Справа №362/975/21 Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
Провадження №22-ц/824/235/2022 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
10 січня 2022 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 22 серпня 2012 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, однак, ОСОБА_1 , в свою чергу, умови договору належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не сплачує.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2020 року у останнього виникла заборгованість у розмірі 10277 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 10060 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 217 грн.; заборгованість за комісією - нуль грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - нуль грн.
На підставі викладеного в позові, банк просив суд першої інстанції позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги банк зазначає, що банком на обґрунтування своїх позовних вимог було надано суду першої інстанції копію заяви, Витяг з Умов та правил, Тарифи, розрахунок заборгованості, однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
На підтвердження того, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки, відповідачем надано до суду анкету-заяву від 22 серпня 2012 року. Таким чином, сторонами при укладенні кредитного договору досягнуто згоди з усіх істотних умов, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків, що відсоткова ставка не узгоджена сторонами.
Окрім того, відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден, що підписана ним заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг.
Також суду першої інстанції було надано виписку про рух коштів, з якої вбачається, що відповідач користувався виданими йому кредитними картками, що свідчить про визнання відповідачем факту заборгованості та укладення між сторонами кредитного договору. Натомість відповідач не надав суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на спростування заборгованості.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не встановив дійсного розміру заборгованості за договором, що призвело до передчасних висновків про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, банк просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що в порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності такого відзиву.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з урахуванням наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2012 року складена Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписанням якої ОСОБА_1 відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що розташовані у рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг (а.с. 14).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/(а.с.15).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 грудня 2020 року становить 10277,00 грн., яка складається з 10060,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 217,00 - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.5-11).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні дані про те, яку саме картку видано ОСОБА_1 і чи її видано йому взагалі й коли, чи є ця картка кредитною, строк дії картки, розмір кредитного ліміту тощо. У справі також відсутні достовірні відомості, які б підтверджували факт наявності заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 10277 грн., ураховуючи те, що згідно анкети-заяви така інформація відсутня, а розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням правильності цього розрахунку. Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я ОСОБА_1 рахунку, виписки по даному рахунку, які мали би підтвердити рух грошових коштів та факт користування кредитними коштами відповідачем, наявність або відсутність її заборгованості перед банком та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, ознайомлення останнього з Тарифами банку, що свідчить про те, що стороною позивача не доведено існування кредитних правовідносин між сторонами.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причин, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази підтверджують, що особа здійснила всі належні від неї дії на отримання вказаного доказу.
Як передбачено у ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів у справі.
Судом першої інстанції вірно визначено та застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Так, слід зазначити, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22 серпня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 лютого 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надана банком Анкета-заява разом у Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку не може складати кредитний договір.
Відповідно правильним є і висновок суду першої інстанції, що не підлягають до задоволенні і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано виписки про рух коштів та доказів на підтвердження того, що відповідачем бела отримана кредитна карта, з урахуванням наступного.
Так, як вбачається з матеріалів справи та змісту анкети-заяви від 22 серпня 2012 року, ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, а саме виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну карту Кредитка «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом 6000 грн., таким чином висновки суду, що в анкеті заяві не вказано вид карти та кредитний ліміт є помилковими та вважаються спростованими.
ОСОБА_1 був повідомлений про наявність судового провадження, що підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками (а.с. 154), однак не виявив бажання скористатися наданими йому процесуальними правами щодо спростування чи заперечення позовних вимог, відповідно у суду першої інстанції не було підстав вважати, що між сторонами не виникло договірних відносин та відповідач не отримував платіжну картку банку.
Також не відповідають матеріалам справи висновки суду першої інстанції про те, що банком не було надано виписку про рух коштів, оскільки така виписка наявна в матеріалах справи (а.с. 134-145), з якої вбачається, що відповідач дійсно користувався банківськими картами.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з розміром заборгованості, який визначений банком та заявлений до стягнення, оскільки при перевірці обставин справи судом апеляційної інстанції було здійснено розрахунок грошових коштів, які були використані відповідачем та які були внесені позивачем на банківську карту, який є відмінним від заявленого розміру позивачем. З урахуванням того, що відповідач не був ознайомлений з умовами та правилами, а також з розміром відсотків за користування кредитними коштами та ставками пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, то суд апеляційної інстанції не враховує заявлені банком суми до автоматичного списання відсотків, комісії, пені тощо, оскільки такі дії банку є неправомірними та не відповідають загальним положенням цивільного законодавства України.
Так, відповідачем було здійснено розрахунків на загальну суму 35746 грн. 71 коп., а внесено на карту грошових коштів у розмірі 47562 грн. 01 коп., таким чином відповідачем було переплачено 11815 грн. 30 коп., що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед банком.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване судове рішення не повною мірою відповідає вказаним вимогам, а тому підлягає зміні мотивувальної частини рішення суду.
Так, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З врахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів для відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Керуючись ст.ст. 82, 263, 367, 369, 374, 376 України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді: