10 січня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/7595/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу та припису,
Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі - АТ «ОТКЕ», позивач) 09.07.2021 звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (далі - Держпродспоживслужба, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення проведення позапланової перевірки з 29.03.2021 по 02.04.2021 АТ «ОТКЕ» за додержанням законодавства про захист прав споживачів за зверненням споживача ОСОБА_1 за вх. №Л-90 від 24.02.2021;
- скасувати наказ відповідача «Про проведення позапланової перевірки» від 17.03.2021 №536-п та припис №12 від 02.04.2021, складений за результатами позапланової перевірки.
Свої вимоги мотивує тим, що проведений перерахунок нарахувань витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за опалювальні періоди 2018/2019 та 2019/2020 споживачу ОСОБА_1 здійснений з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: положень Правил №630 та без використання Методики №315, керуючись індивідуальною консультацією суб'єкта владних повноважень. Крім того, позивач зазначив, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 з особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у серпні 2020 року АТ «ОТКЕ» було знято донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії в опалювальні періоди 2018-2019 та 2019-2020 років в сумі 3232,18 грн., а у грудні здійснено нарахування за опалення місць загального користування у вказаний період у відповідності до чинних на даний час вимог п. 12 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
За наведених обставин, АТ «ОТКЕ» вважає, що відповідач перед початком проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 , був обізнаний про відсутність порушень позивачем чинного законодавства та провів її поверхнево, на підставі не перевірених даних.
Також позивач зазначив, що спірний припис не містить конкретики щодо заходів, які необхідно вчинити керівнику суб'єкта господарювання для усунення виявлених порушень.
Ухвалою судді Лобана Д.В. від 13.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для надіслання відзиву на позов.
Ухвалою судді Бородавкіної С.В. від 17.12.2021 справу прийнято до провадження.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Держпродспоживслужба просила у задоволенні позову відмовити та зазначила, що в ході позапланового заходу контролю, проведеного на підставі належним чином оформленого звернення ОСОБА_1 , було виявлено проведення позивачем нарахування витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за адресою: АДРЕСА_1 за опалювальний період 2018/2019 та опалювальній період 2019/2020, не у відповідності до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, чим порушено п. 28 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, ч. 2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв'язку із наведеним, відповідачем винесено АТ «ОТКЕ» спірний припис.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій АТ «ОТКЕ» позовні вимоги підтримало та просило їх задовольнити у повному обсязі.
Держпродспоживслужбою подано заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач підтримав свою правову позицію та просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, з таких підстав.
Відповідно до наданих сторонами пояснень, на підставі звернення ОСОБА_1 , Управлінням захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області було проведено позапланову перевірку AT «ОТКЕ», що розташоване за адресою: вул. Реміснича, буд.55-Б, м. Чернігів. Під час перевірки встановлено, що споживачу ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 22.11.2018 №315.
За наслідками перевірки відповідачем винесено припис від 04.03.2020 №23, яким зобов'язано AT «ОТКЕ» провести перерахунок за донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії споживачу ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства.
Вказаний припис оскаржений позивачем у судовому порядку, однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №620/1013/20, у задоволенні позовних вимог АТ «ОТКЕ» відмовлено.
На виконання вказаного припису АТ «ОТКЕ» проведено ОСОБА_1 перерахунок за спожиту теплову енергію.
24.02.2021 за вх. №Л-90 до Держпродспоживслужби надійшло звернення ОСОБА_1 щодо порушення вимог законодавства про захист прав споживачів AT «ОТКЕ». В своєму зверненні ОСОБА_1 просив провести позапланову перевірку на предмет законності та правильності нарахування за опалення місць загального користування. Зокрема, скаржник зазначив, що позивачем на виконання припису від 04.03.2020 №23 проведено перерахунок за опалення «по-своєму», всупереч нормативно-правових актів, з метою збільшення суми в декілька разів (а.с. 57-58).
За зверненням споживача та за погодженням Держпродспоживслужби №15.3-10/5355 від 09.03.2021, на підставі наказу №536-п від 17.03.2021 та направлення на проведення позапланової перевірки від 17.03.2021 №536-п/286 Управлінням захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області проведено позапланову перевірку AT «ОТКЕ» (а.с. 59-61).
За результатами перевірки складено акт №055 від 02.04.2021, у якому зазначено, що нарахування за послугу централізованого опалення, в тому числі витрати теплової енергії на опалення місць загального користування, суб'єкт перевірки нараховує відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630. В ході позапланового заходу підприємством були надані розрахунки нарахування витрат теплової енергії та опалення місць загального користування за адресою: АДРЕСА_1 за опалювальний період 2018/2019 та опалювальний період 2019/2020, які проведено не відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (а.с. 12-30).
На підставі вищевказаного акту перевірки, 02.04.2021 відповідачем складено припис №12, яким АТ «ОТКЕ» зобов'язано провести перерахунок нарахувань витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за опалювальний період 2018/2019 та опалювальний період 2019/2020 споживачу ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства (а.с. 38).
Вважаючи дії відповідача щодо проведення перевірки протиправними, а припис незаконним, АТ «ОТКЕ» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Щодо призначення проведення позапланової перевірки АТ «ОТКЕ» відповідно до звернення споживача ОСОБА_1 за вх. № Л-90 від 24.02.2021, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №877-V установлено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із статтею 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
З аналізу наведених норм права вбачається, що перевірка є заходом державного нагляду (контролю) та може бути плановою чи позаплановою.
Підставою для здійснення позапланової перевірки є звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Як установлено судом, 24.02.2021 на адресу Держпродспоживслужби надійшло звернення ОСОБА_1 , у якому зазначено про неналежне виконання позивачем вимог чинного законодавства в частині проведеного АТ «ОТКЕ» на виконання припису від 04.03.2020 №23 перерахунку за опалення місць загального користування, зокрема його вартість збільшилась в декілька разів.
За наведених обставин, у зверненні ОСОБА_1 просив перевірити наступні питання: чи правомірними були дії АТ «ОТКЕ» щодо здійснення перерахунку, при якому сума опалення МЗК за два опалювальні періоди збільшилась до 6891,30 грн.?, чи мала право постачальна організація здійснювати самостійно перерахунок за опалення МЗК, якщо в позовній заяві мова йшла лише про донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії?; чим винен отримувач послуг, що наразі Методика №359 втратила чинність і постачальна організація може нараховувати ті суми, які заманеться?.
Суд звертає увагу, що законодавством передбачено декларативний принцип реєстрації та реагування органу державного нагляду (контролю) на подані фізичними особами звернення про порушення об'єктами нагляду (контролю), які спричинили шкоду їхнім правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю.
Так, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані перевіряти викладені в заявах факти та приймати рішення відповідно до чинного законодавства.
Суд зазначає, що питання, які ОСОБА_1 у зверненні просив перевірити, можливо перевірити лише виключно за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю).
Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити предмет перевірки.
У наказі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 17.03.2021 №539-п про проведення позапланової перевірки зазначено, що предметом здійснення заходу є додержання АТ «ОТКЕ» законодавства про захист прав споживачів.
При цьому, суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не передбачено обов'язку контролюючого органу перед винесенням наказу про проведення перевірки здійснювати попередню перевірку достовірності обставин, викладених у зверненні.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону №393/96-ВР передбачено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Як вбачається зі звернення ОСОБА_1 від 24.02.2021, у ньому зазначено місце проживання, воно підписане і з нього можливо встановити авторство. Отже звернення ОСОБА_1 не підпадає під ознаки анонімного.
Враховуючи наведене, суд вважає дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки АТ «ОТКЕ» на підставі звернення ОСОБА_1 від 24.02.2021 правомірними.
Щодо спірного припису, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 10 Закону України від 22.06.2017 №2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон №2119-VIII), у будівлях, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої статті 10 цього Закону.
Так, споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2119-VIII передбачено, що до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22.11.2018 №315, затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика №315). Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики).
Відповідно до Закону №2119-VIII та Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII), на виконання яких розроблена та затверджена вказана Методика №315, комунальними послугами є, зокрема, послуги: - з постачання теплової енергії; - з постачання гарячої води; - з централізованого водопостачання;- з централізованого водовідведення.
Закон №2189-VIII введений в дію з 01.05.2019, з цієї дати визнано такими, що втратив чинність Закон України від 24.06.2004 №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до Закону №1875-ІV мешканці багатоквартирних будинків-споживачі отримають комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
До 01.05.2019 підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надають комунальні послуги та нараховують плату за них відповідно до вимог Закону №1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Від моменту введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (01.05.2019) до моменту укладення типових договорів про надання комунальних послуг пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк на тих самих умовах.
Відповідно до статті 12 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та елективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Зазначеним Законом чітко визначено умови перехідного періоду.
При цьому, пунктами 4 та 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що не пізніш як протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до істини сьомої статті 14 цього Закону.
Отже, до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладатимуться за правилами, визначеними Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, на тих самих умовах.
Тарифи на комунальні послуги є однією із істотних умов договорів про надання комунальних послуг.
Таким чином, з 01.05.2019 Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» змінено не лише назви комунальних послуг, а й змінено підходи до їх надання, обліку, адміністрування, порядку формування та становлення тарифів.
Застосування тарифів на комунальні послуги, передбачених статтею 5 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), встановлені уповноваженими органами (органами місцевого самоврядування та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) після 01.05.2019, може здійснюватися виключно в умовах переходу на нові договори про надання комунальних послуг.
З моменту коли співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, то між виконавцем та споживачем укладається відповідний договір про надання комунальної юс луги.
На виконання положень Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджено Правила надання послуги в постачання гарячої води та типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.
Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Споживач має право вносити свої пропозиції (доповнення, уточнення) до договору, виготовленого виконавцем послуг на основі Типового договору.
Пунктами 2, 10, 11 частини першої статті 7 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що споживач має право:
без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості;
без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої І уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку;
без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.
В свою чергу, відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини другої статті 8 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний:
готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;
без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством;
у разі укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 22.06.2017 №2119 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» сферою дії цього Закону є регулювання відносин щодо:
комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої оди, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги);
розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;
встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією.
Отже, до 01.05.2019 та після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги». I до вказаних договорів не передбачено можливості застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.
Натомість, договори про надання комунальних послуг, що були укладені раніше враховують положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Чинні договори зі споживачами, вищезгадані Правила та Типовий договір, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, не передбачають можливості застосування виконавцями послуг Методики №315.
Наразі підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надають комунальні послуги та нараховують плату за них відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Тому застосування Методики №315 спричиняє пряме порушенням вищенаведених нормативно-правових актів та умов діючих договорів зі споживачами.
При цьому, суд звертає увагу, що застосування Методики №315 позивачем не заперечується.
Методика №315 встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо цинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загально будинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів- розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
Втім, зазначена Методика №315 має використовуватися тільки після укладання відповідних договорів, передбачених Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював розподіл між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії" та Методики №315.
При цьому, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії відповідно до Методики, яка набрала чинності 25.01.2019, позивачем здійснювалось з жовтня 2018 року. Однак, нового договору про надання комунальних послуг товариством із споживачем укладено не було.
Таким чином, висновки відповідача про те, що донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії позивачем споживачу в опалювальні періоди 2018/2019 та 2019/2020 проведено з порушенням вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є правомірними.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає до уваги наведені відповідачем у відзиві доводи, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваної відмови.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Акціонерному товариству "Облтеплокомуненерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу та припису - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10 січня 2022 року.
Позивач: Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000).
Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40310334, вул. 1-го Травня, буд. 180, м. Чернігів, 14034).
Суддя С.В. Бородавкіна