Справа № 368/1246/21
Провадження № 2 - з/368/27/21
про забезпечення позову
"31" грудня 2021 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицьким районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі - Балацька В.В.
- розглянувши заяву про забезпечення позову, яка подана представником позивача ОСОБА_1 , - адвокатом Матюшенковим Дмитром Вікторовичем, та яка подана в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», третя особи, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд, -
21.12.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (подана представником, - адвокатом Матюшенковим Дмитром Вікторовичем) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», третя особи, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в прохальній частині якого позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчийц напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем від 20.01.2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № 4764, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», у розмірі 14268 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 80 коп. згідно договору позики 8832686 від 27.12.2019 р. та 1000 (однієї тисячі) грн. 00 коп за вчинення нотаріального напису;
- вирішити питання про судові витрати.
Позовні вимоги, які містяться в прохальній частині позовної заяви, - обгрунтовані наступними обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви:
20.01.2021 року Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (далі - приватний нотаріус), розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (далі - Відповідач) про вчинення виконавчого напису, прийшов до переконання вчинення виконавчого напису, який було зареєстровано в реєстрі за № 4764 (далі - виконавчий напис).
Зі змісту виконавчого напису вбачається наступне:
"з громадянина(-ки) України, яким(якою) є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - невідомо, реєстраційним номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , фактичне місце роботи невідоме, який (-а) є Боржником за Кредитним договором 8832686 від 27 грудня 2019 року, укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ідентифікаційний код юридичної особи 39861924, правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 03042017 від 03 квітня 2017 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОФІТ КАПІТАЛ", ідентифікаційний код юридичної особи 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, реквізити: ІВАА1 ПАЇ НОМЕР_2 у ПуАТ "КБ "АКОРДБАНК", МФО 380634, далі іменований - Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 8832686 від 27 грудня 2019 року, і Строк платежу за Кредитним договором 8832686 від 27 грудня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 11 червня 2020 року по 06 січня 2021 року.
Сума заборгованості складає 14268,80 (Чотирнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 80 копійок), в тому у тому числі:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8000,00 (вісім тисяч гривень 00 копійок);
- прострочена заборгованість за комісію становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);
- прострочена заборгованість по нєсплаченим відсоткам за користування кредитом становить 6268,80 (Шість тисяч двісті шістдесят вісім гривень 80 копійок);
- строкова Заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);
- строкова заборгованість за комісією становить 0,00 (нуль гривень 00 копійок);
- строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок);
- строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 нуль гривень 00 копійок).
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України "Про нотаріат" стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 1000,00 (Одна тисяча гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.
Загальна сума, що підлягає стягненню - 15268,80 (П'ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 80 копійок).
Наказом Міністерства юстиції України від 24.02.2021 № 727/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) від 18.02.2021 № 1 на підставі підпунктів "є" та "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон), а саме, у зв'язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства, грубими порушеннями закону, які завдали шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, за умови що такі порушення встановлені рішеннями судів, а також набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 за № 8679 на ім'я ОСОБА_2 , анульовано.
10.03.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Майновою Марією Вікторівною (далі - приватний виконавець), було відкрито виконавче провадження № 64770036 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису.
В свою чергу, вважає, що вказаний вище виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав.
З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашений заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 рою (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийнята Постанову Кабінету Міністрів України № о02віл 26.11.2014 року "Про внесеннязмік до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сипи. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України "Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
У зв'язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.1 1.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 року у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 0 1.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 24.11.2017 року № 92.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, слід зауважити, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій Формі вже не чинні і повинен був відмовити Відповідачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України "Про нотаріат".
Пункт 1 Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким Кредитний договір 3129394 від 13.0.1,2020р. - не являється.
Зважаючи на вищевикладене, договір позики 8832686 від 27.12.2019р., не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості Позивача перед Відповідачем.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу мас право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012№ 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються: оригінал кредитного договору,- засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
За змістом статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення. Розрахунок боргу, здійснений банком щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах, річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
При цьому, ст. 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необгрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:
- Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування вії боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувана раніше. Мете вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позпсудовомч порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Згідно приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, - як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із них дій не виконана, заборгованість не вважається безсиірною.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом у Постановах, від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17. які є обов'язковими до застосування у цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
В свою чергу Позивач заперечує наявність у нього заборгованості перед Відповідачем.
Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14 -557цс19).
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18- ц, провадження № 61-12629св19 дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.
До того ж, нотаріус не дослідив оригінал кредитного договору.
Підсумовуючи вищенаведене, звертає увагу суду на ту обставинну, що в даних правовідносинах є спір про право, зокрема право Відповідача вимагати від Позивача сплати заборгованості. Тому у даному випадку вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Згідно п. 10 узагальнення "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" винесеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що судам слід мати на увазі, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам.
У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
При цьому для суду не с важливим який предмет позову визначив позивач. Суд має право визначити предмет позову відповідно до вимог закону, якщо саме на це спрямована підстава позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.
Тому з урахуванням вшценаведеного вважає, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису:
- не переконався належним чином у безспірності підстав та розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом,-
- не перевірив наявності оригіналу кредитного договору,-
- мав право вчиняти виконавчі написи, лише щодо нотаріальних договорів.
Тому вважає, право Позивача при вчиненні виконавчого напису нотаріуса відносно нього як боржника на договорі кредитування на умовах безспірності, тобто яким засвідчується безспірність на момент вчинення, є порушеним та підлягає захисту, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки серед способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною другою ст. 16 ЦК України, існує такий, як припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Разом із цим, згідно ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Враховуючи, що місце реєстрації Позивача (боржника) є саме с. Слобода Обухівського району Київської області, тому даний спір підсудній Кагарлицькому районному суду Київської області.
21.12.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1246/21, провадження № 2/368/733.
31.12.2021 року Кагарлицьким районним судом Київської області на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК Україхни винесено ухвалу про ідкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення щодо слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 07.02.2022 року.
Одночасно з поданням позовної заяви, представником позивача до суду 21.12.2021 року було подано заяву про забезпечення позову наступного змісту:
У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебувають матеріали цивільної справи ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капі гал" (далі - Відповідач), треті особи Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про вчинення виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
За приписами ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
20.01.2021 року Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (далі - приватний нотаріус), розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (далі - Відповідач) про вчинення виконавчого напису, прийшов до переконання вчинення виконавчого напису, який було зареєстровано в реєстрі за № 4-764 (далі - виконавчий напис).
10.03.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маяковою Марією Вікторівною (далі - приватний виконавець), на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 64770036 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису.
Загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом складає 15268,80 (П'ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 80 копійок).
17.03.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
На даний час вважає, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки наразі проводяться виконавчі дії, а ці дії призводять до неправомірного стягнення коштів боржника.
Натомість стягнення коштів з боржника приватним виконавцем та задоволення судом позовної заяви Позивача, останній зазнає значного часу та фінансових втрат для повернення своїх коштів та відновлення свого права на розпорядження ним.
Невжиття заходів забезпечення позову призведе до продовження стягнення коштів даним виконавчим провадженням, що унеможливить ефективний захист прав заявника шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент винесення рішення по справі оскаржуваний напис вже може бути виконано. Цей захід забезпечення позову, на його думку, дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів Позивача та усуне перешкоди у користуванні його майном.
Крім того, наразі судова система є недоукомплектованою, і судові засідання відкладаються на значні терміни. Тобто позов Позивача може розглядатися дуже тривалий час, у тому числі із зайнятістю представників сторін у інших справах.
За необхідне слід зазначити, що вказаним забезпеченням не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду, з'ясування обставин та інше, всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не надавали, матеріали справи ще не досліджувалися.
Заходи забезпечення позову, які належить застосувати.
На даний час єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.01.2021 року № 4764, вчиненого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станиславовичем, до моменту набрання рішенням суду законної сили.
Ціна позову, про забезпечення якого просить заявник - позов немайнового характеру.
