печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15380/21-ц
"18" листопада 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань - Талдоновій М.Є.,
представник позивачів - ОСОБА_1
представники відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві клопотання відповідача АО «Гапоненко Роман і партнери» про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі №757/15380/21-ц ,-
30.09.2021 керуючий партнер АО «Гапоненко Роман і партнери» - Гапоненко Р.І. подав клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у справі №757/15380/21-ц за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери», товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про визнання недійсними актів надання послуг, договору про відступлення прав вимоги, односторонніх правочинів щодо зарахування однорідних вимог, визнання припиненим договору найму, визнання неукладеним договору найму та стягнення заборгованості об'єднаною з позовом адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і Партнери» до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні орендованою квартирою.
В судовому засіданні представник АО «Гапоненко Роман і партнери» - Чадюк Л.В. підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.
В судовому засіданні представник ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» Михайлюк Д.М. проти задоволення клопотання не заперечував.
Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим.
З врахуванням даних обставин, суд вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст.135 ЦПК України суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
Відповідно до ч 4 ст.135 ЦПК України «Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобовязати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у звязку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таким чином, забезпечення судових витрат, відповідно до положень ч.1 ст.135 ЦПК України, є правом, а не обов'язком суду.
Разом з тим, п.2 та п.3 ч.4 ст.135 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав, за умови наявності яких, суд має право за клопотанням відповідача зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
З врахуванням вказаних умов для забезпечення судових витрат, суд не вбачає необхідності зобов'язання позивача вносити на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу), оскільки адвокатом не доведено, що поданий позивачем позов має ознаки завідомо безпідставного та має інші ознаки зловживання правом на позов, а також на теперішній час у суду відсутні відомості, що майновий стан позивачів чи їх інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Окрім цього, суд звертає увагу, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витр ат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц зазначив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до судової практики у питанні стягнення витрат на правову допомогу, заявник має довести, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У випадку відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано акт наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат не надав до суду платіжні документи, що підтверджують оплату послуг.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, відповідач зобов'язаний довести наявність підстав, передбачених ч.4 ст.135 ЦПК України, для забезпечення судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, підстави забезпечення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, на даний час відсутні, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача суд вважає необхідним відмовити.
Керуючись ст.ст.81, 135, 197, 198, 200 ЦПК України, суд -
В задоволенні клопотання відповідача АО «Гапоненко Роман і партнери» про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі №757/15380/21-ц - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Новак