Справа № 522/152/22
Провадження № 2-з/522/3/22
10 січня 2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з заявою про забезпечення позову, в якій просить:
Заборонити використовувати та оприлюднювати інформацію, розповсюджену Головою Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія» ОСОБА_2 21 грудня 2021 року на конференції Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія»:
«... за період виконання депутатських повноважень вносив деструктив у взаємовідносини з іншими депутатами. З партійною організацією від якої він обраний ОСОБА_1 втратив будь-який зв'язок, депутатські прийоми не здійснює, на пленарних засіданнях Одеської районної ради Одеської області голосує за сумнівні проекти рішень в супереч інтересам виборців та програмним засадам парті. До того ж ОСОБА_1 не увійшов до депутатської фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ПАРТІЯ ШАРІЯ» в Одеській районній раді, оскільки остання не була створена в Одеській районній раді, про що свідчить перелік депутатських фракцій на офіційному сайті Одеської районної ради...»
Заборонити використовувати, оприлюднювати, надавати будь-яким органам, установам, організаціям протокол №22 Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія» від 21.12.2021 року, в якому зазначена інформація:
«... за період виконання депутатських повноважень вносив деструктив у взаємовідносини з іншими депутатами. З партійною організацією від якої він обраний ОСОБА_1 втратив будь-який зв'язок, депутатські прийоми не здійснює, на пленарних засіданнях Одеської районної ради Одеської області голосує за сумнівні проекти рішень в супереч інтересам виборців та програмним засадам парті. До того ж ОСОБА_1 не увійшов до депутатської фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ПАРТІЯ ШАРІЯ» в Одеській районній раді, оскільки остання не була створена в Одеській районній раді, про що свідчить перелік депутатських фракцій на офіційному сайті Одеської районної ради...»
В обґрунтування заяви вказує, що вказані твердження не відповідають дійсності, є недостовірними. Поширення цієї неправдивої інформації є неприпустимим, зазначені неправдиві відомості порочать його ділову репутацію та принижують його честь та гідність. У разі ухвалення рішення про захист честі, гідності та ділової репутації, невжиття заходів забезпечення позву ускладнить його виконання, оскільки таку інформацію може бути розповсюджено та використано відповідачем чи іншими особами під час інших публічних заходах. Вважає, що вказаний захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам, що будуть заявлені.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви представника позивача, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення є визнання недостовірною та спростування чітко визначеної інформації.
Разом з цим, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити використання та оприлюднення інформації. При цьому, заявник не наводить доводів про те, що заборона такого поширення є необхідним заходом для забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, який ще не подано заявником.
Також із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду відповідачами з огляду на категорію спору та характер позову, який має бути заявлений.
Отже, заходи забезпечення позову, на застосуванні яких наполягає позивач, не ґрунтуються на вимогах необхідності, достатності, та співмірності із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, з огляду на зазначене, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.149-154, 260, 261, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Косіцина В.В.