58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
28 грудня 2021 року Справа № 926/3767/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., секретар судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький емальзавод «Карпати»
до Тодераша Тихона Назаровича
про визнання одностороннього правочину щодо відмови від договору підряду №23 від 12.02.2008 року недійсним
Представники:
від позивача - адвокат Василатій О.О.
від відповідача - Тодераш Т.Н. , адвокат Цеханський В.Д., адвокат Шкварчук В.Д.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Відкрите акціонерне товариство «Чернівецький емальзавод «Карпати» звернулось з позовом до Тодераша Тихона Назаровича про визнання недійсним одностороннього правочину - односторонню відмову Тодераша Тихона Назаровича з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України від договору підряду № 23 від 12 лютого 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Чернівецький емальзавод «Карпати», як підрядником, та фізичною особою - підприємцем Тодераш Тихоном Назаровичем, як замовником, яка оформлена Повідомленням-вимогою Тодераш Тихона Назаровича про односторонню відмову від договору підряду № 23 від 12.02.2008 року та застосування наслідків такої відмови від 30 березня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Чернівецький емальзавод «Карпати» та фізичною особою-підприємцем Тодерашем Тихоном Назаровичем укладено договори підряду № 23 та № 24 щодо здійснення будівництва торгових приміщень №127-А та №127-Б по вул. Ентузіастів, 5-А, у м. Чернівці , площею 18 кв.м. Однак, відповідачем в порушення умов даних договорів в повному обсязі не було сплачено авансовий внесок в сумі 159984 грн по обох договорах (79992 грн по кожному договору окремо), внаслідок чого позивачем було зупинено будівництво вищевказаних торгових приміщень. Відповідач 11.05.2021 року звернувся до позивача із «Повідомленням-вимогою про односторонню відмову від договору підряду № 23 від 12.02.2008 року та застосування наслідків такої відмови», в якому повідомив позивача та просив вважати розірваним договір підряду № 23 від 12.02.2008 року, укладений між ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» та ФОП Тодерашем Т.Н. у зв'язку із його односторонньою відмовою від даного договору на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України з 30.03.2021 року. Однак, позивач вважає, що затримка виконання ним (підрядником) робіт пов'язана з порушенням відповідачем укладеного між сторонами договору № 23 в частині своєчасного фінансування будівництва, а тому у відповідача були відсутні передумови для односторонньої відмови від договору підряду № 23 від 12.02.2008 року на підставі ч.2 ст.849 ЦК України. В зв'язку із цим, позивач просить визнати недійсним односторонній правочин - односторонню відмову Тодераша Тихона Назаровича з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, від договору підряду №23 від 12 лютого 2008 року, яка оформлена Повідомленням-вимогою Тодераш Тихона Назаровича про односторонню відмову від договору підряду №23 від 12.02.2008 року та застосування наслідків такої відмови від 30 березня 2021 року.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.09.2021 року справу № 926/3767/21 передано судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 16.09.2021 року, суд звернувся із запитом до Управління ДМС у Чернівецькій області та зобов'язав Управління ДМС у Чернівецькій області надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - Тодераша Тихона Назаровича .
28.09.2021 року судом отримано лист від Управління ДМС у Чернівецькій області за вх. №1808, згідно якого Тодераш Тихон Назарович , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_2 , за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2021 року о 12:00 годині.
21.10.2021 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання за вх. № 4291 про об'єднання в одне провадження справ № 926/3767/21 та № 926/2799/21. Дане клопотання мотивоване тим, що у провадженні Господарського суду Чернівецької області (суддя Проскурняк О.Г.) перебуває справа № 926/2799/21 за позовом Тодераша Тихона Назаровича до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький емальзавод «Карпати» про застосування наслідків розірвання договору підряду, стягнення сплачених за ним коштів та штрафу у сумі 431635,25 грн, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 09.07.2021 року. Водночас, 15.09.2021 до Господарського суду Чернівецької області Відкрите акціонерне товариство «Чернівецький емальзавод «Карпати» звернулось з позовом до Тодераша Тихона Назаровича про визнання недійсним одностороннього правочину - односторонню відмову Тодераша Тихона Назаровича з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України від договору підряду №23 від 12 лютого 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Чернівецький емальзавод «Карпати», як підрядником, та фізичною особою - підприємцем Тодераш Тихоном Назаровичем, як замовником, яка оформлена Повідомленням-вимогою Тодераш Тихона Назаровича про односторонню відмову від договору підряду №23 від 12.02.2008 року та застосування наслідків такої відмови від 30 березня 2021 року, який 15.09.2021 року розподілено судді Швецю М.В.
В судовому засіданні 21.10.2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву за вх. № 1949 згідно якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні у зв'язку із безпідставністю, оскільки, на його думку, ним сплачено в повному обсязі авансові кошти на будівництво приміщення та збір на розвиток ринку згідно умов п. 4.4 договору підряду № 23 від 12.02.2008 року, а тому порушення умов договору підряду відбулося саме зі сторони позивача (підрядника), що полягає у неможливості закінчити будівництво у визначений договором строк до 01.12.2010 року, в результаті чого ОСОБА_2 має право на односторонню відмову від договору № 23 від 12.02.2008 року з підстав, передбачених ч. 2 ст. 849 ЦК України. Крім того, відповідачем до відзиву надано Висновок будівельно-технічної експертизи № 19/13-3/67-СЕ/18 від 16.01.2019 року в межах кримінального провадження № 12015260040002266 від 25.07.2015 року, що підтверджує порушення підрядником умов договору підряду № 23 від 12.02.2008 року, а саме при виконанні будівельних робіт підрядник відступив від проектно-кошторисної документації, порушивши при цьому існуючі будівельні норми та правила, а тому ОСОБА_2 також має право розірвати договір № 23 від 12.02.2008 року з підстав, передбачених ч. 2 ст. 852 ЦК України.
Відзив на позов вх. № 1949 в судовому засіданні 21.10.2021 року судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21.10.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання в одне провадження справ № 926/3767/21 та № 926/2799/21 та оголошено перерву в судовому засіданні до 28.10.2021 року о 11:30 годині.
28.10.2021 року через канцелярію суду за вх. № 4387 від представника позивача надійшла відповідь на відзив з відміткою про його отримання представниками позивача.
В судовому засіданні 28.10.2021 року суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив вх. № 4387 та враховуючи усне клопотання представника відповідача про необхідність підготування заперечення на відповідь на відзив суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11.11.2021 року о 11:00 годині.
08.11.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. № 4490.
До початку судового засідання 11.11.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 4550.
В судовому засіданні 11.11.2021 року суд відклав вирішення питання про долучення до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив вх. № 4490 до надання представником відповідача доказів його надсилання позивачу.
Ухвалою суду від 11.11.2021 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 24.11.2021 року о 14:00 годині.
19.11.2021 року через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання вх. № 4691, яким надає докази надсилання на електронну пошту позивача заперечення на відповідь на відзив вх. № 4490.
24.11.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи вх. № 4769 із відміткою про отримання копії клопотання з доказами представником відповідача. У поданому клопотанні представник позивача просить поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи докази, а саме: платіжне доручення № 1429 від 23.11.2021 року, супровідний лист фізичної особи-підприємця, головного архітектора проекту ОСОБА_8 № 08 від 23.11.2021 року, дублікат відповіді архітектора ОСОБА_8 за вих. № 08/2007 від 15.04.2007 року, дублікат адресної схеми розміщення торгових приміщень (торгових місць) по другому поверху торгово-сервісного комплексу поз. 1 на мікроринку «Карпати» за адресою м. Чернівці вул. Ентузіастів 5а , заяву свідка ОСОБА_3 від 23.11.2021 року. Також, представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строк для подання доказів посилаючись на те, що вищезазначені докази отримані ним лише 23.11.2021 року.
Крім цього, представником позивача через канцелярію суду подано письмові пояснення вх. № 4768 від 24.11.2021 року із відміткою про їх отримання представником відповідача.
В судовому засіданні 24.11.2021 року суд долучив до матеріалів подані представником позивача докази, заперечення на відповідь на відзив вх. № 4490 та письмові пояснення вх. №4768.
Ухвалою суду від 24.11.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09 грудня 2021 року - 14:30 год. за участю представників сторін.
До початку судового засідання 09.12.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 5054.
Ухвалою суду від 09.12.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 21 грудня 2021 року - 14:30 год. за участю представників сторін.
В судовому засіданні 21.12.2021 року, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідивши докази в порядку статей 209-210 ГПК України, суд за усним клопотанням представника позивача оголосив перерву до 28.12.2021 року - 15:00 год.
Присутні у судовому засіданні, 21.12.2021 року відповідач та уповноважені представники відповідача не заперечували проти оголошення перерви у судовому засіданні до 28.12.2021 року.
28.12.2021 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розподіл судових витрат за вх. № 5392, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правову (професійну правничу) допомогу під час розгляду справи в сумі 27100 грн та судовий збір в сумі 2270 грн.
В судовому засіданні 28.12.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та підтримав подану ним заяву про розподіл судових витрат.
Представники відповідача та відповідач в судовому засіданні 28.12.2021 року заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов та заявили усне клопотання, в якому просили у разі задоволення судом позовних вимог зменшити розмір витрат на правову допомогу на 2/3 від заявленої суми представником позивача.
28.12.2021 року після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.
12 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Чернівецький емальзавод «Карпати» (позивач, підрядник) та фізичною особою- підприємцем Тодерашем Тихоном Назаровичем (відповідач, замовник) укладено договір підряду № 23.
Предметом договору є будівництво торгового приміщення в Торгово-сервісному комплексі (ТСК) по вул. Ентузіастів, 5а, м. Чернівці, закінчення будівництва якого і здача в експлуатацію планується до 01.12.2010 року (п.2.1. договору підряду № 23).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що у збудованому ТСК «підрядчик», після закінчення будівництва (п. 2.1.), зобов'язується передати у власність «замовника» торгове приміщення № 127-А, площею 18 м.кв. на другому поверсі на торговому місці № 127-А згідно його заяви, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 4.1. договору підряду № 23 вартість торгового приміщення на торговому місці визначена цим договором являється договірною та становить 8080 грн. за 1 м.кв., що еквівалентно 1600 дол. США за 1 м.кв. згідно курсу НБУ.
Збір на розвиток ринку - 5% від вартості об'єкта та вноситься на рахунок одноразово на протязі 10 днів після заключення договору (п. 4.2. договору підряду № 23).
Відповідно до п. 4.4. договору, замовник фінансує будівництво сплатою коштів згідно наступного графіку: 1) 50% - аванс - не пізніше 10 днів з дня підписання даного договору; 2) решта 45% оплачується частками згідно виставлених рахунків по мірі виконання робіт на протязі 10 днів після виставлення рахунків підрядчиком; 3) останні 5% вносяться в день підписання акту прийому-передачі об'єкту договору.
При наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків (п. 9.1.2. договору підряду № 23).
В п. 9.5.2. та в п. 9.5.3. договору підряду № 23 зазначено, що підрядчик зобов'язаний виконати роботу, визначену даним договором, із свого матеріалу і своїми засобами. Підрядчик зобов'язаний приступити до виконання будівельних робіт негайно після підписання даного договору і сплати авансу (п.4.3), але не пізніше 3-го кварталу 2007 року та вжити всі необхідні заходи для здійснення будівництва в термін обумовлений п.2.1. даного договору.
Пунктом 12.1. договору підряду № 23 передбачено, що даний договір складений в 2-х примірниках, вступає в силу з дня його підписання і діє до завершення будівництва ТСК та повного розрахунку сторін за цим договором.
Таким чином, відповідач відповідно до пунктів 4.1 та 4.4 договору підряду № 23 від 12.02.2008 року, повинен був сплатити підряднику протягом 10 днів з моменту підписання договору 50% аванс у сумі 72720 грн (18 кв.м х 8080 грн/2) та 5% збору на розвиток ринку в сумі 7272 грн (18 кв.м х 8080 грн. х 5%).
Крім того, 12 лютого 2008 року між позивачем, як підрядником та відповідачем, як замовником, було укладено ще один договір підряду № 24 щодо здійснення будівництва торгового приміщення № 127-Б в торгово-сервісному комплексі по вул. Ентузіастів, 5-А, у м. Чернівці, площею 18 кв.м.
