вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" січня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3210/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14)
до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 5)
про стягнення 55617,43 грн. заборгованості за договором № 11084 від 01.07.2013 р., у тому числі - 55278,51 грн. основного боргу, 133,82 грн. 3% річних та 205,10 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - ТОВ "Білоцерківвода", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний" (далі - ЖБК "Ювілейний", відповідач) про стягнення 55617,43 грн. заборгованості за договором № 11084 від 01.07.2013 р., у тому числі - 55278,51 грн. основного боргу, 133,82 грн. 3% річних та 205,10 грн. інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11084 від 01.07.2013 р., згідно з яким відповідачеві були надані послуги. Проте, ЖБК "Ювілейний" оплата за постачання холодної води та водовідведення була здійснена частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 55278,51 грн. основного боргу, 133,82 грн. 3% річних та 205,10 грн. інфляційних втрат і судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний" про стягнення 55617,43 грн. заборгованості за договором № 11084 від 01.07.2013 р. підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (виконавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Ювілейний" (споживач) було укладено договір № 11084 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Кількість холодної води, що постачається виконавцем на об'єкти споживача, визначається показниками приладів обліку, встановлених на межі балансової належності мереж споживача та виконавця, опломбованих і зареєстрованих виконавцем (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.10 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості наданих послуг споживач зобов'язаний у 5-тиденний термін з дня отримання рахунку направити до виконавця уповноваженого представника з відповідними обгрунтовуючими документами для врегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови рахунки вважаються прийнятими до оплати.
Пунктом 4.3 договору встановлено термін оплати рахунків за надані послуги - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, за який надійшов споживачу рахунок.
У разі наявності заборгованості споживача за надані послуги, виконавець зараховує отримані кошти на її погашення у порядку календарної черговості виникнення заборгованості, навіть якщо в платіжному документі споживача буде зазначено будь-який інший період, за який проводиться оплата (п. 4.5 договору).
Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 договору закріплено обов'язок споживача оплачувати послуги згідно отриманих від виконавця рахунків та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Як слідує з позову, позивачем щомісяця вручаються безпосередньо відповідачу рахунки на оплату послуг за централізоване постачання холодної води та водовідведення. Дати вручення відповідачу рахунків за надані послуги зазначені у цих рахунках, які містять підпис відповідача, що підтверджує факт отримання рахунків відповідачем.
Так, на виконання договору виконавець передав, а споживач отримав послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується рахунками про оплату послуг, які підписані представниками сторін, у тому числі - № 11084 за липень 2021 р. на суму 17182,22 грн., № 11084 за серпень 2021 р. на суму 19521,36 грн., № 11084 за вересень 2021 р. на суму 18665,16 грн.
Факт отримання від позивача наведених обсягів послуг відповідачем не заперечений.
Водночас, відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги.
На підтвердження обставин часткової оплати відповідачем отриманих послуг за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 11084 від 01.07.2013 р. позивачем надано довідку про надходження на поточний рахунок ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» IBAN НОМЕР_1 , грошових коштів та їх призначення від підприємства Житлово-будівельний кооператив "Ювілейний" за період з 01.07.2021 р. по 19.10.2021 р. Також оплата отриманих послуг проводилась через касу ТОВ «Білоцерківвода», у підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено витяг з картки особового рахунку.
При цьому, кошти, що надходили від відповідача, частково були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередній період, у зв'язку із чим частково неоплаченими залишились надані позивачем послуги згідно договору за липень 2021 року та повністю неоплаченими за період з серпня 2021 року по вересень 2021 року включно.
ЖБК "Ювілейний" та ТОВ "Білоцерківвода" було підписано акт звірки № 1140 взаємних розрахунків за 9 місяців 2021 р. за договором № 11084 на суму 55278,51 грн.
Отже, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Білоцерківвода" зазначає, що у ЖБК "Ювілейний" за вказаним вище договором утворилась заборгованість в сумі 55278,51 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме - майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на час прийняття рішення, відповідач заборгованість за отримані від позивача послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу у розмірі 55278,51 грн.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 55278,51 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за періоди прострочення оплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 133,82 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 20.08.2021 р. до 19.10.2021 р., з урахуванням часткової оплати щодо кожного рахунку на оплату окремо.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 205,10 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 20.08.2021 р. по 19.10.2021 р., з урахуванням часткової оплат щодо кожного рахунку на оплату окремо.
За результатами перевірки судом розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, суд встановив, що вони є обґрунтованим та арифметично вірними. Крім того, відповідачем вірність розрахунків не заперечено, власних контррозрахунків не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 5, код 23568003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14, код 38010130) - 55278 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 51 коп. основного боргу, 133 (сто тридцять три) грн. 82 коп. 3% річних, 205 (двісті п'ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 10.01.2022 р.
Суддя В.М. Бабкіна