ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/13852/21
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/13852/21
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (просп. ТИЧИНИ, буд. 16/2, м. Київ 98, 02098)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" (вул. ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, буд. 21, м. Київ, 04655)
про стягнення 151 613,89 грн
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 151613,89 грн заборгованості за внесками членів об'єднання та за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань по сплаті внесків на утримання будинку та житлово-комунальних послуг за період з 01.04.2019 до 31.07.2021 в загальному розмірі 151 613,89 грн, з яких 56 817,60 грн - заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 9 660, 00 грн - заборгованість по внесках за консьєржну службу, 22 459,35 грн - заборгованість за централізоване холодне водопостачання та водовідведення, 48 530, 34 грн - заборгованість за централізоване опалення, 10 041, 60 грн - втрат від інфляції та 4 104, 99 грн - 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
31.08.2021 суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
09.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 31.08.2021. Дослідивши зміст заяв та долучених до них документів, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, що встановлені ухвалою суду від 31.08.2021.
13.09.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
25.11.2021 до суду від відповідача надійшли відзив, а також клопотання про залучення співвідповідачів, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як фактичних споживачів житлово-комунальних послуг стягнення заборгованості щодо неоплати яких, в тому числі, є предметом позову у справі №910/13852/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" про залучення співвідповідачів.
14.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про часткову відмову від позову, в якій останній просить суд прийняти відмову позивача в частині стягнення 24350,40 грн по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 4 140,00 грн по внесках за консьєрж службу, 6836,43 грн втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку та 2 645,57 грн 3% річних.
14.12.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що позов підлягає задоволенню, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, а також вважає, що слід залучити до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,проте не зазначив, на якій підстав подав таке клопотання про залучення даних осіб на стадії розгляду справи по суті, не зазначив яких саме фізичних осіб (Прізвище ім'я по-батькові та їх дані) він просить залучити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та не зазначив місця їх проживання (реєстрації тощо), не вказав на які права та обов'язки даних осіб щодо сторін у справі вплине рішення у спорі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
30.03.2001 Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (надалі - позивач) за адресою: 02098, м. Київ, проспект Тичини, буд. 16/2.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2", затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ "Тичини-16/2", протокол № 21 від 22.04.2018, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (далі - об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням об'єднання за адресою: проспект Павла Тичини, будинок № 16/2, місто Київ, 02098, створено і діє за законами України на підставі "Положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №588 (надалі - Положення), та "Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Типовий статут), затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житло-комунального господарства 27.08.2003 № 141 (з наступними змінами), Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Цивільного кодексу України, інших законодавчих актів України, і цього статуту.
За умовами п. 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, зареєстрованого в реєстрі за № 2200, виданого 28 листопада 2014р. Покальчук І.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, належить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 258,8 м.кв. в багатоквартирному будинку ОСББ "Тичини - 16/2" АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 205856256 від 01.04.2020.
У зв'язку із реконструкцією квартири відповідача, змінено її технічні характеристики (схему опалення та опалювальну площу) та загальну площу, що встановлено обстеженням квартири та доводиться рішенням правління ОСББ "Тичини-16/2" (протокол засідання правління №58 від 28.04.2009р), внаслідок чого загальна площа квартири становить 267,0 м.кв., опалювальна 230,4 м.кв.
Як зазначає позивач, ОСББ "Тичини - 16/2" утримує житловий будинок та прибудинкову територію, уклав та виконує умови договорів з виконавцями житлово-комунальних послуг про надання послуг з вивезення побутових відходів, про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, на інформативно-обчислювальне обслуговування та послуг (формування та друку рахунків по кожному особовому рахунку споживача, оброблені та розподілу платежів від споживачів), на надання послуг з постачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, договір банківського рахунку та договір банківського обслуговування, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для загальнобудинкових потреб), про надання телекомунікаційних послуг, про технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, тощо, а відповідач отримує ці послуги та зобов'язаний вчасно щомісяця сплачувати за це кошти згідно ст.ст. 11, 15, 17, 20, 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст.ст.24, 68, 151, 162 Житлового Кодексу України, п.12 "Правил користування приміщеннями житлових будинків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572 (зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45).
Розміри обов'язкових щомісячних внесків і платежів співвласників будинку затверджені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ "Тичини-16/2":
- на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,20 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 01.02.2014р. № 18, та 7,60 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 22.04.2018 №21;
- на консьєрж службу у розмірі 1,26 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 24.05.2014р. № 19, та 2,30 грн/м.кв. згідно протоколу загальних борів від 22.04.2018р. № 21 (з урахуванням рішення правління щодо обмеження нарахування цього внеску площею 150,0 м.кв. (протокол засідання правління ОСББ "Тичини-16/2" № 125 від 23.04.2019р.).
Нарахування плати за централізоване опалення здійснюється за даними актів приймання-передавання товарної продукції та облікових карток (табуляграм), які складаються постачальником послуг КП "Київтеплоенерго" шляхом розподілу обсягів і вартості послуг з постачання теплової енергії у періоді 01 квітня 2019р. - 31 липня 2021р.
Як вказує позивач по належній відповідачу квартирі АДРЕСА_1 , загальна опалювальна площа якої складає 230,4 кв.м. проведено наступні розрахунки:
Квітень 2019р. - Vб =142,93908 Гкал, Т =1654,41 грн., Р =9,86 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 2 271,74 грн.;
Листопад 2019р. - Vб =151,85982 Гкал, Т =1654,41 грн., Р =10,47 грн./кв.м. Загальна вартість опалення -2 412,29 грн.;
Грудень 2019р. - Vб =230,47914 Гкал, Т =1654,41 грн., Р =15,90 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 3 663,36 грн.;
Січень 2020р. - Vб =236,08404 Гкал, Т =1654,41 грн., компенсація за опалення = -3,48/кв.м., Р =16,28-3,48=12,80 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 2 949,12 грн. По рахунку КГІ "Київтеплоенерго" було прийнято V6 154,737913 Гкал., різниця відкоригована у червні
Лютий 2020р. - Vб 249,902914 Гкал, Т = 1654,41 гри., компенсація за опалення = -2,7948/кв.м Р -17,24-2,7948=14,45 грн./кв.м. Загальна вартість опалення -3 328,17 грн.;
Березень 2020р. - Vб =193,23246 Гкал, Т =1654,41 грн., Р =13,33 грн./кв.м. Загальна вартість опалення- 3071,23 грн. По рахунку КП "Київтеплоенерго" було прийнято Уб 97,898665 Гкал різниця відкоригована у травні, червні 2020р.
Квітень 2020р. - Vб -105,466320 Гкал, Т =1654,41 грн., Р = 7,27 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 1675,01 грн. По рахунку КП "Київтеплоенерго" було прийнято Уб 97,864276 Гкал., різниця відкоригована у травні, червні 2020р.
Листопад 2020р. - Уб - 151,209679 Гкал, Т =1419,76 грн., Р =11,41 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 2 628,86 грн.;
Грудень 2020р. - Vб =226,852199 Гкал, Т = 1419,76 грн., Р = 17,46 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 4 022,78 грн.;
Січень 2021 р. - Vб =284,700358 Гкал, Т = 1714,70 грн., Р = 25,44 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 5 861,38 грн.;
Лютий 2021р. - Vб =354,342344 Гкал, Т = 1714,70грн., Р = 32,93 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 7 587,07 грн.;
Березень 2021р. - Vб =246,210279 Гкал, Т = 1714,70грн., Р = 22,88 грн./кв.м. Загальна вартість опалення -5 271,55 грн.;
Квітень 2021р. - Vб =176,888572 Гкал, Т = 1714,70грн., Р =16,44 грн./кв.м. Загальна вартість опалення - 3 787,78 грн.
Таким чином, позивачем за період з квітня 2019 по червень 2021 по особовому рахунку кв. АДРЕСА_1 за використання теплової енергії було нараховано відповідачу 48 530,34 грн. При цьому, позивач зазначає, що нарахування плати за опалення здійснено за формулою: P=VбхT/Sзо, де Р - вартість опалення одного м. кв. площі, Vб - об'єм використання теплової енергії згідно загального будинкового лічильника за житлові приміщення, T - тариф на теплову енергію, Sзо - загальна опалювальна площа житлових приміщень.
Нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється за даними актів приймання-передачі послуг, які складаються постачальником ПрАТ "Київводоканал", шляхом розподілу обсягів і вартості послуг з водопостачання та водовідведення у періоді 01 квітня 2019р. - 31 липня 2021р. по належній відповідачу квартирі АДРЕСА_1 в наступному порядку:
-Квітень 2019р. - 6 505,04 грн. (за холодне водопостачання та водовідведення 299 куб.м. х 21,756грн.=6505,04 грн.) - нараховано згідно Акту зняття показників від 29.04.2019р.
-Серпень 2019р.-1 566,54 грн. (за холодне водопостачання та водовідведення 72,005 куб.м. х 21,756грн.= 1 566,54 грн.) - нараховано згідно Акту зняття показників від 28.08.2019р.
-Лютий 2020р. - 4 851,59 грн. (за холодне водопостачання та водовідведення, 223 куб.м. х 21,756грн.= 4 851,59 грн.) - нараховано згідно Акту зняття показників від 28.02.2020р.
Жовтень 2020р. - 7 048,94 грн. (за холодне водопостачання та водовідведення, 324 куб.м. х 21,756грн.= 7 048,94 грн.) - нараховано згідно Акту зняття показників від 30.10.2020р.
-Травень 2021р. -2 487,24грн. (за холодне водопостачання та водовідведення, 98 куб.м. х 25,38 грн.= 2 487,24 грн.) - нараховано згідно Акту зняття показників від 29.05.2021р.
Таким чином, у зазначений період за холодне водопостачання та водовідведення по особовому рахунку кв. АДРЕСА_1 було нараховано 22 459,35 грн.
Як зазначає позивач, неоплачена заборгованість відповідача перед позивачем за житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2019р по 31 липня 2021р. складає 137 467,30 грн. Методику проведених розрахунків позивач не обґрунтовує.
Відповідач не виконував свої зобов'язання як співвласника багатоквартирного будинку зі сплати внесків та платежів, у зв'язку з чим за період з 01.04.2019 по 31.07.2021 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка складається з 118 458,89 грн., в т.ч. 32 467,20 грн. заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 5 520,00 грн. заборгованість по внесках на консьєрж службу, 22 459,35 грн. заборгованість за централізоване холодне водопостачання та водовідведення, 48 530,34 грн. заборгованість за централізоване опалення.
Крім того, зважаючи на прострочення відповідачем платежів, позивач, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, нарахував та заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 2645,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 836,43 грн.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача внесків та платежів, які відповідач заборгував за період з 01.04.2019 до 31.07.2021, на утримання будинку, консьєрж службу, водопостачання та водовідведення та опалення в загальному розмірі 137467,29 грн., а також 3% річних у розмірі 4104,99 грн та інфляційні втрати у розмірі 10041,60 грн. за період з 01.06.2019 по 31.07.2021 за неналежне виконання грошових зобов'язань.
В подальшому (14.12.2021 року) позивачем було подано заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій він просить суд стягнути за період з 01.04.2020 до 31.07.202, на утримання будинку, консьєрж службу, а також стягнути за період з 01.04.2019 року по 31.07.2021 року за водопостачання та водовідведення та опалення в загальному розмірі 108976,89 грн., а також 3% річних у розмірі 2645,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 6836,43 грн. за період з 01.06.2019 по 31.07.2021 за неналежне виконання грошових зобов'язань.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив:
1.Відповідачеві на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , а отже останній є співвласником багатоквартирного будинку та зобов'язаний сплачувати відповідні внески та платежі, порядок та розмір яких встановлений рішенням загальних зборів ОСББ.
2. Відповідно до протоколу № 58 засідання правління ОСББ "Тичини 16/2" від 28.04.2009, на засіданні було розглянуто питання про приєднання додаткових площ і внесені зміни в відомості коригування відомостей по розрахункам площ приміщень, внаслідок чого рішенням правління від 28.04.2009 було затверджено коригування відомостей по розрахункам площі приміщень по секції № 3, згідно з якими загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 267,0 кв.м.
3. Розміри обов'язкових щомісячних внесків і платежів співвласників будинку затверджені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ "Тичини-16/2":
- на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,20 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 01.02.2014р. № 18, та 7,60 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 22.04.2018 №21;
- на консьєрж службу у розмірі 1,26 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 24.05.2014р. № 19, та 2,30 грн/м.кв. згідно протоколу загальних борів від 22.04.2018р. № 21 (з урахуванням рішення правління щодо обмеження нарахування цього внеску площею 150,0 м.кв. (протокол засідання правління ОСББ "Тичини-16/2" № 125 від 23.04.2019р.).
4. Відповідач згідно первинних позовних вимог є боржником по сплаті внесків та необхідних платежів за період з 01.04.2019 по 31.07.2021 в загальному розмірі 151 613,89 грн, з яких 56 817,60 грн - заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 9 660, 00 грн - заборгованість по внесках за консьєржну службу, 22 459,35 грн - заборгованість за централізоване холодне водопостачання та водовідведення, 48 530, 34 грн - заборгованість за централізоване опалення, 10 041, 60 грн - втрат від інфляції та 4 104, 99 грн - 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань
5. З урахуванням часткової відмови від позову, позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.04.2019 по 31.07.2021 заборгованість за централізоване опалення у розмірі 48 530, 34 грн, за централізоване холодне водопостачання у розмірі 22 459, 35 грн; за період з 01.04.2020 по 31.07.2021 заборгованість по внескам на утримання будинку у розмірі 32 467, 20 грн, по внескам на консьєржну службу у розмірі 5 520, 00 грн, а також 6836,43 грн втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку та 2 645,57 грн 3% річних.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог повністю з таких підстав:
1. Відповідач зазначає, що не є власником особового рахунку по квартирі АДРЕСА_2 та не укладав з позивачем жодних договорів про надання житлово-комунальних послуг, оскільки відповідач не звертався до позивача із будь-якими заявами про укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, а відповідно, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послугу" відносини між учасниками здійснюються виключно на договірних засадах, крім того фактичними споживачами житлово-комунальних послуг є колишні власники квартири АДРЕСА_1 , які незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав продовжують користуватись квартирою.
2. 10.08.2020 Господарським судом міста Києва ухвалене рішення у справі № 910/6164/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ", яким частково задоволено заявлені позовні вимоги, а саме: стягнуто з відповідача заборгованість в межах періоду з травня 2017 по березень 2020, а позивач просить у даній справі стягнути заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.07.2021, тобто на думку відповідача, наявне подвійне стягнення, що суперечить законодавству України.
3. До того ж заборгованість щодо оплати за централізоване опалення та холодне водопостачання позивач не підтверджує належними та допустимими доказами, зокрема відсутні докази на підтвердження обсягу наданих та спожитих комунальних послуг безпосередньо відповідачем, їх вартість, умови оплати та позивач не обґрунтовує застосовані ним методики проведених розрахунків, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок порушення з боку відповідача обов'язку зі сплати внесків та платежів за житлово-комунальні послуги за спірний період, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиті та неоплачені послуги перед позивачем.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 68 591, 48 грн заборгованості, в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 40 650, 90 грн, виходячи з нижче наведеного.
