28 грудня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 , представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06.08.2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ПрАТ «СК «Арсенал страхування» задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 65 563 гривні 37 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 2 479 гривень 25 коп.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 200 000 гривень,
Згідно з вказаним вироком 02.01.2017 року близько 19 годині 10 хвилини ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Clio», д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Привокзальна від вул. Харківське шосе в напрямку вул. Бориспільська в м. Києві, допустив порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, рухаючись в лівій смузі руху проїзної частини вулиці Привокзальна, від вул. Харківське шосе в напрямку вул. Бориспільська в місті Києві, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться по вул. Привокзальна, в районі буд. №14, не зупинився та допустив виїзд автомобіля на пішохідний перехід. Не впевнившись у відсутності пішоходів, які не закінчили рух та знаходилися на пішохідному переході, продовжив рухатися по нерегульованому пішохідному переході та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по пішохідному переході з ліва на право відносно руху автомобіля та мав перевагу в русі. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні.
Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 , знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме - заподіянням пішоходу ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості у вигляді закритої черепно-мозкової травми: навколоочний синець справа; рана (визначена клінічними лікарями як рвана) правої вушної раковини; крововиливи у порожнини 3 бокового шлуночка, у міжпівкульну щілину; крововиливи у мозолисте тіло, а також тяжких тілесних ушкоджень у вигляді відкритої травми правої гомілки: рана у ділянці верхньої третини правої гомілки, яка (як було з'ясовано клінічними лікарями сполучається з ділянками переломів кісток правої гомілки); уламкового перелому правої великогомілкової на межі середньої і дистальної третин (зі зміщенням уламків); уламкового фрагментарного перелому правої малогомілкової кістки по довжині середньої третини (зі зміщенням уламків).
Захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_8 покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовими строком тривалістю 1 рік. Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 28.04.2021 по день набрання вирком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі. Відмовити у стягненні на користь потерпілого моральної шкоди, стягнувши її з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування». В обґрунтування апеляційної скарги, захисник посилається на те, що обвинувачений визнав свою вину повністю, щиро розкаявся, раніше не судимий, частково відшкодував матеріальну шкоду, не перебував у стані сп'яніння, сприяв слідству, піклується про стареньку матір.
Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв слідству, частково відшкодував матеріальну шкоду.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_6 матеріальної і моральної шкоди. У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» відмовити. Зазначає, що суд не застосував спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не надав оцінку тому, що ОСОБА_6 порушив строки звернення до страховика, оскільки із заявою про виплату страхового відшкодування він не звертався, а одразу звернувся з цивільним позовом більш ніж через 4 роки з дати ДТП. Крім того потерпілим не надано належних і допустимих доказів розміру спричиненої йому матеріальної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_7 подали заперечення на апеляційні скарги представника ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 , в яких просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а вирок без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При винесенні вироку судом першої інстанції дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України та призначено ОСОБА_8 покарання, яке відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_8 щиро покаявся у вчиненому, адже протягом тривалого часу він не вживав заходів до того, щоб вибачитись перед потерпілим, відшкодувати йому моральну і матеріальну шкоду, допомогти з витратами на лікування. Під час судового розгляду ОСОБА_8 ухилявся від явки до суду та був оголошений у розшук, і лише після його затримання відшкодував потерпілому лише незначну частину завданої шкоди, яка обґрунтовано визнана судом не співрозмірною порівняно із дійсно спричиненою шкодою.
З наведених підстав суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав визнавати обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , щире каяття та часткове відшкодування завданого збитку.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через суворість, а також доводи про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Разом з тим колегія суддів визнає слушними доводи апеляційної скарги захисника про необхідність зарахування обвинуваченому терміну попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення дорівнює два дні позбавлення волі, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено в період дії Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», яким було змінено ч.5 ст.72 КК України та встановлено, що зарахування судом попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі здійснюється з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
В подальшому Законом України № 2046-VIII від 18.05.2017 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» ч.5 ст.72 КК України було змінено та встановлено, що зарахування судом попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі здійснюється з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Однак, відповідно до принципу зворотної дії, закріпленому у ст.5 Кримінального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі Закону України від 26.11.2015 року № 838-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про безпідставність стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілого та наявність підстав для її стягнення в повному обсязі з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування», адже рішення суду в цій частині прийняте відповідно до вимог підпунктів «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпункту «в» пункту 41.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі п'яти відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка визначена судом у розмірі 49585 грн. 12 коп.
Також колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відсутність підстав для стягнення з товариства на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальної і моральної шкоди через порушення ним строків звернення до страховика та не надання належних і допустимих доказів розміру спричиненої йому матеріальної шкоди.
Приймаючи рішення щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 65 563 гривні 37 коп. і моральної шкоди в сумі 2 479 гривень 25 коп. суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, відповідно до якого для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, попереднє звернення до страховика не є обов'язковим.
Рішення суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 65 563 гривні 37 коп. ґрунтується на даних, які містяться у копіях товарних чеків, що підтверджують здійснені потерпілим витрати на лікування та вартість мобільного телефону з урахуванням частково відшкодованих обвинуваченим збитків у розмірі 2 000 грн.
Надані потерпілим відомості щодо витрат на лікування та вартості пошкодженого майна не викликають сумніву з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 і представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06.08.2021 року щодо ОСОБА_8 змінити.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 28.04.2021 по 28.12.2021 з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
В іншій частині вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06.08.2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3