Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 січня 2022 р. справа № 520/22743/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61001, Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 11, код ЄДРПОУ 41403982) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд:
- визнати дії працівника Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Жучкової Таїсії протиправними;
- зобов'язати Основ'янсько-Слобідський вціціл державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надати витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо ОСОБА_1 та його родичів, як зазначено у зверненні від 01.11.2021.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.2 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01.11.2021 позивачем було надіслане звернення до Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із проханням надати витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо позивача та його родичів. 02.11.2021 позивачу зателефонувала особа, що назвалася спеціалістом Основ'янсько- Слобідського відділу ДРАЦС, яка повідомила, що позивач не може отримати витяг щодо свого батька. Позивач зазначив, що до звернення від 01.11.2021 були додані необхідні документи, зокрема, Паспорт і документи, що підтверджують родинні стосунки. Таким чином позивач вважає, що працівники Основ'янсько-Слобідського відділу ДРАЦС порушують його право на отримання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, через що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що 02.11.2021 року до Відділу надійшла письмова заява гр. ОСОБА_1 про надання Повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо свого народження та народження батька. До заяви були додані копії паспорту заявника, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , Витягу з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища бабусі заявника та копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією. Того ж дня спеціаліст Відділу Жучкова Таїсія Валеріївна, для зручності заявника, зателефонувала за вказаним на заяві номером для уточнення інформації викладеної у заяві. Заявнику повідомлено, що він має право на отримання Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про своє народження, для цього необхідно звернутись до будь-якого відділу ДРАЦС і заявою та надати оригінал паспорту, додатково повідомлено, що до зави додається документ про внесення плати за видачу витягу з Реєстру. Також звернуто увагу заявника на те, що діючим законодавством України не передбачено звільнення громадян від внесення плати за видачу витягу з Реєстру. Стосовно отримання Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження батька повідомлено, що, оскільки, в Повному витязі міститься конфіденційна інформація про особу, такий витяг заявник, як син не має право на отримання. Заявнику роз'яснено про можливість отримання зазначеного документу особисто батьком. Також представник відповідача зазначив, що в позовній заяві не оскаржується відповідь Відділу, яка була надана заявнику, оскільки телефонна розмова не є відмовою на лист заявника від 01.11.2021 (вх. до Відділу 02.11.2021 року). На думку представника відповідача дії спеціаліста Відділу Жучкової Таісії Валеріївни були вчинені в межах повноважень та правомірними, оскільки стосувалися виключно уточнень фактів, викладених у заяві для зручності заявника. Таким чином, телефонна розмова не є предметом оскарження в межах розгляду цієї справи. Додатково повідомлено, що ОСОБА_1 на його лист від 01.11.2021 року (вх. від 02.11.2021 року) було надано письмову відповідь в межах і строки, передбачені чинним законодавством України. З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими, та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що у телефонній розмові, аудіозапис якої представлено позивачем як доказ, особа, що назвалася Жучковою Таісією не уточнювала будь-яку інформацію. У відзиви зазначається щодо прохання позивача надати повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян без внесення плати за видачу витягу з Реєстру, хоча зазначене не є предметом позову. Позивач зазначив, що законодавством чітко зазначено, що фізична особа по досягненні 16- річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів. При цьому встановлено, що для отримання витягу такій особі необхідно пред'явити паспорт або паспортний документ і документи, що підтверджують родинні стосунки. Відділом ДРАЦС не наведено положень чинного законодавства, згідно із якими в разі отримання витягу щодо родичів особа зобов'язана надати письмові заяви від родичів.
Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких вказав, що в телефонній розмові з працівником Відділу 02.11.2021 року, аудіо запис якої додано до позовної заяви, вбачається, що працівник відділу Жучкова Таісія роз'яснила порядок отримання повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та наголосила на тому, що сплата за отримання Витягу з ДРАЦС громадян не є держмитом (що підтверджується Декретом Кабінету міністрів України «Про держмито») та платіж є обов'язковим, що також вказано в пункті 2 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. №1064. Враховуючи викладене вище, не зрозумілим є, що саме оскаржує позивач, оскільки на час подання позовної зави ще не отримав відповідь на свою заяву, а в телефонній розмові прохав саме надати відповідь.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 02.11.2021 року до Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла письмова заява гр. ОСОБА_1 від 01.11.2021 року, в якій позивач просив надати:
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_1 ;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження батька заявника, ОСОБА_1 ;
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища бабусі заявника, ОСОБА_3 , як у витягу, що наданий батьку заявника.
До заяви були додані копії паспорту заявника, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , Витягу з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_3 та копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією.