1) Щодо закриття провадження у справі №910/13852/21 в частині стягнення заборгованості у розмірі 68 591, 48 грн.
В своїх первинних позовних вимогах позивач здійснює нарахування відповідачеві заборгованості по внескам на утримання будинку у розмірі 56 817, 60 грн та на консьєрж службу у розмірі 9 660, 00 грн за період з 01.04.2019 по 31.07.2021.
Разом з тим, у відзиві відповідач звернув увагу суду що стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в період по березень 2020 при розгляді справи №910/6164/20, тобто заборгованість заявлена позивачем у даній справі за період з квітня 2019 року по березень 2020 року охоплюється предметом спору у справі № 910/6164/20, щодо якої спір судом вже було вирішено та рішення у справі набрало законної сили.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/6164/20 набрало законної сили 19.01.2021, після винесення постанови Північного апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції.
Вказаним рішенням було стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСББ «Тичини-16/2» за період з грудня 2018 по березень 2020 60124, 19 грн - по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, а також 14 932, 14 грн по внескам на консьєрж службу, стягнув з відповідача на користь позивача 4 546, 79 грн втрат від інфляції, а також 2 693, 08 грн 3 % річних. Крім того, вказаним рішенням господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСББ «Тичини-16/2» про стягнення з ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за централізоване опалення у розмірі 45 410, 73 грн за період з грудень 2018-квітень 2019, листопад 2019-березень 2020 та за централізоване холодне водопостачання та водовідведення у розмірі 12 923, 17 грн за період квітень, липень, серпень, грудень 2019 та лютий 2020.
Таким чином, в межах спірного періоду, а саме з квітня 2019 по березень 2020 стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду в даній справі - спір між сторонами вже вирішений судом при розгляді справи № 910/6164/20.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Разом з тим, 14.12.2021 до суду надійшла заява позивача, що підписана представником позивача про часткову відмову від позову з урахуванням вирішеного спору у справі №910/6164/20 щодо заборгованості по внескам на утримання будинку та консьєрж службу в період з 01.04.2019 по 301.03.2020, а саме позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині:
- 24 350, 40 грн по внесках на утримання будинку та прибудинкової території;
- 4 140, 00 грн по внесках на консьєрж службу;
- 6 836, 43 грн втрат від інфляції;
- 2 645, 57 грн 3 % річних.
Від решти позовних вимог, а саме щодо стягнення заборгованості у період з 01.04.2019 по 31.07.2021 за централізоване холодне водопостачання та водовідведення у розмірі 22 459, 35 грн , за централізоване опалення у розмірі 48 530, 34 грн позивач не відмовляється та просить задовольнити, а також стягнути втрати від інфляції, що становлять 6 836, 43 грн та 3 % річних, що становлять 2 645, 57 грн (при цьому з доданого до заяви розрахунку вбачається, що інфляція та 3 % річних нараховані позивачем за борговий період з червня 2019 по кінець липня 2021).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, втому числі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Суд встановив, що заяву про часткову відмову від позову підписано представником позивача - адвокатом Золотопупом С. В., ордер серії ВІ №1049236, що виписаний на підставі Договору про надання правничої допомоги від 04.06.2021 №04/06/2021. Вказані документи додані до позовної заяви.
Згідно обсягу наданих адвокату повноважень, що перелічені в означеному Договорі, Клієнт наділяє адвоката усіма без обмеження процесуальними правами, наданими процесуальними кодексами України позивачу.
Відтак, заява про часткову відмову від позову підписана уповноваженою особою та на переконання суду не суперечить правам та інтересам позивача або інших осіб, а отже часткова відмова від позову приймається судом.
На підставі вище викладеного, суд керуючись пунктами 3, 4 частини 1 статті 231 ГПК України, закриває провадження у справі №910/13852/21 з підстави того, що є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі №910/6164/20 та у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову в частині стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 24 350, 40 грн та по внескам на консьєржну службу у розмірі 4 140, 00 грн, а також в частині стягнення втрат від інфляції в розмірі 6 836, 43 грн та 3 % річних у розмірі 2 645, 57 грн.
При цьому, суд зазначає, що позивач, просячи суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення за період з 01.04.2019 по 31.07.2021 заборгованості за централізоване опалення та холодне водопостачання вказує, що у справі №910/6164/20 господарським судом було відмовлено у задоволенні заборгованості за централізоване опалення у розмірі 45 410, 73 грн за період грудень 2018-квітень 2019, листопад 2019-березень 2020 та за централізоване холодне водопостачання та водовідведення у розмірі 12 923, 17 грн за період квітень, липень, серпень, грудень 2019 та лютий 2020, оскільки, позивач заявив цю вимогу без обґрунтування її підстав, а отже спір між сторонами не вирішено.
Втім, суд не погоджується з такими висновками та зазначає, що у справі №910/13852/21 позивач звертається до відповідача з позовом про той самий предмет та з аналогічних підстав, саме по собі подання нових доказів або вказання іншого (більшого) боргового періоду, який охоплює період заборгованості щодо якої вирішено спір, навіть, якщо результатом вирішення спору є відмова в позові з огляду на необґрунтованість позовних вимог, не змінює підстав позову та навпаки тягне за собою повторне вирішення спору, що є не припустимим з огляду на набрання рішенням законної сили, а отже його остаточності судового рішення щодо спірних правовідносин.
На підставі вище викладено, суд керуючись пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України в тому числі закриває провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості за централізоване холодне водопостачання та водовідведення за період квітень, липень, серпень, грудень 2019 та лютий 2020, що становить згідно наданої позивачем таблиці розрахунку заборгованості 12 923, 17 грн та за централізоване опалення за період грудень 2018-квітень 2019, листопад 2019-березень 2020, що становить 17 695, 91 грн.
2) Щодо часткового задоволення решти позовних вимог на суму 40 650, 90 грн.
З урахуванням викладеного вище, суд здійснює подальший розгляд позову з урахуванням боргового періоду, спір по якому не був розглянутий у справі №910/6164/20, а саме з 01.04.2020 по 31.07.2021.
У відповідності до ч. 1, 3 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно частини 1 статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями частини другої статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Обов'язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Як встановлено судом вище, відповідно до п. 1.1. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2", затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ "Тичини-16/2", протокол № 21 від 22.04.2018, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (далі - об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням об'єднання за адресою: проспект Павла Тичини, будинок № 16/2, місто Київ, 02098, створено і діє за законами України на підставі «Положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №588 (надалі - Положення), та «Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (надалі - Типовий статут), затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житло-комунального господарства 27.08.2003 № 141 (з наступними змінами), Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Цивільного кодексу України, інших законодавчих актів України, і цього статуту.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було прийнято на баланс житловий будинок, офіси, гаражі об'єкту за адресою: 02098, м. Київ, проспект Тичини, буд. 16/2.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (тобто відповідач) з 28.11.2014 є власником квартири (об'єкт житлової нерухомості), загальною площею 258,8 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, така обставина встановлена рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6164/20, що набрало законної сили 19.01.2021 (після винесення постанови Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 19.01.2021, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін).
Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, суд вважає встановленим факт належності квартири АДРЕСА_2 відповідачеві з 28.11.2014, про що міститься відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до протоколу № 58 засідання правління ОСББ «Тичини 16/2» від 28.04.2009, на засіданні було розглянуто питання про приєднані додаткові площі і внесені зміни в відомості коригування відомостей по розрахункам площ приміщень, внаслідок чого рішенням правління від 28.04.2009 було затверджено коригування відомостей по розрахункам площі приміщень по секції № 3, згідно з якими загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 267,0 кв.м.
Позивач стверджує, що розміри обов'язкових щомісячних внесків і платежів співвласників будинку затверджені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ "Тичини-16/2":
- на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,20 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 01.02.2014р. № 18, та 7,60 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 22.04.2018 №21;
- на консьєржну службу у розмірі 1,26 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 24.05.2014р. № 19, та 2,30 грн/м.кв. згідно протоколу загальних борів від 22.04.2018р. № 21 (з урахуванням рішення правління щодо обмеження нарахування цього внеску площею 150,0 м.кв. (протокол засідання правління ОСББ "Тичини-16/2" № 125 від 23.04.2019р.).
Втім, дослідивши надані позивачем рішення загальних зборів співвласників ОСББ, що оформлені протоколами суд встановив, що згідно протоколу №21 за 22.04.2018-07.05.2018: розміри обов'язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Тичини-16/2» на УБПТ 6,9 грн./м.кв., що підлягають сплаті до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк - 7,6 грн/м.кв; розміри обов'язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Тичини-16/2» на утримання консьєржної служби 2,1 грн./м.кв., що підлягають сплаті до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк - 2,3 грн/м.кв.
При цьому, суд враховує, що згідно протоколу засідання правління ОСББ "Тичини-16/2" № 125 від 23.04.2019 р., дійсно було встановлено граничний розмір площі квартири для нарахування внесків на утримання консьєржної служби на рівні 150 метрів квадратних.
Обов'язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вбачається, що витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2018 у справах №910/13128/17, №910/11312/17, від 02.09.2020 у справі №906/884/19.
За таких підстав, суд не враховує заперечення відповідача в частині того, що фактичним споживачем житлово-комунальних послуг є фізичні особи, а саме колишні власники квартири, оскільки, в даному випадку саме відповідач, як власник квартири в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов'язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ, так як навіть обставина використання вказаної квартири іншими особами (якби така була доведена) не звільняє власника (відповідача) від необхідності здійснення відповідних внесків.
Не враховує суд і заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог з тієї підстави, що між ним та позивачем відсутні жодні договори про надання житлово-комунальних послуг та відповідач не є власником особового рахунку по квартирі АДРЕСА_1 , оскільки, з вище вказаних приписів законодавства слідує висновок, що обов'язок з утримання спільного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку в силу закону та відсутність договору про оплату житлово-комунальних послуг (який позивач не зобов'язаний укладати з кожним з співвласників окремо) не позбавляє відповідача, як співвласника багатоквартирного будинку, обов'язку з оплати необхідних платежів та внесків, порядок сплати, перелік та розмір яких визначений рішенням загальних зборів, або ж статутом.
Згідно приписів статті 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
З врахуванням вище зазначених рішень загальних зборів співвласників ОСББ суд встановив, що відповідач щомісячно повинен сплачувати позивачеві внески у розмірі 1 842, 30 грн (6, 9 грн * 267, 0 кв.м) або 2 029, 20 грн (7, 6 грн * 267, 0 кв.м) у разі несплати внесків по утриманню будинку та прибудинкової території, а також 315, 00 грн (2, 1 грн * 150 кв. м.) або 345, 00 грн (2, 3 грн * 150 кв. м.) у разі несплати внесків за консьєржну службу.
Суд звертає увагу позивача, що позовна заява надійшла до Господарського суду міста Києва 26.08.2021, в ній позивач вказує, що відповідач прострочив сплату внесків в тому числі за липень 2021. Разом з тим, з вище встановленого слідує, що відповідач зобов'язаний здійснювати внески на утримання будинку та прибудинкової території, а також внески на консьєржну служби щомісячно до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, відтак відповідач мав можливість сплатити необхідні внески за липень 2021 до 31.08.2021, та визнається таким, що прострочив грошове зобов'язання лише з 01.09.2021, а отже не прострочив виконання зобов'язань за липень 2021 станом на день надходження позовної заяви до суду.
Втім, згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідних платежів на рахунок позивача навіть під час розгляду справи, так само матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем рішень загальних зборів, що оформлені протоколами щодо встановленого порядку сплати, розміру внесків співвласників багатоквартирного будинку (на утримання будинку та прибудинкової території та на консьєрж службу) та на момент початку розгляду справи (ухвала про відкриття провадження від 13.09.2021) строк оплати по внескам за липень 2021 настав.
З огляду на вище встановлене, з метою ефективного захисту порушеного права та законного інтересу позивача, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів оплати внесків відповідачем, як співвласника багатоквартирного будинку, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити позивачеві за період квітень 2020 - липень 2021 внески, втім всупереч норм чинного законодавства цього не зробив.
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по несплаченим в строк внескам за період з квітня 2020 по липень 2021 на утримання будинку та прибудинкової території, що становить 32 467, 20 грн (2 029, 20 грн *16 місяців) та на консьєржну службу, що становить 5 520, 00 грн (345, 00 грн * 16 місяців).
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення за період з 01.04.2020 по 31.07.2021 (період визначений з урахуванням закриття провадження судом щодо частини вимог про стягнення заборгованості за квітень 2019-березень 2020 як таких, що були предметом спору у господарській справі № 910/6164/20) заборгованості за централізоване опалення у розмірі 30 834, 43 грн та за централізоване холодне водопостачання та водовідведення у розмірі 9 536, 18 грн суд відмовляє з підстав зазначених нижче.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Перелік житлово-комунальних послуг наведений у статті 5 Закону України "Про житлово- комунальні послуги", згідно якої до житлово-комунальних послуг належать - житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
На підтвердження зазначеної заборгованості позивач надав до суду договір № 9598/5-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 20.07.2001, укладений між ДКО "Київводоканал" та ОСББ "Тичини-16/2", договір № 510603 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.07.2018, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та ОСББ "Тичини-16/2", акти приймання-передавання товарної продукції та наданих послуг абонентом та підписантом згідно яких є ОСББ.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Однак, суд погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що проведений позивачем розрахунок не може вважатись обґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували обсяг наданих та спожитих відповідачем комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, опалення), їх вартість, умови оплати та методика розрахунків. До того ж, в матеріалах справи відсутні квитанції на оплату таких житлово-комунальних послуг та докази їх направлення відповідачу.
Позивач, визначаючи конкретну формулу за якою проведено нарахування плати за централізоване опалення відповідачеві, не вказав на якій правовій підставі ним застосована саме така формула нарахування плати за комунальні послуги, крім того методику нарахування плати за централізоване холодне водопостачання позивач не зазначає взагалі. За відсутності в матеріалах справи методики розрахунків, що була б погоджена співвласниками багатоквартирного будинку або на іншій правовій підставі підлягає застосуванню, суд не вважає проведений позивачем розрахунок арифметично вірним та не вбачає за можливе перевірити його достовірність, а вказані вище договори позивача з надавачами відповідних послуг без відповідного доказового обґрунтування не підтверджує виникнення у відповідача обов'язку зі сплати комунальних послуг у заявленому розмірі.
У зв'язку з наведеним, за браком належних та допустимих доказів, позовні вимоги про стягнення заборгованості за сукупний період з квітня 2020 по липень 2021 по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню у розмірі 9 536, 18 грн та по централізованому опаленню у розмірі 30 834, 43 грн задоволенню не підлягають.
Щодо інфляції та 3 % річних на задоволену суму невиконаного грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пунктах 3.1, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 10 041, 60 грн та 3 % річних у розмірі 4 104, 99 грн.
При цьому, подаючи до суду заяву про часткову відмову від позову, позивач просить суд стягнути 6 836, 43 грн інфляційних втрат та 2 645, 57 грн, визначаючи період стягнення таких 3% річних та інфляційних з 01.06.2019 року по 31.07.2021 року, тобто фактично позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат за невиконання грошових зобов'язань.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З підстав вище викладених, суд розглядає вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням заяви позивача 14.12.2021 року про стягнення 6836, 43 грн інфляційних втрат та 2645, 57 грн, за період з 01.06.2019 року по 31.07.2021 року.
З поданого позивачем розрахунку (в тому числі того, що доданий до заяви про часткову відмову від позову) вбачається, що позивачем не вірно визначені періоди прострочення, зокрема без врахування строку сплати внесків відповідачем та вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання визначений позивачем та з урахуванням вище встановлених обставин щодо закриття провадження в частині позовних вимог становить з 01.04.2020 по 31.07.2021. Крім того, суми необхідних внесків по утриманню будинку та консьєржної служби визначені позивачем в наданих суду розрахунках з урахуванням прийнятих рішень позивача, а отже суд вважає за можливе провести власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не виходячи за межі вище вказаного періоду.
Як встановлено судом вище згідно протоколу №21 за 22.04.2018-07.05.2018: розміри обов'язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Тичини-16/2» на УБПТ 6,9 грн./м.кв., що підлягають сплаті до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк - 7,6 грн/м.кв; розміри обов'язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Тичини-16/2» на утримання консьєржної служби 2,1 грн./м.кв., що підлягають сплаті до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк - 2,3 грн/м.кв.
При цьому, суд враховує, що згідно протоколу засідання правління ОСББ "Тичини-16/2" № 125 від 23.04.2019 р., дійсно було встановлено граничний розмір площі квартири для нарахування внесків на утримання консьєржної служби на рівні 150 метрів квадратних.
Такими чином, внески на утримання будинку та консьєржної служби за період з квітень 2020 - липень 2021 відповідач повинен був сплачувати щомісячно до останнього числа місяця, що настає за розрахунковим у розмірі 1 842, 30 грн (6, 9 грн * 267, 0 кв.м) або 2 029, 20 грн (7, 6 грн * 267, 0 кв.м) у разі несплати внесків по утриманню будинку та прибудинкової території, а також 315, 00 грн (2, 1 грн * 150 кв. м.) або 345, 00 грн (2, 3 грн * 150 кв. м.) у разі несплати внесків за консьєржну службу. Боргові періоди за несплату внесків за період квітень 2020-липень 2021 у визначений рішенням загальних зборів строк виглядаються наступним чином:
- по внескам за квітень 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 02.06.2020 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України), дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за травень 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.07.2020, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за червень 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.08.2020, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за липень 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.09.2020, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за серпень 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.10.2020, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за вересень 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 03.11.2020 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України), дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за жовтень 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.12.2020, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за листопад 2020, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.01.2021, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за грудень 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 02.02.2021 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України), дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за січень 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 02.03.2021 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України), дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за лютий 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.04.2021, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за березень 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.05.2021, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за квітень 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.06.2021, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за травень 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.07.2021, дата закінчення розрахунку 31.07.2021 (кінцева дата, що визначена позивачем);
- по внескам за червень 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 03.08.2021 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України).
- по внескам за липень 2021, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання з 01.09.2021.
Відтак, суд не здійснює розрахунок інфляції та 3 % річних за грошовими зобов'язаннями відповідача за червень-липень 2021, оскільки станом на 31.07.2021 (кінцева дата боргового періоду, що визначена позивачем) відповідач не прострочив строк виконання таких зобов'язань, а збільшення боргового періоду не є можливим з огляду на встановлені позивачем межі позовних вимог.
Суд, провівши розрахунок інфляції та 3 % річних за допомогою системи ІПС «Ліга:Закон» за кожен борговий період окремо, не виходячи при цьому за кінцеві межі нарахування заборгованості, що визначені позивачем, встановив, що загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 042, 05 грн, а 3 % річних - 621, 65 грн.
Отже, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат на суму простроченого грошового зобов'язання по сплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території та консьєрж служби частково у розмірі, що визначений судом вище.
VI. Розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивача, зазначеному в позовній заяві, останній зазначив, що понесені ним судові витрати складаються з судового збору у розмірі 2 270, 00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.
Судом закрито провадження щодо заявлених позовних вимог на суму 68 591, 48 грн, решту позовних вимог судом задоволено частково на суму 40 650, 90 грн, в задоволенні позовних вимог на суму 42 371, 50 грн відмовлено.
Відповідач про понесення ним судових витрат не повідомляв, у зв'язку з чим, суд здійснює розподіл судових витрат позивача.
Щодо розподілу судового збору.
Як зазначено судом вище, провадження у справі №910/13852/21 підлягає закриттю на суму 68 591, 48 грн.