Щодо зустрічного забезпечення:
Суд має врахувати, що Позивачем подано на адресу суду разом з позовною заявою копію паспорта з відміткою про реєстрацію, як доказ того, що він у встановленому законом порядку зареєстрований на території України, крім того, у суду відсутні докази того, що майновий стан Позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов'язок суду щодо беззаперечного застосування до позивача зустрічного зобов'язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.
Розрахунок суми судового збору:
Відповідно до 4.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (454,00 грн.).
До даної заяви додається доказ сплати судового збору у визначеному розмірі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 43, 49-153 ЦПК України, - представник позивача просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:
1. Розглянути дану заяву не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 20.01.2021 року №4764, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.
21.12.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1246/21.
Суд, розглянувши клопотання про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання про забезпечення позову, приходить до висновку щодо задоволення вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.
20.01.2021 року Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (далі - приватний нотаріус), розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (далі - Відповідач) про вчинення виконавчого напису, прийшов до переконання вчинення виконавчого напису, який було зареєстровано в реєстрі за № 4-764 (далі - виконавчий напис).
10.03.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маяковою Марією Вікторівною (далі - приватний виконавець), на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 64770036 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису.
Загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом складає 15268,80 (П'ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 80 копійок).
17.03.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
На даний час вважає, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки наразі проводяться виконавчі дії, а ці дії призводять до неправомірного стягнення коштів боржника.
Натомість стягнення коштів з боржника приватним виконавцем та задоволення судом позовної заяви Позивача, останній зазнає значного часу та фінансових втрат для повернення своїх коштів та відновлення свого права на розпорядження ним.
Невжиття заходів забезпечення позову призведе до продовження стягнення коштів даним виконавчим провадженням, що унеможливить ефективний захист прав заявника шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент винесення рішення по справі оскаржуваний напис вже може бути виконано. Цей захід забезпечення позову, на його думку, дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів Позивача та усуне перешкоди у користуванні його майном.
Враховуючи те, що гіпотетично існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача, що може ускладнити виконання прийнятого судом рішення, тому до ухвалення судом рішення за даним позовом необхідно вжити заходів забезпечення позову способом, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Норми процесуального та матеріального права, використані судом при вирішенні питання про забезпечення позову.
Рішення Конституційного суду України.
В п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
В п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Норми ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Відповідно до 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ч. 2 ст. 441, ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Смлід зазначити, що копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.
Згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні в разі неявки всих учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Норми ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , надалі - Постанова.
Згідно п. 1 Постанови звернути увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно п. 2 Постанови вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 53 Закону України від 23 грудня 1993 р. N 3792-ХІІ ( 3792-12 ) в редакції Закону від 11 липня 2001 р. N 2627-ІІІ ( 2627-14 ), з наступними змінами) "Про авторське право і суміжні права".
Згідно п. 4 Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Згідно п. 6 Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необгрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК ( 1618-15 ) вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.
Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.
Норми Європейського права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір шодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України" зазначив, шо засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Причому, як неодноразово наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Отже, враховуючи об'єктивні обставини справи, які викладені позивачем в мотивувальній частині заяви про вжиття заходів про забезпечення позову, та які судом наведені вище, керуючись вищевказаними нормами права, оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, оцінюючи ризики невиконання рішення суду, в разі гіпотетичного задоволення позову, з метою забезпечення виконання рішення суду, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд, вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню, так як слід вважати, що, в подальшому, у разі невжиття даних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Окрім того, суд зазначає в даному випадку, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.
Суд вважає, що вищевказані заходи забезпечення позову застосовуються з урахуванням вимог необхідності, достатності, та є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція), практикою Європейського суду з прав людини, як джерела права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/, п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, п.п. 1, 2, 4, - 6 ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 149, 150, 153, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 - 261, 441 ЦПК України, суд, -
Заяву про забезпечення позову, яка подана представником позивача ОСОБА_1 , - адвокатом Матюшенковим Дмитром Вікторовичем, та яка подана в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», третя особи, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 20.01.2021 року за № 4764, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає до негайного виконання.
Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала на підставі п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинісдового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ч. 2ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ч. 1 ст. 35 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редкцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно, ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Оскарження даної ухвали не зупиняє її дії.
Суддя: О.В. Закаблук