Справа № 500/5748/21
05 січня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання, протягом тривалого часу, постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 по справі №819/765/17;
зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 11.10.2017 по справі №819/765/17, шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 невиплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 ґрн.;
стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.;
стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017, у справі №819/765/17 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. 11.10.2017 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист. Проте з 17.11.2017 відповідачем не здійснено виконання виконавчого листа та не здійснено виплати коштів за цим виконавчим документом. На думку позивача, посилання органів Казначейства про можливість виконання судового рішення виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Порушені бездіяльністю відповідача при здійсненні ним владним управлінських функцій права позивача підлягають відновленню також шляхом відшкодування моральної шкоди, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, 05.10.2021 Державною казначейською службою України подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що заява ОСОБА_1 про стягнення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 640,00 грн. судового збору та 2000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу на підставі виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду №819/765/17 від 11.10.2017 надійшла на адресу органів Казначейства 17.11.2017. В той же час, у боржника за виконавчим документом відсутні відкриті в органах Казначейства рахунки. Відтак, здійснити процедуру безспірного списання коштів з рахунків боржника не видається за можливе. Станом на 01.10.2021, згідно додатку №3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" за бюджетною програмою КПКВК 3504040 органами Казначейства виконуються судові рішення І черги. Водночас, стягнення з Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 640,00 грн. судового збору та 2000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу на підставі виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду №819/765/17 від 11.10.2017, які не належать до соціальних або пов'язаних із трудовими відносинами, підлягають погашенню за рахунок КПКВК 3504040 за третьою чергою заборгованості. При цьому, Пенсійний фонд України, як юридична особа, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. До компетенції органів Казначейства не належить здійснення управління іншими юридичними особами, які не є їх структурними підрозділами. Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до п.39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення. Вимога позивача зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити виконання виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду №819/765/17 від 11.10.2017 у спосіб, який суперечить положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не підлягає до задоволення. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для відшкодування заявленої до стягнення моральної шкоди.
Міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, викладені позивачем у відповіді на відзив, відповідають за своїм змістом позовній заяві.
Представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області належно чином повідомленні про день, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в силу приписів п.1 ч.3 ст.205 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності таких учасників справи.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.1, 9 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що на виконання судового рішення у справі №819/765/17 Тернопільським окружним адміністративним судом 11.10.2017 видано виконавчий лист про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (а.с.10).
17.11.2017 позивач звернувся із заявою до Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області, якою просив стягнути на свою користь судовий збір в сумі 640,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. згідно виконавчого листа (а.с.11).
01.11.2018 позивач звернувся із заявою до Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області, якою просив повідомити про стан виконання виконавчого листа, заходи що вживаються для його примусового виконання, а також нарахувати та виплатити компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів (а.с.12).
Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області листом від 05.11.2018 № 06-08/1267 повідомлено позивача, що його документи 15.12.2017 направлені Головному управлінню Державної казначейської служби України у Тернопільській області (а.с.13).
11.01.2021 позивач звернувся із заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, якою просив повідомити про стан виконання виконавчого листа, заходи що вживаються для його примусового виконання, а також нарахувати та виплатити компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів (а.с.14).
Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області листом від 19.01.2021 №4-06-10/290 повідомило позивача, що виконавчий лист підлягає виконанню у третю чергу відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", станом на день надання відповіді Державною казначейською службою України виконуються рішення першої черги (а.с.15).
05.07.2021 позивач повторно звернувся із заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, якою просив повідомити про стан виконання виконавчого листа, заходи що вживаються для його примусового виконання, а також нарахувати та виплатити компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів (а.с.16).
Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області листом від 16.07.2021 №4-06-06/3914 повідомило позивача, що заява про стягнення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 640,00 грн. судового збору та 2000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу на підставі виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду №819/765/17 від 11.10.2017 надійшла на адресу органів Казначейства 17.11.2017. В той же час, у боржника, за виконавчим документом - Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відсутні відкриті в органах Казначейства рахунки. Відтак, здійснити процедуру безспірного списання коштів з рахунків боржника не видається за можливе. Рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів, на виконання виконавчого листа №819/765/17 від 11.10.2017, буде виконано Державною казначейською службою України у відповідності до норм чинного законодавства, в порядку черговості, після надходження бюджетних асигнувань, а також погашення вимог першої та другої черги (а.с.17-18).
Позивач вважає, що недотримання строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з суб'єкта владних повноважень свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Положеннями ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
За приписами ч.1, 2, 4 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Пунктом 3 Розділу II Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено черговість погашення заборгованості за рішеннями про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 95 Конституції України встановлено правило, за яким виключно Законом "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Тотожна за змістом вказівка міститься у п.8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, якою закріплено принцип цільового використання бюджетних коштів, виключно на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
У Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік передбачено спеціальну бюджетну програму для забезпечення виконання рішень суду - код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" (далі - КПКВК 3504040).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком №845.
Згідно з п.2 Порядку №845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Відповідно до п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Боржниками вважаються визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання (п.2 Порядку №845).
Як встановлено судом, на виконання судового рішення у справі №819/765/17 Тернопільським окружним адміністративним судом 11.10.2017 видано виконавчий лист про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
У органах Казначейства вказаний виконавчий лист обліковувався з 17.11.2017. У боржника, за виконавчим документом - Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відсутні відкриті в органах Казначейства рахунки.
З урахуванням наведеного правового регулювання спірних відносин, суд приходить до висновку, що виплата належних позивачеві грошових коштів на підставі виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 №819/765/17 підлягають погашенню за рахунок КПКВК 3504040 за третьою чергою заборгованості.
Суд звертає увагу на те що, сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Слід також зазначити, що обов'язок держави відшкодувати шкоду, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов'язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення через Державну казначейську службу України, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов'язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь Державної казначейської служби України у виконанні таких судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, від 30.04.2020 у справі №804/2076/17, від 17.11.2021 у справі №120/4766/21-а.
З матеріалів справи видно, що Державна казначейська служба України неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України з листами про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040, за результатами розгляду яких надавались відповіді, в яких зазначено, що "питання збільшення бюджетних призначень Казначейству для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету" (а.с.38-64).
Подання відповідачем Міністерству фінансів України вказаних пропозицій у відповідності до п.39 Порядку №845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що відповідач вжив заходів з метою належного виконання виконавчих листів (зокрема, неодноразово звертався з листами до Міністерства фінансів України з проханням врахувати дійсний стан фінансування бюджетної програми забезпечення "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" і з урахуванням цих потреб врахувати пропозиції щодо необхідності додаткових коштів на згадану програму), втім невиплата коштів за цими виконавчими документами зумовлена не бездіяльністю Державної казначейської служби України (як суб'єкта владних повноважень), а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача.
Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність органів Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та передбаченими у Законах про Державний бюджет України на відповідний рік, обмеженими асигнуваннями, виділеними для погашення заборгованості за судовими рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.
За сукупністю встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у невиконанні, протягом тривалого часу, виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 №819/765/17, та визнає такою, що відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
Відповідно, відсутні правові підстави для зобов'язання Державну казначейську службу України здійснити виконання виконавчого листа№819/765/17, виданого 11.10.2017 Тернопільським окружним адміністративним судом, шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 невиплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 ґрн., а також для стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., оскільки такі вимоги є похідними від першої.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних дій, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 січня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Державна казначейська служба України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Бастіонна 6,м. Київ 14,01014, код ЄДРПОУ/РНОКПП 37567646);
третя особа:
- Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: бульв.Тараса Шевченка, 39, м.Тернопіль, 46025, код ЄДРПОУ/РНОКПП 37977599) .
Головуючий суддя Мандзій О.П.