Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 січня 2022 р. справа № 520/23544/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) та індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2017 (включно);
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно);
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2017 (включно).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.1 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач працює з 01.12.2015 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. При цьому відповідачем неправомірно було не виплачено позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. З листа відповідача від 21.10.2021 року вбачається, що доплату позивачу за службу в нічний час було здійснено лише за період з 01.03.2018 року по 31.08.2021 року. У цьому ж листі відповідач зазначає, що підстави для нарахування доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 відсутні. Водночас із згаданого листа вбачається, що загальна кількість відпрацьованих годин у нічний час позивачем за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 складає 1336 годин. Також позивач зазначив, що з листа відповідача від 21.10.2021 вбачається, що «Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 внесено зміни до пункту 2 вказаного Порядку та доповнено абзац 5 після слова «військовослужбовці» словом «поліцейські». Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаної постанови, тобто з листопада 2017 року». Представник позивача зазначив, що посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, не відповідає вимогам законодавства, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та в силу положень ч.2 ст.8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, проте така доплата виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на неї право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Крім того, облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку. Підставою для нарахування таких доплат позивачу є отримані від управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції довідки обліку несення поліцейським служби у нічний час. В період з 07.11.2015р. по 28.02.2018р., довідки несення поліцейським служби у нічний час в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, не формувались, до Департаменту патрульної поліції не надходили. За відсутності довідок обліку несення позивачем служби в нічний час за період з 07.11.2015р. по 28.02.2018р., нарахування та здійснення виплати за службу у нічний час, не можливе, у зв'язку з порушенням у такому разі, вимог абзацу 6 пункту 11 розділу II наказу МВС України Порядку № 260. Таким чином, з боку Департаменту патрульної поліції не були порушені вимоги законодавства, у частині нарахування та доплати за службу у нічний час позивачу. Крім того, на підставі постанови КМУ від 18.10.2017 р. № 782, після внесених змін до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. № 1078, якими 5 абзац було доповнено словом «поліцейський», у зв'язку з набранням чинності вказаною постановою 24.10.2017р. виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснюється з листопада 2017р. З огляду на викладене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимогу у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач працює з 01.12.2015 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та отримує грошове забезпечення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до інформації щодо несення служби в нічний час ОСОБА_1 , загальна кількість годин, відпрацьованих позивачем у нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 складає 1336 години.
Судом встановлено, що на адвокатський запит представника позивача від 28.09.2021 року, відповідачем листом №1130аз,1131аз,1132аз/41/5/05-2021 від 21.10.2021 року повідомлено, що підстави для нарахування доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 відсутні. Також було повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 внесено зміни до пункту 2 вказаного Порядку та доповнено абзац 5 після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських». Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаної постанови, тобто з листопада 2017 року. Підстави для виплати індексації за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 - відсутні.
Також, з наявних в матеріалах копій розрахункових листів позивача вбачається, що до листопада 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а з листопада 2017 року індексація нарахована та виплачена.
Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 щодо невиплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року (далі Постанова), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови встановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі Порядок).
Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивач відпрацював 1336 години у нічній час та відповідач зобов'язаний був здійснювати доплату за службу у нічний час, водночас, станом на час звернення до суду вказаних виплат проведено не було.
Також, в матеріалах справи наявна відповідь на адвокатський запит представника позивача, в якій зазначено, що підстави для нарахування доплати за службу в нічний час за період з 07 листопада 2015 року по 28 лютого 2018 року відсутні, що підтверджує факт непроведення вказаних виплат позивачу.
Отже, враховуючи встановлений факт відпрацювання позивачем у період з 01 грудня 2015 року по 02 лютого 2018 року 1336 годин у нічній час та з огляду на відсутність оплати за вказану службу у нічний час, що суперечить п.п. 3 п. 5 Постанови та п. 11 Розділу II Порядку, суд приходить до висновку, що Департаментом патрульної поліції Національної поліції України допущена протиправна бездіяльність щодо виплати на користь позивача грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, та як наслідок наявність підстав для зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно).
При цьому, твердження представника у відзиві на той факт, що в період з 07.11.2015р. по 28.02.2018р., довідки несення поліцейським служби у нічний час в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, не формувались, до Департаменту патрульної поліції не надходили, на думку суду не свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а свідчать про неналежний контроль з боку відповідача за підлеглими.
Також, відносно посилань представника відповідача на положення пункту 11 розділу І Порядку №260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, суд зазначає наступне. Положення вказаної норми не розповсюджуються на право звернення до суду в порядку статті 233 КЗпП, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Щодо нарахування та виплати індексації суд зазначає наступне.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про національну поліцію".
За унормуванням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно ст. 2 Закону №1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення згідно ст. 4 Закону №1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно статті 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
За змістом частини 2 статті 6 Закону №1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою від 17 липня 2003 року №1078 КМУ затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Порядок №1078 обумовлює правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку №1078.
Приписами п. 6 Порядку №1078 визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Суд не бере до уваги посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Про Національну поліцію» та порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі №160/35/20.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд зазначає наступне, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 % (п. 11 Порядку № 1078). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.
Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.
Індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр").
Відповідно до п. 10.2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (п. 5 Порядку № 1078).
В контексті розгляду цієї справи позивача прийнято на службу та встановлено посадовий оклад в розмірі 2470 грн. Оскільки Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.
В свою чергу, що за даними Держстату України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 року становив 100,7 %. Цей індекс опубліковано в січні 2016 року. Оскільки він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в лютому 2016 року, не настає. В подальшому за січень 2016 року ІСЦ становив 100,9 %. Цей індекс опубліковано в лютому 2016 року. Оскільки наростаючим підсумком за грудень - січень (1,007х1,09 х100) він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в березні 2016 року, не настає. ІСЦ у лютому 2016 року становить 99,6 % (право на індексацію квітні не настає), в березні 2016 року - 101,0 % (право на індексацію в травні не настає), в квітні 2016 року - 103,5 %, а тому за грудень 2015 року - квітень 2016 року наростаючим підсумком дорівнюватиме 105,79 % (1,007х1,009 х 0,996 х 1,01х1,035х100), то право на індексацію виникне у червні 2016 року (наступний місяць за місяцем публікації індексу за квітень 2016 року) на величину приросту ІСЦ 5,79 % (105,79 - 100).
Отже, в квітні місяці 2016 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103 % та склав 105,79%, а тому у позивача виникло право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - в червні 2016 року. За таких обставин, починаючи з червня 2016 року у відповідача виник кореспондуючий обов'язок провести нарахування індексації грошового забезпечення позивача в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний період.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року по справі №520/9580/19.
Окрім цього, судом встановлено, що з листопада 2017 року позивач здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
Таким чином, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 01.11.2017.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017 та зобов'язання Департаменту патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) доплату за несення ним служби у нічний час за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018р. відповідно до відпрацьованого ним нічного часу в об'ємі 1336 годин.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 01.11.2017.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10.01.2022 року.
Суддя Біленський О.О.