Так, на виконання пунктів 4.1 та 4.4 договорів підряду № 23 та № 24, Тодерашем Тихоном Назаровичем перераховано підряднику авансовий платіж в розмірі 144000 грн: 21000 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договором № 23, що підтверджується квитанцією № 17 від 12.02.2008 року; 25000 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договорами № 23 та № 24, що підтверджується квитанцією № 8 від 13.02.2008 року; 49000 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договором № 23, що підтверджується квитанцією № 2 від 19.02.2008 року; 49000 грн за будівництво торг. прил. в торгово-сервісному центрі згідно договору № 24, що підтверджується квитанцією № 18 від 19.02.2008 року.
Крім того, надходження від відповідача вищезазначених платежів підтверджується звітом про фактичні результати щодо підтвердження витрат по будівництву торговельно-сервісного комплексу мікроринку «Карпати» по вул. Ентузіастів № 5А ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» від 29.10.2015 року, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Вест Аудит», в межах якого визначалась загальна сума грошових коштів отриманих позивачем по договорам підряду від замовників будівництва, довідкою ТОВ АФ «Вест Аудит» від 10.09.2021 року та заявою свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ АФ «Вест Аудит») від 10.09.2021 року, в якій встановлюється здійснення ряду помилок у звіт про фактичні результати щодо підтвердження витрат по будівництву торговельно-сервісного комплексу мікроринку «Карпати» по вул. Ентузіастів № 5А ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» від 29.10.2015 року.
30.03.2021 року відповідач звернувся до позивача із «Повідомленням-вимогою про односторонню відмову від договору підряду № 23 від 12.02.2008р. та застосування наслідків такої відмови», в якому повідомив позивача про односторонню відмову від договору підряду № 23, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 849 ЦК України, оскільки ВАТ «Чернівецький емельзавод «Карпати» не виконує свої зобов'язання з будівництва ТСК вже більше 10 років, хоча кінцевим терміном здачі збудованого ТСК в експлуатацію було 01.12.2010 року. Крім того, відповідач вимагав повернути сплачений ним позивачу аванс в сумі 72720 грн (14400 доларів США) та штрафні санкції в сумі 40275,94 грн (1440 доларів США). Вищезазначене Повідомлення-вимога від 30.03.2021 року була вручена відповідачу ВАТ «Чернівецький емальдавод «Карпати» 11.05.2021 року, про що міститься відмітка на повідомленні. Однак, відповіді на дане Повідомлення-вимогу позивач не надав.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Суд встановив, що спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою ним статусу як ФОП не припинились (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ст. 202, ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Так, спір за позовом у даній справі виник між сторонами у зв'язку із вчиненням відповідачем одностороннього правочину щодо розірвання договору підряду, який (односторонній правочин) за доводами позивача згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України має бути визнаний недійсним з підстав невідповідності його вимогам ч. 2 ст. 849 ЦК України та порушення вказаним правочином публічного порядку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
Згідно з частиною1 та 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, приписи якої кореспондують зі ст. 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм матеріального права розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього, при цьому повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо у договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875, ч. 4 ст. 882 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Водночас, приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України).
Дослідивши зміст «Повідомлення-вимоги про односторонню відмову від договору підряду № 23 від 12.02.2008р. та застосування наслідків такої відмови» від 30.03.2021 року, наданого позивачу Тодерашем Тихоном Назаровичем , судом встановлено, що одностороння відмова відповідача від договору підряду № 23 заявлена на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та мотивована обставинами порушення позивачем п. 2.1. договору підряду, а саме: ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» свої зобов'язання за договором підряду № 23 від 12.02.2008 року з будівництва та здачі в експлуатацію ТСК, як планувалось до 01.12.2010 року, не виконує вже більше 10 років.
З огляду на вказані обставини відповідач вищезазначеним Повідомленням-вимогою сповістив позивача про розірвання договору підряду № 23 від 12.02.2008 року в односторонньому порядку з 30.03.2021 року.
Згідно п. 9.1.2. договору підряду № 23 при наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач, як замовник, має право на розірвання вказаного договору, оскільки в порушення п. 2.1 та п. 9.5.3. договору підряду № 23 позивачем не завершено будівництво ТСК до 01.12.2010 року, що не заперечується сторонами, а будь-яких додаткових угод між сторонами щодо продовження терміну будівництва матеріали справи не містять.
В той же час, суд зазначає, що ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
При цьому, незавершення позивачем будівництва ТСК в строк до 01.12.2010 року є безумовною підставою для такої односторонньої відмови відповідача від договору підряду № 23.
Таким чином, право на односторонню відмову замовника від договору (коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим) встановлено Цивільним кодексом України (ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України), отже доводи позивача щодо неправомірності у даному випадку односторонньої відмови відповідача від договору підряду № 23 від 12.02.2008 року є необґрунтованими.
Разом з тим, з метою спонукання позивача до закінчення будівництва торгово-сервісного комплексу та захисту інтересів замовників будівництва, Чернівецькою міською радою було прийнято рішення № 941 від 01.11.2017 року (копія архівного витягу із рішення ЧМР № 941 від 01.11.2017 року № 37 від 01.03.2021 року). Згідно пункту 18. даного рішення «Поновлено з 12.05.2017 року відкритому акціонерному товариству «Чернівецький емальзавод «Карпати» договір оренди землі від 25.11.2003 р. № 1010, за адресою вул. Ентузіастів, 5, площею 1,2338 га. на 1 (один) рік для організації мікроринку» та згідно пункту 18.1. рішення «Зобов'язано ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» протягом двох років завершити будівництво, у разі невиконання цієї умови, договір оренди землі від 25.11.2003 року № 1010 вважається припиненим».
Даним рішенням також підтверджується той факт, що позивачем не виконано будівництво торгового приміщення № 127А в Торгово-сервісному комплексі (ТСК) по вул. Ентузіастів, 5а, м. Чернівці, в строк до 01.12.2010 року, як передбачено п. 2.1 та п. 9.5.3. договору підряду № 23 від 12.02.2008 року.
Що ж до обставин, визнання недійсним односторонньої відмови відповідача від договору підряду №23 від 12.02.2008 року, позивач зазначає неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду (передбачених пунктами 4.1 та 4.4 договору, щодо неповної сплати 50% авансу та 5% збору на розвиток ринку), суд ставиться критично, оскільки згідно з квитанцією № 8 від 13.02.2008 року відповідачем перераховано позивачу 25000 грн з призначенням платежу: за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договорами № 23 та № 24, однак позивачем було зараховано 2000 грн? на виконання договору № 23, а решта в сумі 23000 грн? на виконання договору № 24, таким чином, сплачені аванси після здійснення даної проплати за двома договорами підряду № 23 та № 24, на думку позивача, складали по 23000 грн.
Так, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція).
Згідно з п.1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.
Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п. 2.29 Інструкції).
З правового аналізу вказаних приписів чинного законодавства слідує, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику.
Тобто, платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення;відповідно, отримувач коштів, в свою чергу, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Даний висновок суду кореспондується з правовою позицією, викладеною у п. 27 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16.
Зарахування коштів на інші платежі, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.
У даному випадку відповідач у квитанції № 8 від 13.02.2008 року чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти, а саме «за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договорами № 23 та № 24».
Проте, позивачем на власний розсуд здійснено непропорційний розподіл отриманих від відповідача коштів, а саме: 2000 грн? на виконання договору № 23, а решта в сумі 23000 грн? на виконання договору № 24. Такий непропорційний розподіл коштів позивачем, отриманих від відповідача, суд вважає помилковим, тому з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем на користь позивача авансові платежі у розмірі 25000 грн згідно з квитанцією № 8 від 13.02.2008 року мають бути зараховані в якості авансу за договором підряду № 23 від 12.02.2008 року в сумі 12500 грн та за договором підряду № 24 від 12.02.2008 року в сумі 12500 грн.
Отже, відповідачем повністю виконано обов'язок, передбачений пунктами 4.1 та 4.4 договору підряду № 23, щодо сплати 50% авансу та 5% збору на розвиток ринку в сумі 82500 грн згідно квитанцій № 17 від 12.02.2008 року, № 8 від 13.02.2008 року та № 2 від 19.02.2008 року (21000 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договором № 23, що підтверджується квитанцією № 17 від 12.02.2008 року; 12500 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договорами № 23, що підтверджується квитанцією № 8 від 13.02.2008 року; 49000 грн за будівництво магазину в торгово-сервісному комплексі за договором № 23, що підтверджується квитанцією № 2 від 19.02.2008 року).
Разом з тим, враховуючи вищезазначене, відповідач своїх обов'язків щодо сплати авансу за договором підряду № 24 в повному обсязі не виконав, сплативши позивачу тільки 61500 грн авансового внеску (12500 грн згідно квитанції № 8 від 13.02.2008 року та 49000 грн згідно квитанції № 18 від 19.02.2008 року). Однак, даний договір підряду № 24 не є предметом розгляду даного спору.
Тому посилання позивача, на те, що несплату за договорами підряду №23 та №24 варто розглядати в комплексі, так як торгове приміщення № 127-А (передбачене договором № 23), площею 18 кв.м. та торгове приміщення № 127-Б (передбачене договором № 24), площею 18 кв.м. згідно проекту є частиною одного торгового приміщення № 127 (а,б), площею 36 кв. м., та фактично є двома торговими місцями у даному торговому приміщенні (підтверджується: адресною схемою розміщення торгових приміщень (торгових місць) по 2-му поверху торгово-сервісного комплексу поз. 1 на мікроринку «Карпати» по вул. Ентузіастів, 5а в м. Чернівці, заявою відповідача, роз'ясненням головного архітектора проекту Бебіха ЄС), до уваги суду не береться, оскільки обставини, пов'язані з належним чи неналежним виконанням зобов'язань за різними договорами підряду № 23 від 12.02.2008 року та № 24 від 12.02.2008 року (у т.ч. передбачених пунктами 4.1 та 4.4 договору, щодо неповної сплати 50% авансу та 5% збору на розвиток ринку) не визначаються жодною нормою матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відмови від договору підряду. Відповідне питання може бути предметом окремого судового розгляду, а учасники спірних правовідносин не позбавлені права самостійно звернутися з відповідним позовом до суду.
Також, відповідачем до відзиву надано висновок будівельно-технічної експертизи № 19/13-3/67-СЕ/18 від 16.01.2019 року, проведеної старшим судовим експертом сектору будівельних досліджень та оціночної діяльності Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України Туликом А.В. (в рамках кримінального провадження № 12015260040002266 від 25.07.2015 року)
В ст. 98 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Оцінивши наданий відповідачем висновок експерта № 19/13-3/67-СЕ/18 від 16.01.2019 року, суд зазначає, що такий висновок складено відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз, у висновку міститься посилання про попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст. 385 Кримінального кодексу України за відмову від надання висновку.
Отже, можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019 року), № 461/3675/17 (постанова від 05 лютого 2020 року) та № 9901/740/18 (постанова від 10.03.2020 року), але з дотриманням певних особливостей вказаних вище.
За результатами проведеної будівельно-технічної експертизи встановлено, що будівельно-монтажні роботи, які виконані на об'єкті торгово-сервісного комплексу (ТСК) по вул. Ентузіастів, 5 А в м. Чернівці частково не відповідають проектно-кошторисній документації та будівельному законодавству; фактично виконані роботи частково не відповідають тим будівельним роботам, які вказані в актах виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних робіт по будівництву торгово-сервісного комплексу по вул. Ентузіастів, 5А в м. Чернівці; встановлено невідповідність між фактично виконаними роботами та роботами зазначеними в актах виконаних робіт; встановлено відповідність застосованих розцінок та коефіцієнтів під час складання кошторисної документації на визначення вартості проектних робіт вимогам діючих нормативно-правових актів.
Даним висновком експерта № 19/13-3/67-СЕ/18 від 16.01.2019 року підтверджується порушення з боку позивача при виконанні ним будівельних робіт на об'єкті торгово-сервісного комплексу існуючих будівельних норм, правил та відступлення від проектно-кошторисної документації, що також є підставою для розірвання договору у відповідності до ч. 2 ст. 852 ЦК України та п. 9.1.2. договору підряду № 23.
