Шипкова Є.О., перебуває зведене виконавче провадження №65480144 із примусового виконання: виконавчого листа № 522/21702/19 від 20.04.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми позики у розмірі 329 400 грн., суми пені за прострочення позики за період із 01.10.2019 року у розмірі 227 286 грн., що в загальній сумі складає 556 686 грн.; та виконавчого листа №522/21702/19 від 20.04.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 4282 грн.. Провадження за вказаними виконавчими листами було відкрито постановами від 18.05.2021 року, які 19.05.2021 року були направлені боржнику за адресою реєстрації : АДРЕСА_1 . Також, 18.05.2021 року ним накладено арешти на кошти та майно боржника, проте на теперішній час було стягнуто лише загальну суму у розмірі 3 104, 76 грн. із урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця. Посилався на те, що стягнута сума є малозначною та не співмірною із сумою, що підлягає стягненню, а боржником добровільно зобов'язання не виконуються. Зазначив, що згідно відповідей Пенсійного фонду України від 18.05.2021 року та 26.07.2021 року відомостей стосовно боржника не має; згідно інформації МВС України зареєстрованих за боржником транспортних засобів також не встановлено. 20 травня 2021 року ним було здійснено виїзд за місцем реєстрації боржника, проте на стукіт у двері ніхто не відреагував та не відчинив. Боржниця з'явилась до приватного виконавця 24 травня 2021 року, була ознайомлена з правами та обов'язками, а також надано можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження. Між тим, у подальшому, на телефонний виклик від 27.07.2021 року боржниця до офісу виконавця не з'явилась та не надала пояснень із приводу виконання виконавчих листів. Приватний виконавець неодноразово здійснював вихід за місцем реєстрації боржника, проте на стукіт у двері ніхто ні разу не відреагував. На неодноразові подальші виклики від 17.08.2021 року, 27.08.2021 року та 03.12.2021 року з обов'язком з'явитись до офісу виконавця боржниця не відреагувала. Згідно відповіді ГУДМС України в Одеській області, яка надійшла на адресу приватного виконавця 29.09.2021 року, ОСОБА_2 документувалась паспортом гр. України НОМЕР_1 від 27.01.2020 року. З посиланням на те, що ним вчинялись всі можливі дії та заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак через відсутність достатньої суми коштів на рахунках боржника, її рухомого/нерухомого майна, приватний виконавець позбавлений можливості виконати рішення суду, а боржник ухиляється від сприяння фактичного виконання вимог виконавчих листів. За викладеного звернувся до суду з дійсним поданням.
Ухвалою суду від 10.01.2022 року подання було прийнято до провадження.
У судове засідання приватний виконавець не з'явився; до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності приватного виконавця; подання підтримано з проханням про задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Із наданих суду матеріалів вбачає, що на виконання у приватного виконавця Шипкова Є.О., перебуває зведене виконавче провадження № 65480144 із примусового виконання:
- виконавчого листа № 522/21702/19 від 20.04.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми позики у розмірі 329 400 грн., суми пені за прострочення позики за період із 01.10.2019 року у розмірі 227 286 грн., що в загальній сумі складає 556 686 грн.;
- виконавчого листа №522/21702/19 від 20.04.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 4282 грн..
Провадження за вказаними виконавчими листами (ВП №№ 65477919 та № 65476387) було відкрито постановами від 18.05.2021 року. У матеріалах справи наявне повідомлення про поштове відправлення №0500389720960 від 19.05.2021 року зі статусом «Досилання».
Також, у рамках виконавчого провадження №65476387 постановою від 18.05.2021 року було приватним виконавцем накладено арешт на кошти боржника а постановою від 18.06.2021 року накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення - 618 134,02 грн..
Відомості щодо арешту майна боржника були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 18.06.2021 року, про що свідчить витяг №262290893 від 18.06.2021 року.
Згідно інформації МВС України за боржником зареєстрований транспортних засобів не значиться.
Також суд вбачає, що приватним виконавцем Шипковим Є.О. 18.05.2021 року зроблено запити відносно боржника до Пенсійного фонду України, та надано відповіді щодо відсутності даних щодо боржника.
У приміщенні офісу приватного виконавця 24.05.2021 року боржнику ОСОБА_2 було вручено декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, ознайомлено її з правами та обов'язками сторін виконавчого провадження. Проте, у встановлений виконавцем строк така декларація боржником подана не була.
Суд вбачає, що приватним виконавцем Шипковим Є.О. 27.07.2021 року, 17.08.2021 року, 27.08.2021 року та 03.12.2021 року за номером телефону боржника НОМЕР_2 здійснювались дзвінки з повідомленням щодо виклику боржника за адресою приватного виконавця. Проте, боржник на виклики приватного виконавця не з'явився.
Також, приватним виконавцем неодноразово (20.05.2021 року, 11.11.2021 року, 19.11.2021 року) здійснювались виходи за місцем реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ), проте згідно актів за вказані дати «на багаточисленний стукіт у двір ніхто не відреагував, було залишено виклик на прийом до приватного виконавця».
Згідно відповіді ГУДМС України в Одеській області, яка надійшла на адресу приватного виконавця 29.09.2021 року, ОСОБА_2 документувалась паспортом гр. України НОМЕР_1 від 27.01.2020 року.
Згідно тверджень приватного виконавця, викладених у подані, станом на сьогоднішній день у рахунок погашення боргу було стягнуто лише 3 104, 76 грн., які були сплачені боржником не добровільно, а примусово на підставі платіжних вимог.
На підстави доданих матеріалів, приватний виконавець Шипков Є.О. посилався на ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов'язань за виконавчими листами та просив розглянути питання про обмеження її у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Вирішуючи дане питання суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 5ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 19 ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Доказів існування у боржника об'єктивних причин для виконання судового рішення (відсутності майна, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо) в ході розгляду справи боржником не надано і таких відомостей судовим розглядом не здобуто.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст.6Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.
На підставі визначених у ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов'язок не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.
Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
За змістом статей 12,81 ЦПК України обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Ухилення боржником від виконання зобов'язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Стаття 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють невиконані зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням, до виконання останніх.
Оскільки досі сума боргу не погашена, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього постановою державного виконавця, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.
Згідно п. 8 ст. 19 Закону України Про державну прикордонну службу України встановлено, що запобігання та недопущення в'їзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України покладено на Державну прикордонну службу України.
Пункт 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24 березня 2008 р. № 261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 р. № 25-32/463№ 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
За розглядом подання судом встановлено, що до теперішнього часу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2020 року, на виконання якого 20 квітня 2021 року були видані виконавчі листи відносно боржника ОСОБА_2 не є виконаним.
Вимоги приватного виконавця боржником не виконуються, не зважаючи на належне її сповіщення про існування вказаного виконавчого провадження. Будь-яких спроб щодо добровільного виконання вказаного рішення суду зі сторони боржника судом не встановлено.
За викладеного, за матеріалами подання, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем здійснені всі імовірні та належні заходи забезпечення виконання рішення суду в примусовому порядку, а також встановлено факт ухилення боржника від виконання рішення суду.
За викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість подання.
Керуючись ст. 441 Цивільно-процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", пунктом 5 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд,
Подання приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу, подане у рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позикою та пені, - задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса за виконавчим документом: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на неї за виконавчими листами Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року (№522/21702/19) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 560 968, 20 грн..
Копію ухвали невідкладно направити для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26), а також стягувачу, боржнику та приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шипкову Єгору Олексійовичу, для відома.
Ухвала набирає чинності в момент її проголошення, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.01.2022 року.
Суддя Л.В. Домусчі