1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/6429/21 2/335/238/2022
06 січня 2022 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -
У червні 2021 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Позивач в обґрунтування позову вказав, що Концерн «МТМ» являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач в період з листопада 2018 року по січень 2021 року відпустив нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 теплову енергію на загальну суму 166 347,73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі та розрахунками. Відповідач здійснив лише часткову оплату у розмірі 55 128,70 грн, отже сума заборгованості складає 111 219,03 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, якій прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума інфляційних втрат за спірний період складає 1 615,32 грн., а 3% річних від простроченої суми складають 2 426,54 грн.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у сумі 111 219,03 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 615,32 грн., 3% річних у розмірі 2 426,54 грн., судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалою суду від 06.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, разом з тим подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, а також відзиву не подав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст.247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач Концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, у тому числі, надається населенню м. Запоріжжя для побутових потреб.
Правовідносини між сторонами підлягають регулюванню Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією (надалі - Правила), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно з п. 13 Правил, споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання.
ОСОБА_1 з 18.09.2018 року на праві приватної власності належать нежитлові приміщення №67 та №68 розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Концерном «Міські теплові мережі» було підготовлено проект Договору та надіслано його на адресу відповідача, однак відповідачем не було надано підписаного договору у строки, визначені діючим законодавством.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Так, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору, то ці доводи не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Незважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх здоров'я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, стягувач здійснював та продовжує надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Враховуючи зміни, внесені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства віх 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду від 22.11.2005 року № 4» «Про затверджена порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення те постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання», відключенню від мереж централізованого опалення підлягають лише окремі житлові будинки. Відключення окремих приміщень житлового будинку не передбачено чинним законодавством. Факт надання послуг є безспірним та беззаперечним.
Отже, фактично відносини між сторонами з приводу надання послуг з централізованого опалення централізованого постачання гарячої води між сторонами тривають. Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить на споживачеві і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання.
Згідно з наданим позивачем розрахунком суми заборгованості позивач у період з листопада 2018 року по січень 2021 року відпустив теплову енергію у нежитлові приміщення № 67 та 68 які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і на праві власності належать позивачу, на загальну суму 166 347,73 грн., що підтверджується актами приймання-передачі та розрахунками наявними в матеріалах справи.
Заборгованість відповідача перед Теплопостачальною організацією по оплаті за відпущену теплову енергію складає 111 219,03 грн., що підтверджується розрахунком, який надано позивачем.
Надані позивачем докази про наявність заборгованості по отриманим послугам у зазначеному розмірі суд вважає належними, допустимими та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, якій прострочив виконанню грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуваннях встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від прострочена суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку, який надано позивачем сума 3% річних від простроченої суми складає 2 426,54 грн., а сума інфляційних втрат за вказаний період 1 615,32 грн.
У постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року була висловлена правова позиція щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року, справа № 6-59цс13, у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, висловлена правова позиція, де Верховний Суд України зазначив, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій ст. 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості відповідачем не спростовано, даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за отримані послуги не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води у розмірі 111 219 (сто одинадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) гривень 03 копійок, 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) гривень 54 копійки, суму інфляційних втрат у розмірі 1 615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) гривень 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з'явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складено в повному обсязі 06 січня 2022 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137).
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Суддя: А.Б.Алєксєєнко