02.11.2021 року спеціаліст Відділу Жучкова Таїсія Валеріївна зателефонувала за вказаним на заяві номером для уточнення інформації викладеної у заяві. Заявнику повідомлено, що він має право на отримання Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про своє народження, для цього необхідно звернутись до будь-якого відділу ДРАЦС і заявою та надати оригінал паспорту, додатково повідомлено, що до зави додається документ про внесення плати за видачу витягу з Реєстру. Також звернуто увагу заявника на те, що діючим законодавством України не передбачено звільнення громадян від внесення плати за видачу витягу з Реєстру. Стосовно отримання Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження батька повідомлено, що, оскільки, в Повному витязі міститься конфіденційна інформація про особу, такий витяг заявник, як син не має право на отримання. Заявнику роз'яснено про можливість отримання зазначеного документу особисто батьком.
Вважаючи протиправними дії працівника Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Жучкової Таїсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В межах даної справи позивач оскаржує саме протиправними дії працівника Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Жучкової Таїсії, яка 02.11.2021 зателефонувала позивачу та повідомила, що позивач не може отримати витяг щодо свого батька, внаслідок чого працівники Основ'янсько-Слобідського відділу ДРАЦС порушують його право на отримання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Однак, з пояснень представника відповідача вбачається, що працівник відділу Жучкова Таісія, для зручності заявника, зателефонувала за вказаним на заяві номером для уточнення інформації викладеної у заяві, також вона роз'яснила порядок отримання повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та наголосила на тому, що сплата за отримання Витягу з ДРАЦС громадян не є держмитом.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Стаття 73 КАС України закріплює принцип належності доказів - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Правила допустимості доказів наведені у статті 74 КАС України. Відповідно до вказаної норми суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 75 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, вирішуючи питання про допустимість доказів, наданих позивачем у вигляді аудіозапису, на якому міститься нібито телефонна розмова позивача з працівником Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Жучковою Таїсією, суд враховує Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції України №12 - рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, в якому зазначено наступне.
Згідно з ч. 1, 2 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть встановлюватися лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Розглядаючи справу Конституційний суд узяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Системний аналіз положень Кодексу та Закону дає підстави стверджувати, що проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках тау відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, вимог Кодексу, Закону, інших законів України при одержанні фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.
Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь - яких заходів, які віднесені до оперативно-розшукової діяльності (мають ознаки оперативно-розшукової діяльності) порушує не лише законодавчі положення, а конституційні права і свободи людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, те, що законодавством не передбачено проведення, без попередження про здійснення запису телефонної розмови, аудіофіксування телефонних розмов, то такий аудіозапис не можна вважати таким, що отриманий в передбаченому законом процесуальному порядку.
Як наслідок цього суд не має процесуальної можливості встановити, дослідити і перевірити хто і коли здійснював цей аудіозапис, голоси яких осіб (дикторів) на ньому зафіксовано, чи не вносилися до нього будь-які зміни.
Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до прояву особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.
Проте, позивачем не надано суду доказів попередження та отримання згоди посадової особи відповідача на здійснення запису розмови, як не надано і будь-яких інших доказів наявності у нього законних підстав втручання у приватне спілкування особи та здійснення звукозапису розмов.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наданий позивачем звукозапис розмови, є недопустимим доказом, як такий, що отриманий з порушенням прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією України.
З огляду на викладене, сторонами не заперечувався факт телефонної розмови між позивачем та працівником Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), однак вказана телефонна розмова не є рішенням за наслідками розгляду звернення позивача від 01.11.2021 року.
При цьому, зі змісту відзиву на адміністративний позов вбачається, що ОСОБА_1 на його лист від 01.11.2021 року (вх. від 02.11.2021 року) було надано письмову відповідь, яка не є предметом оскарження в межах даної справи.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Зважаючи на ті обставини, що телефонна розмова не є рішенням за наслідками розгляду звернення позивача від 01.11.2021 року, відповідачем не було порушено права позивача внаслідок телефонної розмови.
Таким чином, підстави для визнання протиправними дій працівника Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Жучкової Таїсії - відсутні, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.
При цьому, позовні вимоги зобов'язати Основ'янсько-Слобідський вціціл державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надати витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо ОСОБА_1 та його родичів, як зазначено у зверненні від 01.11.2021, є похідними та також не підлягають задоволенню.
Окремо суд зазначає, що матеріали справи не містять остаточного рішення за зверненням позивача від 01.11.2021 року та воно не є предметом дослідження судом в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Основ'янсько-Слобідського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61001, Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 11, код ЄДРПОУ 41403982) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10.01.2022 року.
Суддя Біленський О.О.