ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа №910/14428/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ"
про стягнення 126 258,40 грн.,
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" про стягнення 126 258,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" вказує, що ним було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" згідно Договору поставки №1072021 від 01.07.2021 та акту приймання-передачі №700011 від 02.07.2021 товар вартістю 274 250,00 грн., в той час як відповідачем було оплачено такий товар частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 122 550,00 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" своїх грошових зобов'язань позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 011,71 грн., 3% річних у розмірі 574,14 грн. та інфляційних втрат в розмірі 122,55 грн., нарахованих за період з 08.07.2021 по 02.09.2021.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на правову допомогу в орієнтовному розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14428/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 07.09.2021 була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 38/40.
Однак, поштове відправлення, яким направлялась відповідачу ухвала суду від 07.09.2021, було повернуто суду 17.12.2021 без вручення з відміткою про причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвала суду направлялася відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування останнього, то, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду по даній справі є такою, що була вручена відповідачу 14.12.2021 (день проставлення відмітки у довідці відділення поштового зв'язку).
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/14428/21 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" повинне було подати відзив на позов у строк до 29.12.2021 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗДВ", як покупцем, укладено Договір поставки №1072021 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупцю поліпропілен, а покупець приймає і сплачує його вартість.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що асортимент, найменування, кількість, якість, умови поставки та ціна товару погоджується сторонами у специфікаціях та/або додаткових угод до цього Договору, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного Договору.
Поставка товару в межах даного Договору здійснюється в порядку і в терміни, передбачені у специфікації та/або у додатковій угоді до даного Договору, на умовах EXW/DAP - назва підприємства, адреса будуть зазначені і відповідній Додатковій угоді (Специфікації) до цього Договору (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.7, п. 3.8 Договору датою поставки товару автомобільним транспортом вважається дата передачі товару, вказана у товарно-транспортній накладній та/або у видатковій накладній та/або у Акті приймання-передачі, підписаними сторонами. Датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата підписання сторонами Акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.
Згідно з п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 Договору оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації та/або додатковій угоді до даного Договору. Ціна та кількість товару за даним договором складається із загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним Договором протягом терміну його дії. Покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання відповідної специфікації та/або додаткової угоди, якщо інше не передбачено сторонами в специфікації та/або додатковій угоді до даного Договору.
Пунктом 6.3 Договору визначено, що у випадку порушення покупцем умов оплати згідно п. 5.1 даного Договору чи умов, передбачених відповідною специфікацією та/або додаткової угодою. Постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами Договору та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2021 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань (п. 11.1 Договору).
01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗДВ", як покупцем, укладено Додаткову угоду №76913 до Договору поставки №1072021 від 01.07.2021 (надалі - Додаткова угода), у відповідності до п. 1.1 якої загальна вартість нафтопродуктів за цією Додатковою угодою становить 274 250,00 грн., що еквівалентно 9 978,17 доларів США за курсом продажу долару США на міжбанківському валютному ринку за ринковою ціною, опублікованому на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/ станом на кінець дня, що передував даті укладання цієї Додаткової угоди, і складає 27,485 грн. за 1 долар США. Фіксованою ціною нафтопродуктів за цією Додатковою угодою вважається еквівалент, вказаний у доларах США.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди умови оплати: відстрочення платежу до 08.07.2021.
16.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд", звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" з претензією в якій просило сплатити наявну суму заборгованості у розмірі 122 550,00 грн., а також нараховану суму неустойки у розмірі 2 623,91 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого йому згідно Договору поставки №1072021 від 01.07.2021 товару, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 274 250,00 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 011,71 грн., 3% річних у розмірі 574,14 грн. та інфляційних втрат в розмірі 122,55 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у Додаткових угодах та актах приймання-передачі.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" товар на загальну суму 274 250,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі №700011 від 02.07.2021 (товар - поліпропілен гомо полімер НВ 2 500 GP, код УКТЗЕД: 3902100000) та товарно-транспортною накладною №СПТ76913 від 02.07.2021 від 02.11.2017 на суму 274 250,00 грн.
За твердженнями позивача відповідачем було оплачено поставлений товар частково у розмірі 151 700,00 грн.
Крім того, між сторонами підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2021 по 04.08.2021 за Договором №1072021 від 01.07.2021, у якому відповідачем визнано факт існування заборгованості у розмірі 125 550,00 грн.
У вказаному Акті міститься рукописний текст відповідача, в якому останній зазначає, що 03.08.2021 ним було сплачено кошти у розмірі 3 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість становить 122 550,00 грн.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
За таких обставин, враховуючи, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 274 250,00 грн., в той час як відповідачем було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 151 700,00 грн., суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок за Договором зі сплати позивачу коштів у розмірі 122 550,00 грн.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.1 Договору оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації та/або додатковій угоді до даного Договору.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди умови оплати: відстрочення платежу до 08.07.2021.
Доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача коштів за поставлений товар відповідно до Акту приймання-передачі №700011 від 02.07.2021 у розмірі 122 550,00 грн. матеріали справи не містять, вказані обставини відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами.
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3 Додаткової угоди, відповідач є таким, що прострочив виконання спірного грошового зобов'язання по сплаті заборгованості за Актом приймання-передачі №700011 від 02.07.2021 у розмірі 122 550,00 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально Господарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за Договором товару, суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором термін не сплатив, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" виникла заборгованість перед позивачем, яка складає суму 122 550,00 грн.
Таким чином, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" заборгованості у розмірі 122 550,00 грн. підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 011,71 грн., нараховану за період з 08.07.2021 по 02.09.2021.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.3 Договору визначено, що у випадку порушення покупцем умов оплати згідно п. 5.1 даного Договору чи умов, передбачених відповідною специфікацією та/або додаткової угодою. Постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
З пункту 8.6 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості) порядок нарахування пені (за кожен день прострочення виконання зобов'язання), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений йому товар у термін до 08.07.2021.
Таким чином, є правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання: з 09.07.2021 (наступний день за днем коли зобов'язання мало бути виконано).
Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням визначеного судом дня, з якого є правомірним нарахування пені та визначеної позивачем кінцевої дати нарахування пені), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" пені у розмірі 2 961,35 грн.
В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 50,36 грн. обрахована невірно, оскільки позивачем неправильно визначено дату, з якої є правомірним нарахування пені, а відтак задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 574,14 грн. та інфляційні втрати в розмірі 122,55 грн., нараховані за період з 08.07.2021 по 02.09.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням визначеного судом дня, з якого є правомірним нарахування 3% річних та визначеної позивачем кінцевої дати нарахування 3% річних), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" 3% річних у розмірі 564,07 грн.
В іншій частині заявлені 3% річних у розмірі 10,07 грн. обраховані невірно, оскільки позивачем неправильно визначено дату, з якої є правомірним нарахування 3% річних, а відтак задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" про стягнення нарахованих за порушення умов Договору інфляційних втрат у розмірі 122,55 грн., то в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, відтак норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не стягуються. В такому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц.
Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди загальна вартість нафтопродуктів за цією Додатковою угодою становить 274 250,00 грн., що еквівалентно 9 978,17 доларів США за курсом продажу долару США на міжбанківському валютному ринку за ринковою ціною, опублікованому на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/ станом на кінець дня, що передував даті укладання цієї Додаткової угоди, і складає 27,485 грн. за 1 долар США. Фіксованою ціною нафтопродуктів за цією Додатковою угодою вважається еквівалент, вказаний у доларах США.
Таким чином, з п. 1.1 Додаткової угоди вбачається, що за поставлені нафтопродукти підлягає сплаті сума коштів у гривнях, яка еквівалентна сумі коштів у доларах США, а відтак жодних інфляційних ризиків від знецінення гривні у зв'язку з простроченням покупцем оплати за такий товар постачальник не несе.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 122,55 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" боргу у розмірі 122 550,00 грн., пені у розмірі 2 961,35 грн. та 3% річних у розмірі 564,07 грн.
В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 38/40; ідентифікаційний код 43050589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Полімер Трейд" (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36, офіс 17; ідентифікаційний код 43400577) борг у розмірі 122 550 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 961 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 2 266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 71 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Р.В. Бойко