Проте, предметом позову у даній справі є визнання одностороннього правочину - односторонню відмову Тодераша Тихона Назаровича від договору підряду № 23 від 12 лютого 2008 року недійсним, а не розірвання договору у відповідності до ч. 2 ст. 852 ЦК України та п. 9.1.2. договору підряду № 23.
Посилання позивача на фінансову кризу з вересня 2008 року, ненадходження коштів на будівництво від замовників, пошуку інших замовників для укладення договорів підряду на вільні 96 приміщень ТСК та скрутний економічний стан підприємства ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати», спростовуються наступним:
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. Розділу 3 «Визначення понять, терміни та скорочення» Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 р. №40(3), - форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Приписами п. 3.2 Розділу 3 вищезазначеного Регламенту передбачено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Однак, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, а також відсутні докази, які б доводили, що ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати» вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, у розумінні ст. 617 ЦК України.
Щодо наданих сторонами заяв свідків суд зазначає наступне:
До відзиву відповідач додав копії нотаріально посвідчених заяв свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (замовники по інших договорах підряду), як докази в підтвердження щодо часткових проплат авансу готівкою в бухгалтерію за ідентичними договорами підряду, що укладені між даними замовниками та позивачем.
Так, крім договору підряду №23 від 12.02.2008 року, у 2007-2008 роках підрядником (позивачем) із замовниками було укладено 44 договори підряду на будівництво 44 торгових приміщень у ТСК по вул. Ентузіастів, 5-А, де згідно проектної документації повинно було розміщуватися 140 торгових приміщень.
Дані заяви свідків були долучені судом до матеріалів справи разом із відзивом відповідача на підставі ст. 88 та ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач підтвердив відповідність поданих ним письмових доказів (нотаріально посвідчених копій заяв свідків) оригіналам, які знаходяться в матеріалах іншої господарської справи, засвідчивши копії даних документів підписом його представника.
Однак, вищезазначені заяви свідків критично оцінюються судом, зважаючи на наступне:
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються у відповідних документах.
Положеннями ст. 88 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Отже, коли законом чітко визначено умови виникнення тих чи інших прав або обов'язків, пояснення свідків не є тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.
Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки факти виконання/невиконання сторонами договору підряду № 23 від 12.02.2008 року своїх зобов'язань (щодо сплат авансових платежів та будь яких інших платежів) можуть встановлюватись виключно відповідними первинними документами згідно до вимог чинного законодавства - такі обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків, з огляду на що, в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України судом вказані докази (заяви свідків) відхиляються.
Також позивачем долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_3 (бухгалтера ВАТ «Чернівецький емальзавод «Карпати») від 23.11.2021 року, якою засвідчується те, що всі авансові внески та інші платежі здійснювались замовниками будівництва торговельно-сервісного комплексу мікроринку «Карпати», у тому числі і відповідачем, не через касу чи бухгалтерію позивача, а виключно на його банківські рахунки.
Крім того, як зазначалось судом вище, обставини, пов'язані з належним чи неналежним виконанням зобов'язань за договором підряду (у т.ч. передбачених пунктами 4.1 та 4.4 договору, щодо неповної сплати 50% авансу та 5% збору на розвиток ринку) не визначаються жодною нормою матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відмови від договору підряду. Відповідне питання може бути предметом окремого судового розгляду, а учасники спірних правовідносин не позбавлені права самостійно звернутися з відповідним позовом до суду.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає недоведеною позивачем належними, достатніми та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом одностороннього правочину - односторонню відмову Тодераша Тихона Назаровича від договору підряду № 23 від 12 лютого 2008 року недійсним, а також того, що в момент вчинення правочину відповідачем не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог. При цьому, будь-яких інших підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним позивачем у позові не зазначено. Отже, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа «Трофимчук проти України» §54 рішення від 28 жовтня 2010 року, справа «Серявін та інші проти України» § 58 рішення від 10 лютого 2010 року), отже інші доводи сторін судом до уваги не беруться, як явно необґрунтовані та такі, що не відносяться до предмету спору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
V. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.01.2022 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець