22 грудня 2021 року Справа № 915/1411/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Керівника Миколаївської окружної прокуратури (вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006)
в інтересах держави в особі: Мішково-Погорілівської сільської ради (вул. Миру, 38, с. Мішково-Погорілове Миколаївської області, 57214, код ЄДРПОУ 04375257)
до відповідача: Приватного підприємства “Мильча” (вул. Набережна, 2, с. Мішково-Погорілове Миколаївської області, 57214, код ЄДРПОУ 32061022)
про: розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,
за участі представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Давидова О.Ю.
прокурор Григорян Е.Р.,
встановив:
20.09.2021 керівник Миколаївської окружної прокуратури (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №50-4367вих-21 від 17.09.2021 в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради до Приватного підприємства “Мильча”, якою просить суд:
1) розірвати достроково договір оренди землі, укладений 08.11.2004 між Жовтневою районною державною адміністрацією та приватним підприємством “Мильча” щодо земельної ділянки площею 21,9 га з кадастровим номером 4823383000:07:000:0140;
2) зобов'язати приватне підприємство “Мильча” повернути у розпорядження територіальної громади в особі Мішково-Погорілівської сільської ради земельну ділянку площею 21,9 га з кадастровим номером 4823383000:07:000:0140, розташовану на території Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Ухвалою суду від 24.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.10.2021 о 09:50 год.
Відзивом від 19.10.2021 та від 21.10.2021 відповідач просить суд позовну заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради до ПП “Мильча” залишити без розгляду.
Клопотання відповідача обгрунтовано посиланням на те, що прокурором не виконано вимог щодо надання суду обгрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України.
25.10.2021 прокурором подано до господарського суду відповідь на відзив відповідача (вх. №15938/21 від 25.10.2021).
Прокурор вважає доводи відповідача, наведені у відзиві, необгрунтованими, а підстави для відмови у задоволені позову відсутні.
Заперечення прокурора обгрунтовано посиланням на норми ст. 14, 1311 Конституції України, ст. 373, 638 Цивільного кодексу України, ст.19, 22, 37, 126, 126 Земельного кодексу України, ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 1, 25 Закону України «Про землеустрій», ст. 2 Закону України «Про охорону земель», ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано тим, що ПП “Мильча” використовує земельну ділянку з кадастровим номером 4823383000:07:000:0140 не за цільовим призначенням, передбаченим в договорі оренди земельної ділянки та проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у невиконанні без законних підстав умов договору, а саме порушення порядку користування земельною ділянкою, погіршення її якості. Таким чином, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, а також у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Листами від 22.07.2021 за №907/02-06 та 01.09.2021 №1105/02-06, 06.09.2021 №1786/02-19-21 Мішково-Погорілівської сільської ради прокуратуру повідомлено про обізнаність з наявними порушеннями порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383000:07:000:0140 починаючи з 2016 року. Разом з тим, Мішково-Погорілівською сільською радою впродовж тривалого часу самостійно дії, щодо припинення Договору не вживались, звертатись до суду сільська рада наміру не має. Зазначене, на думку прокурора, вказує на тривалу бездіяльність уповноваженого органу на захист порушених інтересів держави, що і стало підставою для звернення прокурора із даною позовною заявою.
26.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 23 листопада 2021 року о 10:40 год.
23.11.2021 судове засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
02.11.2021 прокурором подано до господарського суду доповнення до відповіді на відзив.
Прокурор зазначив, що у відзиві на позовну заяву підприємством заявлено клопотання про залишення позову без розгляду за відсутності наведення обгрунтованих підстав та без зазначення норми процесуального права, які б свідчили про обгрунтованість відповідного клопотання.
Ухвалою суду від 29.11.2021 продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів, призначено підготовче засідання у справі на 22.12.2021 о 10:00 год.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник відповідача підтримує зазначене у відзиві клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Прокурор підтримує позицію висловлену у відповіді на відзив, вважає доводи відповідача необгрунтованими та такими, що підлягають відхиленню судом. Прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до ст.1311 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):
- під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;
- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.
З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави до ПП «Мильча» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (відповідну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон), територіальній громаді належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
Згідно зі ст. 1 цього Закону, право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном., у тому числі землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним, та фізичним особам, здавати їх в оренду.
При цьому, операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та порушувати умови надання послуг населенню.
У той же час, передача об'єктів комунальної власності в користування у порядок та спосіб, які не відповідають положенням чинного законодавства, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.
Предметом позову у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її територіальній громаді.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставами для представництва інтересів держави в суді шляхом подання прокурором вказаного позову стало порушення інтересів територіальної громади - Мішково-Погорілівської сільської ради внаслідок нецільового використання земельної ділянки.
Листами від 22.07.2021 №907/02-06, 01.09.2021 №1105/02-06 та від 06.09.2021 №1786/02-19-21 Мішково-Погорілівської сільської ради прокуратуру повідомлено про обізнаність з наявними порушеннями порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4823383000:07:000:0140 починаючи з 2016 року.
Відповідні докази містяться у матеріалах справи.
Таким чином, з наведеного слідує висновок, що Мішково-Погорілівською сільською радою впродовж тривалого часу самостійно дії щодо припинення договору та захисту інтересів суспільного інтересу територіальної громади не вживались.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що прокурором при поданні позову дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 53 ГПК України, прокурор обгрунтовує порушення та необхідність захисту інтересів держави.
Враховуючи наведене, підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
Керуючись ст. ст. 53, 177-185, 196, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволені клопотання Приватного підприємства “Мильча” про залишення позову без розгляду - відмовити.
2.Дану ухвалу надіслати учасникам справи.
3.Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено і підписано 28.12.2021.
Суддя В.О.Ржепецький