Згідно частини 3 статті 231 ГПК України суд при закритті провадження у справі, в тому числі вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Суд закриває провадження у справі щодо стягнення заборгованості за централізоване опалення за період з квітня 2019 по березень 2020 у розмірі 17 695, 91 грн та за централізоване холодне водопостачання та водовідведення у розмірі 12 923, 17 грн на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а саме у зв'язку з тим, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі №910/6164/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд повідомляє позивача, що умовами статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, за клопотанням позивача йому підлягає поверненню сума судового збору, що є пропорційною до суми позовних вимог, що підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та становить 458, 43 грн, втім, на момент винесення судового рішення суд позбавлений можливості повернути визначену суму судового збору, у зв'язку з відсутністю клопотання позивача про це.
Також, суд, в тому числі, закриває провадження у справі №910/13852/21 щодо стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 24 350, 40 грн, внескам на консьєржну службу у розмірі 4 140, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 836, 43 грн, 3 % річних у розмірі 2 645, 57 грн також на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України - у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову, та така відмова прийнята судом.
Як визначено судом вище, приписами статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачена можливість повернення суми судового збору на стадії розгляду справи по суті, за клопотанням особи, яка його сплатила, у випадку закриття провадження у справі, втім якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом сплачена сума судового збору не може бути повернута.
З огляду на прийняття судом відмови від позову на частину позовних вимог, що в сукупності становить 37 972, 40 грн, сума судового збору що пропорційно розміру вказаної суми становить 568, 52 грн не підлягає поверненню з Державного бюджету України та покладається на позивача.
В частині решти позовних вимог, що підлягають частковому задоволенню суд керуючись статтею 129 ГПК України покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №04/06/2021 від 04.06.2021, укладений з Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери", акт приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2021, платіжне доручення № 3643 від 04.06.2021 на суму 4 000,00 грн, банківську виписку по зарахування коштів.
Разом з тим, суд вказує на те, що стаття 130 ГПК України передбачає порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
З приписів вказаної статті а також статті 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що в окремих випадках при закритті провадження, відмови позивача від позову, позивачу може бути повернутий судовий збір або його частина. Стаття 130 ГПК України не передбачає умови за якої витрати на професійну правничу допомогу позивача можуть бути покладені на відповідача.
Крім того, частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд зазначає, що провадження у справі №910/13852/21 підлягає закриттю на суму 68 591, 48 грн в тому числі у зв'язку з тим, що спір між сторонами з аналогічних підстав вже був вирішений господарський судом, про що існує рішення у справі №910/6164/20, яке набрало законної сили. Крім того, сам позивач, відмовляючись від частини позовних вимог вказує на таке рішення суду та зазначає, що воно виконано відповідачем у частині стягнення визначеної рішенням заборгованості. Тобто, позивач, при подані позову у справі №910/13852/21 був обізнаний про існування судового рішення №910/6164/20, більше того, слідкував за його виконанням відповідачем, однак все одно повторно заявив про стягнення з відповідача розміру заборгованості спір щодо якої вже був вирішений (в тому числі шляхом відмови у задоволенні частини вимог).
Частиною 1 статті 42 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пункт 3 частини 2 статті 43 ГПК України визначає, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
На переконання суду, позивач, подаючи до суду завідомо безпідставний позов, оскільки спір між сторонами щодо частини вимог вже був вирішений, недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами, а отже суд покладає витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог провадження щодо яких підлягає закриттю на ОСББ «Тичини-16/2», що становить 1809, 63 грн.
Щодо решти позовних вимог, які підлягають частковому задоволенню, суд, дослідивши подані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, відповідач не клопотав про зменшення понесених позивачем витрат, керуючись статтею 129 ГПК України покладає витрати позивача на професійну правничу допомогу в іншій частині на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Закрити провадження у справі №910/13852/21 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" в частині стягнення заборгованості у розмірі 68 591, 48 грн, з яких: 24 350, 40 грн внески на утримання будинку та прибудинкової території, 4 140, 00 грн внески на консьєржну службу, 17 695, 91 грн по централізованому опаленню, 12 923, 17 грн по централізованому холодному водопостачанню та водовідведенню, 6 836, 43 грн інфляційних втрат, а також 2 645, 57 грн 3 % річних - на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
2. В іншій частині позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" (вул. ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, буд. 21, м. Київ, 04655; ідентифікаційний код: 35326253) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тичини-16/2" (просп. ТИЧИНИ, буд. 16/2, м. Київ 98, 02098; ідентифікаційний код: 25980637) 32 467 (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн 20 (двадцять) коп. заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, 5 520 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн 00 коп. заборгованості на консьєрж службу, 2 042 (дві тисяч сорок дві) грн. 05 (п'ять) коп. інфляційних втрат, 621 (шістсот двадцять одна) грн 65 ( шістдесят п'ять) коп. 3 % річних, а також 608 (шістсот вісім) грн 63 (шістдесят три) коп. судового збору та 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн 48 (сорок вісім) коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 30 834, 43 грн заборгованості за централізоване опалення, 9 536, 18 грн за централізоване холодне водопостачання та водовідведення, 1 163, 12 грн інфляційних втрат, 837, 77 грн 3 % річних відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких