вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" січня 2022 р. м. Київ Справа № 910/14982/21
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Тетіївтепломережа»
про стягнення 1185,36 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 1185,36 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 03.10.2018 № 2508/18-ТЕ-17 щодо фактичного об'єму (обсягу) використання природного газу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 09.11.2021 для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 23.11.2021 та встановлено відповідачу строк до 30.11.2021 для подачі заперечення на відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу від 03.10.2018 № 2508/18-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався поставити відповідачу - споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору).
Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1 договору в редакції додаткових угод від 20.03.2019 № 6, від 15.04.2019 № 8 до договору постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в наступній кількості тис. куб. метрів по місяцях: у жовтні 2018 року - 1,825 тис. куб. м, у листопаді 2018 року - 85,997 тис. куб. м, у грудні 2018 року - 70,205 тис. куб. м, у січні 2019 року - 84,947 тис. куб. м, у лютому 2019 року - 54,569 тис. куб. м, у березні 2019 року - 50 тис. куб. м, у квітні 2019 року - 2,7 тис. куб. м. На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2018 на суму 10822,98 грн., від 30.11.2018 на суму 643482,18 грн., від 31.12.2018 на суму 525316,78 грн., від 31.01.2019 на суму 635625,44 грн., від 28.02.2019 на суму 408318,66 грн., від 31.03.2019 на суму 335355,71 грн., від 30.04.2019 на суму 21018,66 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Звертаючись з даним позовом позивач на підставі пп. 3.13.1 п. 3.13 та п. 5.7 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору просить стягнути з відповідача за порушення умов договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу збитки у заявленому до стягнення розмірі 1185,36 грн.
Відповідно до пп. 3.13.1 п. 3.13 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акта приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору;
Ц - ціна природного газу за цим договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Відповідно до пункту 6.2 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
Згідно з пп. 4 п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 цього договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпункту 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 5.7 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору).
Фактичний обсяг використаного споживачем природного газу у березні 2019 року згідно підписаного акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 становить - 44,818 тис.куб.м, тоді як замовлено споживачем - 50 тис.куб.м, що підтверджується положеннями додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до договору. Різниця між замовленим обсягом та використаним споживачем обсягом у березні 2019 року становить 5,18200 тис.куб.м..
Таким чином, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 5,18200 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами у додатковій угоді від 26.11.2018 № 4 до договору.
Позивачем на адресу відповідача було відправлено акт-претензію від 16.05.2019 № 26-1039-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору в розмірі 13958,96 грн.
Відповідач листом надав відповідь на претензію позивача, в якій вказав, що не погоджується з зазначеною претензію з тих підстав, що збитки є недоведеними та не розрахованими відповідно до умов договору.
Листом від 19.11.2019 № 26-3605-19 позивач повідомив відповідача щодо перерахунку за вищезазначеним актом-претензією та зазначив, що сума збитків за березень 2019 року, що підлягає сплаті складає 1185,56 грн.
Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку збитки в розмірі 1185,56 грн. не сплатив, позивач звернувся з даним позовом.
З огляду на зазначені підстави вимог суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
За змістом ст. 225 ст. 20 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Аналіз вищевикладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що нормами ЦК України та ГК України визначені загальні підстави господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, а також умови, склад та порядок застосування до суб'єкта господарювання такого виду господарських санкцій як відшкодування збитків.
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
Суд зазначає, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не нівелює обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен довести: (1) протиправність поведінки (порушення умов договору), (2) наявність збитку; (3) причинний зв'язок; (4) вину.
Закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав збитків в заявленому до стягнення розмірі, у зв'язку з тим, що відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому, ніж було узгоджено сторонами у договорі. Позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, що свідчить про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення.
За таких обставин, позивачем всупереч приписів ст. 74 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 1185,56 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236-239, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
В позові Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» про стягнення 1185,36 грн. збитків відмовити повністю.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.01.2022.
Суддя Ю.В. Подоляк