Справа №760/18979/20
Провадження №2/760/3076/21
26 листопада 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кушнір С.І.
за участю секретаря Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі: Посольства Російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду м. Києва з позовом до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 02.09.2020 р. зазначена справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, та призначено до розгляду у підготовче судове засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Статтею 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (а отже, і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частиною 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Як передбачено ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.
Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб'єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і непідпорядкованість держави іншим державам.
У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
За відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в України про відшкодування моральної шкоди.
Питання про те, який орган іноземної держави компетентний надати таку згоду, вирішується законодавством відповідної іноземної держави. В Україні питання надання такої згоди урегульовано Указом Президента України від 25 червня 2002 року № 581, яким затверджено Порядок здійснення захисту прав та інтересів під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України.
Прийнявши позовну заяву, суддя на стадії підготовки справи до судового розгляду має з'ясувати, чи є згода дипломатичного представництва, як компетентного органу держави, на розгляд спору в судах України. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно першочергово підготувати відповідний запит та отримати офіційну інформацію щодо того, чи існує згода компетентних органів відповідної держави на розгляд справи у судах України, оскільки це впливає на зміст подальших процесуальних дій.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 466/674/18, від 09 червня 2021 року № 265/7703/19, від 17 червня 2020 року у справі № 711/15/19.
Солом'янським районним судом м. Києва було направлено запит до Міністерства закордонних справ України з проханням поінформувати Посольство Російської Федерації в Україні про надходження в суд зазначеного позову ОСОБА_1 та отримати офіційну інформацію стосовно того, чи надає Посольство Російської Федерації в Україні згоду на розгляд зазначеної справи в суді України, згоду на пред'явлення цивільного позову до Посольства та набуття ним права процесуального статусу відповідача в цій справі.
01.11. 2021 року до суду надійшла відповідь Міністерства закордонних справ України від 28 жовтня 2021 року, № 721/17-636-257 з якої вбачається, що Посольству України в Російській Федерації було доручено передати до Міністерства закордонних справ Російської Федерації ноту від 26 жовтня 2021 року № 202/22-650-83980 з доданими до неї матеріалами. Станом на момент підготовки зазначеного листа відповіді від російської сторони не надходило.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити, оскільки Посольство Російської Федерації в Україні не надало згоду на розгляд зазначеної справи в суді України та на набуття процесуального статусу відповідача в цій справі.
Керуючись ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», статями 2, 3, 19, 255, 256, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі: Посольства Російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Кушнір С.І.