Іменем України
10 січня 2022 року м. Чернігівсправа №927/1154/21
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянуто матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком",
бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601;
в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком",
проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1;
до відповідача: Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради,
вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2;
предмет спору: про стягнення 360313,48грн
без виклику (повідомлення) сторін
10.11.2021, надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Чернігівської філії, до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про стягнення 106625,62грн, з них: 23658,93грн три відсотки річних за період з 29.10.2020 по 10.11.2021 та 82966,69грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по жовтень 2021 років, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Новозаводському районі міста Чернігова, в період з січня по жовтень 2019 року в розмірі 750602,18грн, що присуджені до стягнення за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 у справі №927/69/20, залишеним в силі за результатами апеляційного перегляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 (що до цього часу не виконане).
Ухвалою суду від 15.11.2021 у справі №927/1154/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.
15.11.2021, надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Чернігівської філії, до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про стягнення 255296,68грн, з яких: 69534,43грн три відсотки річних за період з 25.03.2020 по 12.11.2021 та 185762,25грн інфляційних втрат за період з квітня 2020 по жовтень 2021 років, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Деснянському районі міста Чернігова, в період з січня по вересень 2019 року в розмірі 1415870,83грн, що присуджені до стягнення за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2020 у справі №927/995/19 (що до цього часу не виконане).
Ухвалою суду від 17.11.2021 у справі №927/1167/21 прийнято позовну заяву до розгляду, справу визнано малозначною, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.
02.12.2021, від відповідача, в установлений судом строк, надійшли відзиви на позов від 01.12.2021 №04-28/19715 та №04-28/19716 (завчасно направлені на адресу іншої сторони), в яких проти задоволення позовних вимог заперечено в повному обсязі. Клопотав об'єднати в одне провадження справу №927/1154/21 зі справою №927/1167/21 (перебувають у провадженні судді Романенко А.В.), з присвоєнням об'єднаній справі №927/1154/21 (провадження в якій відкрито раніше).
Ухвалою суду від 03.12.2021, враховуючи що справи №927/1154/21 та №927/1167/21 мають однаковий склад сторін та поєднані однорідними позовними вимогами, з метою виконання завдань господарського судочинства, повного та всебічного розгляду господарських справ №927/1154/21 та №927/1167/21, економії процесуального часу учасників справ, за клопотанням відповідача, вказані справи об'єднано в одне провадження, з присвоєнням об'єднаній справі №927/1154/21, за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін), як справи незначної складності (ціна позову якої, після об'єднання перелічених справ в одне провадження, не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та складає 361922,30грн), що визнана судом малозначною.
Відповідач, в установлений судом строк, скористався правом на подання відзивів на позови (тотожні за змістом). Зазначав, що за п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845 (надалі - Порядок №845), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства, в порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)). Накази Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2020 у справі №927/995/19 та від 13.08.2020 у справі №927/69/20 прийнято до виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області відповідно до Порядку №845. За абз.1 п.33 Порядку №845, в разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у п.6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. У зв'язку з неможливістю стягнення коштів з рахунку боржника документи щодо безспірного списання коштів за вказаним рішенням суду мають бути передані до виконання Державною казначейською службою України та внесені до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою (ІІІ черга), для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Тобто, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2020 у справі №927/995/19 та від 09.06.2020 у справі №927/69/20 мають бути виконані державою в особі Державної казначейської служби України за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Вважає, що належним відповідачем у справі має бути держава України, в особі Державної казначейської служби України, при цьому, стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат має бути присуджено саме з державного бюджету України, а не з будь-якого органу (з огляду на правові висновки ВП ВС у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, ВС КГС у постанові від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Також, відповідач звертав увагу суду, що позивачем помилково до складу основної суми заборгованості, на яку нараховано три відсотка річних та інфляційні втрати (що заявлені до стягнення), включено суму судового збору, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки судовий збір не є основним боргом, на який відповідно до статті 625 ЦК України можуть нараховуватись три відсотка річних та інфляційні втрати, відтак розрахунок заявлених вимог у цій частині - невірний. Натомість контррозрахунку до суду не надав.
06.12.2021, позивач, з огляду на заперечення відповідача, провів перерахунок заявлених до стягнення сум (виключив суму судових витрат із складу основного боргу) та подав до суду заяви про зменшення позовних вимог від 03.12.2021 №04-11/335 та №04-11/336 (завчасно направлені на адресу іншої сторони). В поданих заявах просив суд стягнути на свою користь з відповідача:
- 23309,29грн трьох відсотків річних за період з 29.10.2020 по 10.11.2021 та 81740,58грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 у справі №927/69/20;
- 69501,36грн трьох відсотків річних за період з 25.03.2020 по 12.11.2021 та 185762,25грн інфляційних втрат за період з квітня 2020 року по жовтень 2021 року, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2020 у справі №927/995/19.
Відповідно до п.2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною 6 вказаної статті суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
За частиною 3 статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд, беручи до уваги, що зменшення розміру заявлених вимог є процесуальним правом позивача, що може бути реалізоване протягом тридцяти календарних днів з дня відкриття провадження в справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (в разі якщо судове засідання не проводиться), перевіривши повноваження підписанта, прийняв заяви №04-11/335 та №04-11/336 про зменшення позовних вимог до розгляду та продовжив розгляд справи з урахуванням змісту цих заяв.
Таким чином, предметом судового розгляду в справі №927/1154/21, з урахуванням прийнятих судом заяв, є вимоги про стягнення з відповідача 360313,48грн, з них: 92810,65грн трьох відсотків річних та 267502,83грн інфляційних втрат за заявлені періоди.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлено клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд
Акціонерне товариство «Укртелеком» засноване за наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України №155 від 27.12.1999 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємства «Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», що згідно з протоколом загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» №8 від 14.06.2011 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» №20 від 22.04.2021 Товариство перейменовано на Акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі - АТ «Укртелеком») (п.1.1. Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Укртелеком, протокол №20 від 22.04.2021).
Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради зареєстрований 05.06.2020, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДРПОУ) внесено відомості за №10641020000015153.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 у справі №927/69/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Чернігівської філії, до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про стягнення 750602,18грн задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 750602,18грн заборгованості по виплаті компенсації втрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян та 11259,03грн судового збору.
Вирішуючи спір у межах справи №927/69/20 судами встановлені наступні обставини:
«….. позивачем, у період з січня по жовтень 2019 року, було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають у Новозаводському районі міста Чернігова, з урахуванням поданої позивачем 02.03.2020 заяви про зменшення розміру позовних вимог, на загальну суму 750602,18грн, що підтверджується формами №2-пільга - розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня по жовтень 2019 року, згідно з Законами України «Про охорону дитинства»; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»;
«Заявлена позивачем до стягнення сума 750602,18грн …… наданих ним послуг з урахуванням пільг визначених категоріям населення збігається з наявними в матеріалах справи актами звіряння розрахунків та актом звірки в період з 01.01.2019 по 30.09.2019, а тому судом визнається вірнообрахованою та обґрунтованою наявними у справі доказами»;
«У період з 01.01.2019 по 31.10.2019 позивачем було надано пільговим категоріям споживачів послуги, при цьому жодні кошти на компенсацію витрат за надані пільги за послуги зв'язку на рахунок позивача від відповідача не отримані»;
«……. у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених позивачем в зв'язку з вчиненням господарської ліцензованої діяльності та наданням послуг зв'язку з пільгами, передбаченими Законами України «Про охорону дитинства»; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», а в Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради її обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг».
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2020 у справі №927/995/19 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Чернігівської філії, до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про стягнення 1415870,83грн задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1415870,83грн заборгованості по виплаті компенсації втрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян та 21238,06грн судового збору.
Вирішуючи спір у межах справи №927/995/19 судами встановлені наступні обставини:
«… позивачем, у період з січня по вересень 2019 року, було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають у Деснянському районі міста Чернігова, з урахуванням поданої позивачем 30.01.2020 заяви про зменшення розміру позовних вимог, на загальну суму 1415870,83грн, що підтверджується формами №2-пільга - розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня по вересень 2019 року, згідно з Законами України «Про охорону дитинства»; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»;
«Заявлена позивачем до стягнення сума 1415870,83грн … наданих ним послуг з урахуванням пільг визначених категоріям населення збігається з наявними в матеріалах справи актами звіряння розрахунків та актом звірки, реєстром пільговиків в період з 01.01.2019 по 30.09.2019, а тому судом визнається вірнообрахованою та обґрунтованою наявними в справі доказами»;
«У період з 01.01.2019 по 30.09.2019 позивачем було надано пільговим категоріям споживачів послуги, при цьому жодні кошти на компенсацію витрат за надані пільги за послуги зв'язку на рахунок позивача від відповідача не отримані»;
«… у ПАТ "Укртелеком" виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених позивачем у зв'язку з вчиненням господарської ліцензованої діяльності та наданням послуг зв'язку з пільгами, передбаченими Законами України «Про охорону дитинства»; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», а в Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради її обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг».
Таким чином, під час вирішення спору між сторонами в межах справ №927/69/20 та №927/995/19 встановлено факт виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків безпосередньо з актів цивільного законодавства, що відповідає положенням статті 11 ЦК України.
За змістом частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
13.08.2020, на примусове виконання судового рішення в справі №927/69/20, Господарським судом Чернігівської області виданий наказ, зі строком пред'явлення до виконання протягом трьох років, який супровідним листом від 18.12.2020 за №14-19/369 направлений позивачем на виконання до Управління державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області. Листом від 28.12.2020 за №04-09/1766 Управлінням державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області повернуто стягувачу без виконання виконавчий документ, у зв'язку з припиненням юридичної особи - боржника, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2021 у справі №927/69/20 замінено боржника - Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради (код ЄДРПОУ 03196208) на його правонаступника -Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464).
Супровідним листом від 11.03.2021 за №04-19/56 наказ Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2020 у справі №927/69/21 стягувачем повторно був направлений до Управління державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області.
На даний час наказ Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2020 у справі №927/69/21, строк пред'явлення якого до виконання не сплинув, залишається невиконаним, що відповідачем не заперечується.
24.03.2020, на примусове виконання судового рішення в справі №927/995/19, Господарським судом Чернігівської області виданий наказ, зі строком пред'явлення до виконання протягом трьох років.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2021 у справі №927/995/19 замінено боржника - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (код ЄДРПОУ 03196191) на його правонаступника - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464). Також даною ухвалою суду встановлено, що наказ у справі №927/995/19 виконано частково, судовий збір у сумі 21238,06грн перераховано стягувачу за платіжним дорученням від 10.04.2020 №5/194; виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до підпункту 3 пункту 9 постанови КМУ від 03.08.2011 №845 (у зв'язку з закриттям рахунків боржника).
Супровідним листом від 11.03.2021 за №04-19/57 наказ Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2020 у справі №927/995/19 стягувачем повторно був направлений до Управління державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області.
На даний час наказ Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2020 у справі №927/995/19, строк пред'явлення якого до виконання не сплинув, залишається невиконаним у частині основного боргу, що відповідачем не заперечується.
За приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 ГК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь - яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Наведений правовий висновок узгоджується з позицією ВП ВС у постанові від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 цього Кодексу визначені загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Наведений правовий висновок узгоджується з позицією ВП ВС у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
За частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Наведений правовий висновок узгоджується з позицією ВП ВС у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
У разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Наявність такого рішення не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Враховуючи, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України є правомірним. Наведений правовий висновок узгоджується з позицією КГС у складі ВС у постановах від 10.04.2018 у справі №914/1033/17, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18.
За частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішеннями Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 у справі №927/69/20 та від 20.02.2020 у справі №927/995/19 встановлений факт виникнення між сторонами цивільно - правових відносин щодо надання позивачем на виконання імперативних законодавчих вказівок телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян та відшкодування відповідачем вартості таких послуг.
Матеріали справи свідчать, що на день звернення позивача до суду з даним позовом, рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 у справі №927/69/20 залишається невиконаним у частині основного боргу в сумі 750602,18грн, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2020 у справі №927/995/19 залишається невиконаним у частині основного боргу в сумі 1415870,83грн. З наведеного слідує, що позивач вправі нараховувати та заявляти до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та процентів річних до повного виконання відповідачем грошових зобов'язань.
У межах даного позову позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням змісту заяв про зменшення позовних вимог №04-11/335 та №04-11/336), у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 у справі №927/69/20 (в частині сплати основного боргу в розмірі 750602,18грн) 23309,29грн трьох відсотків річних за період з 29.10.2020 по 10.11.2021 та 81740,58грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року (1); а в зв'язку невиконанням грошових зобов'язань за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2020 у справі №927/995/19 (в частині основного боргу в розмірі 1415870,83грн) 69501,36грн трьох відсотків річних за період з 25.03.2020 по 12.11.2021 та 185762,25грн інфляційних втрат за період з квітня 2020 року по жовтень 2021 року (2).
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань, дійшов висновку, що наявний в матеріалах розрахунок позивача в частині трьох відсотків річних та інфляційних втрат, за вказані вище періоди є арифметично вірним.
Суд, проаналізувавши доводи відповідача, наведені в відзивах на позови, відхилив його заперечення виходячи з наступного:
За частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
За змістом статей 2 та 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Аналіз наведених вище приписів діючого законодавства України дає змогу дійти висновку про те, що останні поширюють свою дію на правовідносини, де боржником є державний орган; державне підприємство.
Натомість за Положенням про Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (затвердженим рішенням міської ради від 28.01.2021 №4/VIII-4) Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради є виконавчим органом міської ради (п.1.1. Положення). За змістом статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Таким чином, оскільки відповідач являється виконавчим органом Чернігівської міської ради (органу місцевого самоврядування), а не державним органом, державним підприємством, установою, організацією тощо, на нього не поширюється дія положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відтак заперечення відповідача в цій частині судом залишено поза увагою.
Пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, зокрема: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.
Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України в порядку, встановленому КМУ, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
У разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести в відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Постановою КМУ від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (надалі - Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
У п.2 Порядку наведено наступні дефініції:
безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п.3 Порядку).
Таким чином, рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2020 у справі №927/69/20 та від 20.02.2020 у справі №927/995/19, на підставі виданих судом виконавчих документів, дійсно мають виконуватись органами Казначейства, однак наведені вище приписи діючого законодавства України визначають лише порядок такого виконання та не позбавляють позивача права нараховувати на суму боргу індекс інфляції та три проценти річних з простроченої суми (до повного виконання грошових зобов'язань), та не змінюють суб'єктний склад зобов'язального правовідношення.
За висновком суду, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради є належним відповідачем у справі, оскільки є правонаступником прав та обов'язків Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради та Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, як сторін зобов'язального правовідношення (згідно з чинними ухвалами суду від 22.02.2021 у справі №927/69/20 та від 22.02.2021 у справі №927/995/19).
Посилання відповідача в відзивах на позови на численну судову практику (постанову ВП ВС від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, постанову ВС КГС від 12.06.2020 у справі №906/775/17, постанову ВП ВС від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, постанову ВС КГС від 16.06.2021 у справі №910/14341/18) судом відхилені, оскільки обставини, встановлені в відповідних справах і в даній справі є різними, що виключає можливість їх застосування при вирішенні наявного спору.
Доводи відповідача щодо відсутності фінансування, необхідного для виконання судових рішень також судом відхилені, оскільки за змістом статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Норма аналогічного змісту закріплена в частині 2 статті 218 ГК України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Норми пункту 33 Порядку №845 (на який посилається відповідач у обґрунтування своїх заперечень) не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, а тому судом до уваги не приймаються.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що позивачем, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76 та 77 ГПК України, доведено правомірність нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних у заявленому розмірі, за прострочення виконання ним грошових зобов'язань, що відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
При ухваленні рішення в даній справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що заявлений позов підлягає задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору, що були понесені при зверненні до суду, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача в сумі 5404,70грн. В іншій частині судовий збір (у сумі 694,75грн) підлягає поверненню позивачу на підставі його письмового клопотання відповідно до п.1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 178, 233, 236, 238, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766), в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 01189425) до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43649464) про стягнення 360313,48грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43649464) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) 92810,65грн три відсотка річних, 267502,83грн інфляційних втрат та 5404,70грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Романенко А.В.