31 грудня 2021 року м. Рівне №460/5029/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправною та анулювання реєстрації, визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -
14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та анулювання реєстрації платником єдиного податку з 2012 року шляхом її скасування; визнання протиправними та скасувати вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466- 17 від 21.02.2017, №Ф-466-17 від 08.05.2019, №ф-466-17 від 09.08.2019, №Ф-466- 17 від 21.11.2019, №Ф-466-17 від 17.02.2020 та №Ф-466-17 від 05.08.2020; визнання такою, що списана в порядку п. 1915 Закону України №592-ІХ від13.05.2020 року «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» та зобов'язання виключити (списати) з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість із сплати ЄСВ за період з 2017 року по 05.08.2020.
Після усунення недоліків ухвалою від 01.06.2021 позовна заява прийнята до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі №460/5029/21; розгляд вирішено провести за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.06.2021.
Ухвалою від 29.06.2021 витребувано у відповідача та зобов'язано надати суду у строк до 13.07.2021 оригінали заяви ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 та розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012.
Також ухвалою від 29.06.2021 замінено відповідача по справі №460/5029/21 - Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) на правонаступника Головне управління ДПС у Рівненській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44070166) юридичної особи - ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393).
З огляду на це підготовче засідання відкладено на 13.07.2021.
В підготовчому засіданні 13.07.2021 оголошено перерву до 16.07.2021.
Ухвалою від 16.07.2021 призначено в адміністративній справі №460/5029/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Рівненського НДЕКЦ МВС України. На розгляд судової почеркознавчої експертизи поставлено питання: 1) Чи виконано рукописний текст у Заяві про застосування спрощеної системи оподаткування та Розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012 особою ОСОБА_1 ? 2) Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у Заяві про застосування спрощеної системи оподаткування та Розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? Витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи покладено на позивача. Зобов'язано позивача в місячний строк надати суду вільні та умовно-вільні зразки почерку (цифрових записів, рукописного тексту) ОСОБА_1 . Також зобов'язано позивача прибути до суду для відбирання експериментальних зразків почерку та підпису. Провадження у справі зупинено до одержання результатів почеркознавчої експертизи.
29.07.2021 судом вчинено окрему процесуальну дію поза залою судового засідання - відібрано експерементальні зразки почерку та підпису ОСОБА_1 . Після цього матеріали справи направлено на експертизу.
07.10.2021 судом отримано висновок експерта від 30.09.2021 №СЕ-19/118-21/7354-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи проведеної у справі №460/5029/21.
Ухвалою від 11.10.2021 поновлено провадження у справі 460/5029/21 та призначено підготовче судове засідання на 09.11.2021.
Ухвалою від 09.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті на 02.12.2021.
В судове засідання 02.12.2021 сторони не прибули, і суд ухвалив перейти до розгляду справи №460/5029/21 в порядку письмового провадження.
Згідно з позовною заявою вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що з 18.10.2005 позивач є фізичною особою-підприємцем. З 19.10.2005 і по 03.08.2020 ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. При цьому позивач категорично заперечив факт написання, підписання і подання ним до податкового органу заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012. Також зауважив, що ним не подавалась відповідна звітність і ніколи не сплачувався єдиний податок. Починаючи з 2017 року і по теперішній час підприємницьку діяльність позивач не здійснював, зважаючи на відсутність замовлень на будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20) та не отримував жодних доходів із здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця. Відповідно до цього у нього не виникало обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі. Разом з тим, відповідач без проведення перевірки щодо наявності/відсутності факту здійснення господарської діяльності позивачем, отримання ним доходів, виставив позивачу податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466-17 від 21.02.2017, №Ф-466-17 від 08.05.2019, №Ф-466-17 від 09.08.2019, №Ф-466-17 від 21.11.2019, №Ф-466-17 від 17.02.2020 та №Ф-466-17 від 05.08.2020, самостійно обрахувавши суми ЄСВ на рівні мінімального внеску, як платнику єдиного податку. При цьому такі вимоги навіть не були надані позивачу в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а отримані лише у відповідь на адвокатський запит 02.04.2021. Окрім незаконності і безпідставності виставлення зазначених вимог, позивач також покликався на п. 19-15 Закону України №592-ІХ від 13.05.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», як на підставу списання усіх несплачених станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» суми недоїмок, нарахованих таким як він платникам єдиного внеску. За сукупністю наведеного просив позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позов, Головне управління ДПС у Рівненській області вимоги не визнало. На обґрунтування своїх заперечень покликалося на те, що ОСОБА_1 був включений до реєстру платників єдиного податку на підставі поданої заяви від 25.01.2012. При цьому, ним подавалися податкові декларації єдиного податку - фізичної особи - підприємця в 2012 році, 2018 році та 2020 році. Однак за всі роки, починаючи з 2012 року перебуваючи на податковому обліку як платник єдиного податку третьої групи позивач ні разу не показав дохід та не сплатив єдиний податок. 03 серпня 2020 року від державного реєстратора надійшло повідомлення щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , з огляду на що контролюючий орган анулював позивачу реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Що стосується податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466-17 від 21.02.2017, №Ф-466-17 від 08.05.2019, №Ф-466-17 від 09.08.2019, №Ф-466-17 від 21.11.2019, №Ф-466-17 від 17.02.2020 та №Ф-466-17 від 05.08.2020, то такі на переконання податкового органу виставлені на законній основі, позаяк навіть та особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, але господарську діяльність не веде та доходу не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Що стосується пункту 9-15, яким доповнений розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ, то податковим органом підставно відмовлено у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, оскільки платник податків ОСОБА_1 протягом періоду з 1 січня 2012 року по 03 серпня 2020 року перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок, згідно поданої заяви платника податку №689/2 від 25.01.2012. За таких обставин, відповідач просив відмовити у позові повністю.
Дослідженням у справі доказів суд встановив таке.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , був зареєстрований як фізична особа-підприємець: 18.10.2005, номер запису: 25900000000000292; припинений: 03.08.2020, номер запису: 25900060005000292, підстава: власне рішення. Види діяльності за КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний). Як платник податків був взятий на облік 18.10.2005, перебував на податковому обліку у Володимирецькій ДПІ, Вараському управлінні, потім в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.
Позивачем стверджено, а відповідачем визнано, що з 18.10.2005 по 25.01.2012 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування.
Подавши державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності (а.с.9), ОСОБА_1 27.08.2020 звернувся до Головного управління ДПС у Рівненській області із заявою про списання сум недоїмки, штрафних санкцій і пені у порядку пункту 9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ.
Листом №11766/ФОП/17-00-04-05 від 27.10.2020 податковим органом було відмовлено у списанні з покликанням на те, що за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 03.08.2020 перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок (а.с.15).
В той же час, за даними реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 числиться як платник єдиного податку з 01.01.2016 (а.с.21).
У відповідь на адвокатський запит, листом №2068/17-00-24-01-05 від 25.02.2021 податковий орган вказав, що строк зберігання документів за період з 18.10.2005 по 31.12.2011 сплинув, з огляду на що немає можливості надати інформацію щодо обраної позивачем системи оподаткування та звітності. Разом з тим, надав копію заяви ФОП ОСОБА_1 від 25.01.2012 про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.16-19).
Також у відповідь на адвокатський запит листом №2411/6/17-00-24-01-05 від 04.03.2021 податковий орган повідомив, що відповідно до інформаційної бази даних сплата ФОП ОСОБА_1 єдиного податку за період з 01.01.2012 по 03.08.2020 відсутня (а.с.20).
Також у відповідь на адвокатський запит листом №3467/6/17-00-13-04-10 від 26.03.2021 податковий орган повідомив, що у період з 01.01.2012 по 03.08.2020 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування; звітність по єдиному податку подана лише за 2018 рік. За інші періоди - звітність взагалі не подавалась. До листа було додано корінці вимог про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску за період з 2017 року по 2021 рік (а.с.10-14).
Так, вимога №Ф-466-17 від 21.02.2017 виставлена на суму боргу по ЄСВ станом на 31.01.2017 на рівні 990,00 грн.. №Ф-466-17 від 08.05.2019 - на суму боргу по ЄСВ станом на 30.04.2019 на рівні 22020, 00 грн., №Ф-466-17 від 09.08.2019- на суму боргу по ЄСВ станом на 31.07.2019 на рівні 24775,08 грн., №Ф-466-17 від 21.11.2019 - на суму боргу по ЄСВ станом на 31.10.2019 на рівні 22317,90 грн., №Ф-466-17 від 17.02.2020 - на суму боргу по ЄСВ станом на 31.01.2020 на рівні 25072,08 грн., №Ф-466-17 від 05.08.2020 - на суму боргу станом на 31.07.2020 на рівні 30779,89 грн., з урахуванням штрафу і пені.
До відзиву на позов податковим органом долучено електронні копії податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за перший квартал, півріччя, три квартали та 2012 рік, а також за три квартали і 2018 рік (а.с.48-55). Разом з тим суд не може прийняти вказані документи, як належні і допустимі докази, позаяк вони не посвідчені ЕЦП. Паперової звітності позивача суду не надано.
На вимогу ухвали від 29.06.2021 відповідачем надано суду оригінали заяви ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 та розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012 (а.с.69-70).
За висновком експерта від 30.09.2021 №СЕ-19/118-21/7354-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи проведеної у справі №460/5029/21, рукописні записи, якими заповнені лінії графлення в Заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 та в Розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підписи в графі «Суб'єкт господарювання» в Заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 та в графі «Суб'єкт господарювання» в Розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.164-172).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно пп.298.1.1 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), для обрання або переходу па спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
А відповідно до п.298.7 цієї ж статті, форма та порядок подання заяви встановлюються Міністерством фінансів України.
Порядок подання та форма заяв про застосування спрощеної системи оподаткування на час виникнення спірних правовідносин визначалися наказом Міністерства фінансів України №1675 від 20.12.2011 «Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за №1536/20274.
Форма Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої вищевказаним наказом передбачала, що заява підписується особисто суб'єктом господарювання, котрий обирає спрощену систему оподаткування та подається особисто або направляється засобами поштового зв'язку.
Доказів того, що Заява про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 та Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012 від імені ОСОБА_1 надійшла до податкового органу засобами поштового зв'язку суду не надано.
Разом з тим в ході судового розгляду однозначно встановлено, що і Заява про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 і Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 25.01.2012 складені, підписані і подані від імені ОСОБА_1 ним не заповнялись, не підписувались і до податкового органу не подавались.
За наведеного, позивача безпідставно переведено з 25.01.2012 із загальної системи оподаткування на спрощену.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем, на якому лежить тягар доказування у справах даної категорії, не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтвердили волевиявлення позивача перебувати на спрощеній системі оподаткування. Навпаки, ні доказів отримання ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку з відповідним номером і датою, ні доказів подання ним звітності платника єдиного податку, ні доказів сплати ним сум єдиного податку, суду не надано.
Навпаки, податковий орган підтвердив, що ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 по 03.08.2020 єдиний податок взагалі не сплачував.
При цьому суд зауважує, що з урахуванням вимог п. 299.15 ст.299 Податкового кодексу України (у відповідній редакції),в такому випадку відповідне свідоцтво платника єдиного податку мало б бути анульоване органом державної податкової служби.
Більше того, дані відповідача про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування є суперечливими, позаяк у одній відповіді на адвокатський запит податковий орган вказує, що ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012, в іншій - з 01.01.2017. а за даними реєстру платників єдиного податку - з 01.01.2016.
За сукупністю наведеного, суд приходить до переконання, що відповідач безпідставно здійснив реєстрацію позивача платником єдиного податку, а відтак зазначена реєстрація підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.
Що стосується оспорюваних вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466-17 від 21.02.2017, №Ф-466-17 від 08.05.2019, №Ф-466-17 від 09.08.2019, №Ф-466- 17 від 21.11.2019, №Ф-466-17 від 17.02.2020 та №Ф-466-17 від 05.08.2020, то суд зауважує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписами п.2 ч.1 ст.7 цього Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
А приписами п.3 цієї ж частини встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.25 цього ж Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
За наведеного, податковий орган має право виставити платнику єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону №2464-VI нараховується внесок.
Під час розгляду справи судом не встановлено жодної з наведених підстав.
Так, відповідачем чи іншим державним органом перевірку щодо позивача проведено не було, бухгалтерські та інші документи у позивача не витребовувалися та, відповідно, ним контролюючому органу не надавалися.
Як визнано позивачем і підтверджено позивачем звітність ОСОБА_1 , як платником єдиного податку не подавалася.
Відповідно до цього, у податкового органу не було жодних підстав для виставлення позивачу вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466-17 від 21.02.2017, №Ф-466-17 від 08.05.2019, №Ф-466-17 від 09.08.2019, №Ф-466- 17 від 21.11.2019, №Ф-466-17 від 17.02.2020 та №Ф-466-17 від 05.08.2020.
Більше того, податковим органом суду навіть не надано відомостей з інтегрованої картки платника єдиного внеску - ФОП ОСОБА_1 задля підтвердження існування у нього бази оподаткування для нарахування ЄСВ.
За наведеного спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розумності, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та винесені без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а відтак підлягають скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.
Що стосується застосування п. 19-15 Закону України №592-ІХ від 13.05.2020, то суд зауважує на такому.
13.05.2020 ухвалено Закону України № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».
Пунктом 5 розділу I цього Закону, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.06.2020, зокрема доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 9-15 такого змісту: «9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені».
З огляду на те, що ОСОБА_1 03.08.2020 подав державному реєстратору заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, а до податкового органу 25.08.2020 - ліквідаційну податкову декларацію та 27.08.2020 - заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності з проханням списати суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відповідача не було жодних правових підстав для відмови у проведенні зазначеного списання.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць, на відповідача слід в судовому порядку покласти обов'язок по списанню заборгованості ОСОБА_1 із сплати ЄСВ за період з 01.01.2017 по 05.08.2020.
Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На день вирішення справи, в розпорядженні суду наявні лише докази понесення позивачем таких судових витрат, як витрат по сплаті судового збору на рівні 2724,00 грн., а тому сама така сума присуджується на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправною та анулювати реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 2012 року шляхом її скасування.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466-17 від 21.02.2017, №Ф-466-17 від 08.05.2019, №Ф-466-17 від 09.08.2019, №Ф-466-17 від 21.11.2019, №Ф-466-17 від 17.02.2020 та №Ф-466-17 від 05.08.2020.
Визнання такою, що списана в порядку п.19-15 Закону України №592-ІХ від 13.05.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» заборгованість ОСОБА_1 із сплати ЄСВ за період з 01.01.2017 по 05.08.2020 та зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області виключити (списати) з інтегрованої картки платника заборгованість ОСОБА_1 із сплати ЄСВ за період з 01.01.2017 по 05.08.2020.
Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2724,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 31 грудня 2021 року
Суддя Н.В. Друзенко