м. Черкаси
04 січня 2022 року Справа № 580/11566/21
Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову,
встановив:
31 грудня 2021 року на адресу Черкаського окружного адміністративного суду до часу звернення з позовною заявою надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить:
1) заборонити вчинення реєстраційних дій, вудчуження земельної ділянки площею 1,9825 га з кадастровим номером 7122583900:01:001:0141, що розташована в селі Мирошниківка Черкаського району Черкаської області, під час розгляду справи вжити всіх заходів для ефективного захисту інтересів позивача.
В обгрунтування заяви зазначив, що 22.03.2021 він повідомив Набутівську сільську раду та зареєстрував заяву №497 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку абз. 2 ч. 3 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки орган місцевого самоврядування не виконав рішення суду та не розглянув клопотання на сесії протягом місяця. 13.07.2021 заявник звернувся до Набутівської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зареєструвавши заяву №229 від 13.07.2021 додавши оригінали документів та витягів з державного земельного кадастру про земельну ділянку, проте рішення на сесії прийнято не було. 23.12.2021 заявнику стало відомо, що на сесії сільської ради розглядались додаткові питання, які не включені до порядку денного, зокрема щодо винесення на електронні торги земельні ділянки, в переліку яких включена земельна ділянка з кадастровим номером 7122583900:01:001:0141, що розташована в селі Мирошниківка Черкаського району Черкаської області. Таким чином членами виконавчого комітету, працівниками апарату сільської ради, депутатами вчиненні дії, які можуть призвести до неможливості відновлення порушеного права позивача.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
При цьому, відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Позивач звернувся із заявою про погодження проекту землеустрою до відповідача, на яку станом на момент звернення до суду відповідь позивач не отримав.
Проте згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а, до передачі у власність земельної ділянки всі особи, які звернулись із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, мають рівні права.
Отже можливе надання третім особам згоди на розроблення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку не є підставою для забезпечення позову.
Суддя зазначає, що за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що Набутівською сільською радою, Центром надання адміністративних послуг та суб'єктами, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно або мають доступ до Державного земельного кадастру будуть вчинені дії щодо передачі земельної ділянки за кадастровим номером 7122583900:01:001:0141 протягом розгляду адміністративного позову, який має намір подати позивач, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у їх діяльність, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
Отже, у зв'язку з тим, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України, підстави для задоволення його заяви відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно частини 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО