Справа № 761/48889/19 Головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.
Провадження № 22-ц/824/220/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
10 січня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхової виплати,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн та вирішено питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 5 листопада 2021 року відповідач через представника - адвоката АО «Пі.Ес. Лоєрс» Пилипця А.Ю. звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.
В апеляційній скарзі порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з тим, що сторона відповідача не була присутня в судовому засіданні при оголошенні рішення, вирішила очікувати надсилання судом першої інстанції копії повного тексту рішення та фактично отримала його поштою 20 жовтня 2021 року.
Оскільки наведені підстави визнано апеляційним судом неповажними для поновлення пропущеного строку, ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з належними доказами або зазначенням інших підстав, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Копія ухвали за поштовою адресою, вказаною в апеляційній скарзі, була вручена уповноваженому представнику відповідача30 листопада 2021 року, про що свідчить повернуте до апеляційного суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
У грудні 2021 року до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Пилипця А.Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка мотивована тим, що відлік строку на апеляційне оскарження рішення суду у разі відсутності особи при його оголошенні цивільне процесуальне законодавство пов'язує із моментом його отримання. Представник відповідача не був присутній в судовому засіданні при оголошенні оскаржуваного рішення суду, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вирішило очкувати надсилання судом першої інстанції його повного тексту на поштову адресу і отримано рішення було лише 20 жовтня 2021 року. При цьому представником ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не отримувалась ухвала суду апеляційної інстанції про повернення попередньої апеляційної скарги, а тому здійснюючи надання правової допомоги на підставі договору, він, не будучи штатним працівником страхової компанії, не міг достеменно відслідкувати отримання цієї ухвали відповідачем. Посилається на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та низку рішень Європейський суд з прав людини щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, яке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Дослідивши матеріали цивільної справи та обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 14 липня 2020 року за присутності представника позивача - адвоката Сакалюка Д.В. було проголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення, сторона відповідача участі в судовому засіданні не приймала, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи 14 липня 2020 року, дата виготовлення повного тексту рішення судом не зазначена, у той же час з апеляційною скаргою представник відповідача - адвокат Пилипець А.Ю. звернувся засобами поштового зв'язку тільки 5 листопада 2021 року, вказавши, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вирішило очікувати надсилання судом першої інстанції копії повного тексту рішення та фактично отримало його поштою 20 жовтня 2021 року.
Установлено, що 30 березня 2021 року на виконання оскаржуваного судового рішення від 14 липня 2020 року представнику позивача було видано виконавчий лист № 761/48889/19, примусове виконання якого було завершено на підставі постанови державного виконавця від 22 квітня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 65136832 у зв'язку з фактичною сплатою відповідачем присудженої суми страхового відшкодування.
20 травня 2021 року представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - адвокат Пилипець А.Ю. засобами поштового зв'язку звернувся з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року.
При цьому у вказаній апеляційній скарзі представник відповідача, як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначав, що оголошення рішення відбулося без його участі, а про його наявність ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» дізналось з Єдиного державного реєстру судових рішень саме 20 квітня 2021 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 червня 2021 року апеляційну скаргу, подану і підписану від імені та в інтересах ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» адвокатом Пилипцем А.Ю., повернуто скаржнику.
Копія зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції разом з оригіналом апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами було направлено на поштову і електронну адресу відповідача та його представника 3 червня 2021 року і отримано ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 8 червня 2021 року.
Утім, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» через представника - адвоката Пилипця А.Ю. повторно звернулося з апеляційною скаргою лише 5 листопада 2021 року, зазначаючи при цьому, що відлік строку на апеляційне оскарження у даному випадку пов'язується виключно із моментом отримання повного тексту рішення.
За змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Водночас, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, утім, при вирішенні питання про поважність наведених причин, має враховуватися також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне судове рішення.
Специфіка повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, полягає, зокрема в тому, що у разі відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, остання без руху не залишається і у скаржника в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків такої апеляційної скарги.
За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 185 ЦПК України права на повторне звернення з апеляційною скаргою має бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1396/19(2-а/209/50/19), від 7 серпня 2020 року у справі № 120/2841/19-а та від 8 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.004305.
В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Як свідчать матеріали справи, сторона відповідача за наявності невиправданих затримок та зайвих зволікань, свідомо не скористалася своїм правом на повторне подання апеляційної скарги відразу після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції від 2 червня 2021 року про повернення попередньої апеляційної скарги та не вжила невідкладних заходів щодо звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, вирішивши на власний розсуд очікувати надходження цього рішення на поштову адресу, однак достеменно була обізнана зі змістом повного тексту цього рішення ще у квітні 2021 року.
Наведені представником відповідача обставини про те, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вирішило очкувати надсилання судом повного тексту оскаржуваного рішення і отримало його поштою лише 20 жовтня 2021 року, а самим представником не отримувалась ухвала суду апеляційної інстанції про повернення попередньої апеляційної скарги, неможливо віднести до поважних підстав для поновлення процесуального строку, оскільки всі процесуальні дії чи бездіяльність учасника справи створюють так само наслідки й для його уповноваженого представника, який представляє інтереси останнього в суді, в тому числі, пов'язані із вчиненням чи невчиненням відповідних процесуальних дій, а несвоєчасне отримання копії судового рішення за встановлених обставин обізнаності скаржника з його наявністю і змістом саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, адже, як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Разом із тим, в апеляційній скарзі та в поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало відповідачу або його уповноваженому представнику реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішенняпротягом встановленого законом, а також розумного строку після повернення попередньої апеляційної скарги, а посилання на те, що копію повного тексту рішення було отримано поштою лише 20 жовтня 2021 року є недостатньою підставою для поновлення пропущеного строку та за встановлених обставин свідчить про свідоме зволікання стороною з поданням апеляційної скарги.
Не зайвим буде також зазначити, що із відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що перебувають у відкритому доступі та якими користувався, подаючи апеляційну скаргу, вбачається, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року у справі № 761/48889/19 було надіслано судом 18 листопада 2020 року та оприлюднено на наступний день - 19 листопада 2020 року. Ухвала Київського апеляційного суду від 2 червня 2021 року була оприлюднена в ЄДРСР 8 червня 2021 року.
Таким чином, починаючи із наведених вище дат оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду про повернення попередньої апеляційної скарги також були відкриті для безоплатного цілодобового доступу, у зв'язку з чим відповідач та/або його представник, навіть незважаючи на факт того, що про рішення вони дізнались ще 20 квітня 2021 року, мали реальну можливість вчасно подати апеляційну скаргу при належній заінтересованості в апеляційному перегляді даної справи.
Про факт того, що у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не було обґрунтованої необхідності очікувати надходження повного тексту рішення суду першої інстанції на його поштову адресу також свідчить і виконання відповідачем цього рішення в межах виконавчого провадження № 65136832, яке було закінчено на підставі постанови державного виконавця від 22 квітня 2021 року у зв'язку з фактичною сплатою боржником грошової суми відшкодування.
Зазначене вище у сукупності свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»та користування ним своїми процесуальними правами, що є порушенням вимог частини першої статті 44 ЦПК України і статті 6 Конвенції, а тому не можна вважати, що апеляційна скарга була подана у розумні строки, або відповідач вживав заходи для того щоб дізнатися про стан відомого йому провадження, або навів обставини, які об'єктивно перешкоджали йому своєчасно подати апеляційну скаргу.
Наведені висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 27 грудня 2018 року у справі № 361/10422/14-ц(провадження № 61-32655 св 18).
Колегія суддів вважає, що наявність норм Конституції України, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про забезпечення права на апеляційний перегляд справи та рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку на апеляційне оскарження рішення суду, що набрало законної сили, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і відповідача після закінчення стадії виконання судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам сторони відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, колегія суддів вважає, що такі причини є неповажними, а відтак з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючисьстаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тастаттями 357, 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхової виплативідмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: Н.В. Ігнатченко
М.В. Мережко
С.І. Савченко