з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 380/8905/21
10 січня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Дерех Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі Відділу у Сокирянському районі та м.Новодністровську Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Державний кадастровий реєстратор Носова Наталя Василівна про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, -
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі Відділу у Сокирянському районі та м.Новодністровську Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Державний кадастровий реєстратор Носова Наталя Василівна про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам 1 і 2 (Львівській міській раді і Узгоджувальній комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради) вчинення будь-яких дій, пов'язаних з розглядом і затвердженням сесією ЛМР О.Р. Кравціву проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , до часу набрання законної сили рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №380/8905/21.В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що 29.11.2021 пунктом 4.5 Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів, затвердженого Ухвалою №298 від 17.03.2016 р. «Про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів» встановлено, що оскарження рішення узгоджувальної комісії у суді призупиняє його виконання. Отже, заявник вважає, що з 29.11.2021 р., в силу дії п.4.5 вказаного вище Положення та наявності ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду (про відкриття провадження у справі) у справі №380/8905/21, призупинено дію Рішення від 22.10.2020 року узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, на підставі якого виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на. АДРЕСА_1 заінтересованою особою гр. ОСОБА_2 .Таким чином, на думку заявника, з 29.11.2021 Львівська міська рада не має права і не може виносити на затвердження вказаний проект землеустрою сесією ради в силу призупинення дії Рішення на підставі і основі якого виготовлено такий проект землеустрою. Заявник просить врахувати, що про факт відкриття провадження у справі №380/8905/21 відповідачу Львівській міській раді відомо з дати внесення судом ухвали від 29.11.2021 року в єдиний реєстр судових рішень, крім того даний факт додатково підтверджено особистою заявою відповідача Львівської міської ради на адресу суду про намір участі відповідачів в слуханні і розгляді справи в режимі відеоконференції. Також, заявник вказав, що ним було скеровано на адресу Управління «Секретаріат Львівської міської ради» відповідну заяву-звернення про наявність юридичного факту, який унеможливлює повторний розгляд сесією міської ради питання затвердження Проекту землеустрою заінтересованої особи за наявності факту офіційного зупинення дії Рішення від 22.10.2020 р. узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради на підставі положень пункту 4.5 Положення про узгоджувальну комісію. Однак не зважаючи на вказане вище, відповідачем, як вважає заявник, протиправно було внесено в Порядок денний сесії Львівської міської ради 23.12.2021 року, під номером 105 на повторний розгляд питання «Про затвердження громадянину ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».
То ж, на думку заявника, відповідач Львівська міська рада вчиняє і буде вчиняти у майбутньому протиправні дії, направлені на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, на порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача, тому просить суд вжити належний захід забезпечення позову у справі №380/8905/21.
Заявник звертає увагу суду на тому, що до даного часу відповідачами 1 і 2 не направлено на адресу позивача відзиву на позовну заяву у справі №380/8905/21, не зважаючи на встановлений в ухвалі суду від 29.11.2021 строк.
Відтак, на думку заявника, такі протиправні дії відповідача Львівської міської ради направлені на створення ситуації, що унеможливить в майбутньому виконання можливого рішення у справі №2380/8905/21, позаяк, на переконання заявника, затвердження проекту землеустрою сесією ЛМР призведе до швидкого оформлення заінтересованою особою права власності на спірну земельну ділянку, що в свою чергу практично унеможливить виконання майбутнього рішення суду у справ №380/8905/21 в разі задоволення судом адміністративного позову.
Додатково вказав, що 23.12.2021 депутатський корпус ЛМР розглянув по процедурі, але не розглянув по суті п.105 Порядку денного, а проголосував за перенесення (відтермінування) розгляду сесією даного питання, а отже вказане питання на даний час перебуває в статусі офіційно включеного до розгляду, але перенесеного розглядом, тобто може бути розглянуте знову у будь-який час, що, як вважає заявник, не усунуло де-факто загроз створення ситуації, якою може бути унеможливлено чи утруднено виконання майбутнього рішення суду у справі №380/8905/21.
Так, заява про забезпечення позову, відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути подану заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин четвертої, п'ятої, шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Також, згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою та надати докази на підтвердження існування обставин, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а не припущень щодо можливих порушень прав позивача чи завдання йому матеріальних збитків.
Однак, суд вважає, що заявником не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, слід зважати на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 04.09.2019 по справі №420/3397/19, де Суд акцентував увагу на тому, що очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
За наведених мотивів, стосовно посилань заявника на те, що відповідач Львівська міська рада вчиняє і буде вчиняти у майбутньому, в тому числі, протиправні дії, направлені на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, на порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача, то суд не може прийняти до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки будь-яке судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (ЄДРСР 87389519) зазначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Щодо доводів заявника про ненаправлення на адресу позивача відзиву на позовну заяву у справі №380/8905/21, то суд зазначає, що в силу вимог частини четвертої ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Вказаною статтею також передбачено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, що визначає диспозитивне право суду приймати до уваги такий відзив при розгляді адміністративної справи по суті.
Суд додатково звертає увагу заявника на тому, що при вирішенні заяви суд також виходить з того, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта ст. 150 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів на даній стадії розгляду справи, а також те, що позивачем не доведено, що невжиття визначених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі Відділу у Сокирянському районі та м.Новодністровську Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Державний кадастровий реєстратор Носова Наталя Василівна про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити повністю.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.01.2022.
Головуюча суддя Дерех Н.В.