10 січня 2022 року
м. Київ
справа № 260/2840/20
адміністративне провадження № К/9901/48492/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія №2), Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення Кадрової комісії №2 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; скасувати рішення Кадрової комісії №2 від 09 квітня 2020 року № 320 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки»; визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області від 17 серпня 2020 року № 350к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області та органів прокуратури Закарпатської області з 19 серпня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; поновити його в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній його попередній посаді з 19 сепрня 2020 року; стягнути із Закарпатської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19 серпня 2020 року по дату винесення судового рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №2 від 09 квітня 2020 року №320 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки». Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області від 17 серпня 2020 року №350к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області із 19 серпня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області з 20 серпня 2020 року. Стягнуто з із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2020 року по 22 липня 2021 року в розмірі 260 475,00 грн, із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовлено в позові в цій частині. В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року залишено без змін.
27 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої 328 КАС України та неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції првністю та рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та задовольнити позов у повному обсязі.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором та звільнення його з цих підстав з органів прокуратури.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, сформованого Верховним Судом у справах №580/2357/20, 640/9398/20 та 280/5009/20.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 зазначеної норми КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження заявником зазначено застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №№580/2357/20, 640/9398/20 та 280/5009/20
Проте застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, що діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Водночас доводи ОСОБА_1 не містять норми права, щодо якої сформовано висновок Верховного Суду, належний до застосування на думку заявника касаційної скарги. ОСОБА_1 лише навів окремі цитати із указаних ним судових рішень щодо алгоритму дій під час технічних збоїв у програмі тестування та щодо обов'язку комісій ураховувати таку інформацію. Суд зазначає, що такі критерії є оціночними і застосовуються судами індивідуально у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин у справі.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на процедуру проходження прокурорами етапів атестації та формальних посилань на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на невідповідність судових рішень висновкам Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко