06 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/4452/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державна установа "Білозерська виправна колонія № 105" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 10)" (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні;
- стягнути з Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні в розмірі 9320,81 грн.;
- стягнути з Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у сумі 908 грн.;
- стягнути з Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 2500 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в Державній установі "Білозерська виправа колонія (№ 10)". Наказом відповідача від 27.05.2016 № 30/ос позивача звільнено з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи 31.05.2016 за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні - 11 років 09 місяців 06 днів. Вважає, що при звільненні йому мала бути виплачена одноразова грошова допомога, проте у наказі не зазначено про обов'язок такої виплати, у зв'язку з чим її протиправно не виплачено. Згідно розрахунку позивача йому має бути виплачено 9320 грн. 81 коп. грошової допомоги = 3389 грн. 39 коп. х 25% х 11 років. При цьому позивач керувався середньомісячним розміром грошового забезпечення за останні 12 календарних місяців перед звільненням.
Ухвалою від 25.08.2021 відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 13.10.2021 надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, при цьому право позивача на одноразову допомогу при звільненні не заперечує. Також немає заперечень щодо обчислення вислуги років. Разом з тим, відповідач зазначає, що розмір одноразової грошової допомоги є завищеним, за розрахунками відповідача він має складати 4744 грн. 55 коп., а не 9320 грн. 81 коп., як вказано у позовній заяві. При цьому відповідач виходить з місячного грошового забезпечення в розмірі 1725 грн. 29 коп. , яке має такі складові : посадовий оклад 580 грн., оклад за звання 60 грн., вислуга років (25%) 160 грн., надбавка за особливі умови служби (50%) 400 грн., премія щомісячна середня 525 грн. 29 коп. Також відповідач посилається на триваючий процес реорганізації державної установи шляхом приєднання до державної установи "Дар'ївська виправна колонія (№10)", тому затвердженим на 2021 рік кошторисом видатки для оплати витрат на правничу допомогу не передбачені, просить їх не стягувати.
Ухвалою від 23.10.2021 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 19.11.2021, У зв'язку з наявністю значної розбіжності у складі грошового забезпечення в документах, наданих сторонами, суд запропонував позивачу надати обґрунтування складових місячного грошового забезпечення за травень 20116 року, а саме: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за спеціальне звання, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були йому нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням. Тією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача надати документальне підтвердження розмірів та складових грошового забезпечення позивача за останній рік перед звільненням (червень 2015- травень 2016 року).
Розгляд справи 19.11.2021 проведений в письмовому провадженні.
Від позивача надійшли заперечення проти відзиву, в яких представник позивача стверджує, що надана відповідачем довідка про середньомісячну суму грошового забезпечення 1725 грн. 29 коп. не відповідає інформації, яка надана відповідачем в довідці-розрахунку від 26.05.2021 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні 12 місяців.
Ухвалою від 19.11.2021 закрито підготовче провадження, подальший розгляд справи продовжений в письмовому провадженні.
Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в письмовому провадженні.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до наказу в.о. начальника ДУ "Білозерська виправна колонія (№105)" від 27.05.2016 № 30о/с прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи з 31.05.2016 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 11 років 09 місяців 06 днів; у пільговому обчисленні - 15 років 00 місяців 22 дні. Одноразова грошова допомога при звільненні позивачу не виплачувалась.
На звернення позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в травні 2021 року, листом від 15.06.2021 № 29/9-64Мхл відповідач повідомив позивача, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.05.2020 №1674/5 державна установа "Білозерська виправна колонія (№105)" реорганізується шляхом її приєднання до державної установи "Дар'ївська виправна колонія (№10)". Затвердженим кошторисом установи на 2021 рік видатки по КПКВ кримінально-виконавчої служби України" КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" не передбачені. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби може бути проведена після затвердження змін до кошторису установи на 2021 рік та надходження фінансування.
За змістом довідки комісії з реорганізації ДУ "Білозерська виправна колонія (105)", згідно даних особової картки про виплату грошового забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби ОСОБА_1 не виплачувалась.
Вважаючи, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 протиправно не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 9320,81 грн., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).
Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (ч.1 ст.6 Закону № 2713-IV).
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону № 2713-IV служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Частиною 1 статті 23 Закону № 2713-IV визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
При цьому, механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на час звільнення позивача визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, наказ Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 222 від 07.10.2009 (яка втратила чинність на підставі наказу Мінюсту № 326/5 від 09.02.2018).
За змістом ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічне положення затверджене в абз.4 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", згідно з якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно абз.2 п.14 Постанови № 393 військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що ч.2 ст.9 цього Закону№2262-ХІІ встановлено 2 (дві) підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби "за власним бажанням", через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.
Водночас, згідно абз.4 п.10 Порядку №393 особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, особами рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 р. у справі № 826/27472/15.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 31.05.2016 звільнений з ДУ "Білозерська виправна колоні №105)". При звільненні, вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 11 років 09 місяців 6 днів, при цьому одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 не виплачувалась.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
Посилання відповідача на відсутність відповідних видатків на проведення виплат грошового забезпечення військовослужбовців є безпідставними з огляду на наступне.
Положеннями частини 2 статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, чим порушив права позивача.
Згідно п. 18.1 Інструкції № 222 від 07.10.2009 особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків, а при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням. (п. 18.2 Інструкції № 222).
Щодо розміру одноразової грошової допомоги , то позивач просить стягнути з відповідача 9320 грн. 81 коп. допомоги, виходячи із розрахунку : 3389,39 грн. середній розмір грошового забезпечення за 12 попередніх місяців перед звільненням. х 25 % х 11 років служби = 9320 грн. 81 коп. В обґрунтування розміру грошового забезпечення позивач надав суду дві довідки ДУ "Білозерська виправна колонія №105)" , які підписані головою комісії з реорганізації ДУ "Білозерська виправна колонія (№105)", заступником начальника установи Андрієм Михайлюком та заступником голови комісії з реорганізації , начальником відділу - головним бухгалтером Віталієм Сокол, з яких вбачається, що позивачу було нараховано грошове забезпечення за квітень 2016 року в сумі 4310 грн. 30 коп., за травень 2016 року в сумі 3485 грн.21 коп. (складові грошового забезпечення не конкретизовані). За червень 2015 року - травень 2016 року розмір грошового забезпечення склав 40672 грн. 62 коп., що в середньому за місяць становить 3389 грн. 9 коп.
В свою чергу, за розрахунком відповідача розмір грошової допомоги складає 4744 грн. 55 коп., виходячи з розміру грошового забезпечення 1725 грн. 29 коп. яке має такі складові: посадовий оклад 580 грн., оклад за звання 60 грн., вислуга років (25%) 160 грн., надбавка за особливі умови служби (50%) 400 грн., премія щомісячна середня 525 грн. 29 коп.
Розмір грошового забезпечення 1725 грн. 29 коп., на якому наполягає відповдіач, не підтверджений особовою карткою позивача за 2016 рік або іншими документами про виплату позивачу грошового забезпечення та явно суперечить відомостям про доходи позивача за останній рік перед звільненням.
З огляду на норми Інструкції № 222 розрахунок грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні має бути з середньомісячної суми за останні 12-ть місяців , тобто з суми 3389 грн. 9 коп., а не із суми 1725 грн. 29 коп., як на це вказує відповідач.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 9320,81 грн.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 14.07.2021;
- акт приймання наданих послуг/виконаних робіт від 18.08.2021;
- квитанцію до прибуткового касового ордера №7 від 14.07.2021.
Так, 14.07.2021 року між адвокатом Твердохлеб О.В. та Сеніним М.М. укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 2.1 якого сторони погодили, що при виконанні цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі 2500 грн, шляхом попередньої оплати.
Відповідач не надав суду заперечень проти стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою… Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази оплати витрат на правову допомогу.
За таких обставин, суд вважає витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2500,00 грн. співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, витраченим на них часом, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, відтак задовольняє вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у сумі 2500 грн. .
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" (ЄДРПОУ 08564713) щодо невиплати ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні;
Стягнути з Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" (адреса місця знаходження: 75032, с. Дар'ївка Білозерського району Херсонської області, ЄДРПОУ 08564713) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову допомогу при звільненні в розмірі 9320 (дев'ять тисяч триста двадцять) грн. 81 коп.
Стягнути з Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" ( 75032, с. Дар'ївка Білозерського району Херсонської області, ЄДРПОУ 08564713) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2500 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 106030000