Справа № 405/1831/21
Провадження №3/405/384/21
17 серпня 2021 року Суддя Ленінського районного суду м.Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з управління держпраці у Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселище, Золочівського району, Львівської області, працює фізична особа - підприємець, зареєстр. за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №КР1901/215/АВ/П/ПТ від 02.03.2021 року, складеним заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Балан І.В., у відношенні ФОП ОСОБА_1 , зі змісту якого (протоколу) вбачається, що інспекційним відвідуванням щодо виявлення неоформлених трудових відносин, проведеним з 25.02.2021 по 01.03.2021 у ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , становлено порушення вимог ст.21 КЗпПУ та ч.1, 3 ст.24 КЗпПУ щодо укладення трудового договору, постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 щодо повідомлення податкової служби про прийняття працівника на роботу.
Під час інспекційного відвідування 25.02.2021 року о 12:12 год. у кім.213, що знаходиться у Будинку побуту ОСОБА_2 виконувала роботу консультанта, а саме: за допомогою комп'ютерної техніки проводила підбір та оформлення заказів, у т.ч. виробів із пластмас (жалюзі), що зафіксовано засобом фототехніки заступника начальника відділу ОСОБА_3 .
За інформацією Пенсійного Фонду України по страхувальнику ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 станом на 25.02.2021 ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах з ФОП.
На вимогу від 25.02.2021 № КР1901/215/ПД ФОП ОСОБА_1 надав копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 02.06.2006 № 24430170000001197, паспортні дані та цивільно - правовий договір від 16.02.2021.
Під час інспекційного відвідування 25.02.2021 ОСОБА_2 в усній формі повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_1 та приходить на роботу до офісу за вказівкою та в дні, які визначає ФОП. ОСОБА_1 також усно підтвердив факт того, що виконання роботи проводиться під його керівництвом та за його дорученням, що є невід'ємною ознакою трудових відносин. Цивільним кодексом України не передбачено виконання роботи під керівництвом власника.
Вищевикладене свідчить про порушення вимог ст.21 КЗпП України щодо укладення трудового договору та ст.24 КЗпП України, абз. 2 постанови КМУ від 17.06.2015 № 413, оскільки ФОП ОСОБА_1 25.02.2021 не мав права допускати до виконання роботи обслуговування покупців ОСОБА_2 без належного оформлення.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою проживання, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, про причини неявки суду не відомо, будь - яких заяв та клопотань до суду не надходило.
Тим самим, судом було вжито передбачених процесуальним законодавством дієвих заходів для повідомлення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи. Крім того, на офіційному сайті Судової влади http://court.gov.ua/assignments/ в розділі «Список судових справ, призначених до розгляду» дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в суді.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що КУпАП не містить вимоги щодо обов'язкової участі в судовому засіданні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст.41 КУпАП, на підставі чого суд прийшов до висновку про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно з ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім 'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за йога письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також: зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Тобто, протокол про здійснення адміністративного правопорушення є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення та відповідно має містити усі відомості, що стосуються правопорушення.
Адміністративним правопорушенням за ч.3 ст.41 КУпАП є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Частина 4 ст.24 КЗпП України визначає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між: працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
З викладеного вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.
Так, у відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на викладене, договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільного законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.
Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Отже, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, в той час як за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, а виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 200/9385/16 та від 28.02.2019 року у справі № 824/766/16-а.
Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 .
Зі змісту цивільно-правового договору від 16 лютого 2021 року, укладеного між ПП ОСОБА_1 (Замовник) та гр. ОСОБА_2 (Виконавець) вбачається, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги: поставка та відправка продукції (жалюзі) в строк до 16 квітня 2021 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування (п.п.1.1Договору).
Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу (п.п.1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до п.2.2 Договору оплата виконується не пізніше першого числа наступного місяця з дня прийняття Замовником роботи за актом.
Пунктом 3.1 Договору також визначено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством.
Термін дії договору з 16.02.2021 року по 16.04.2021 року (6.1 Договору).
Тим самим, зазначений Договір містить строк дії, ціну та порядок оплати послуг.
Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1).
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2).
З наведеної норми вбачається, що предметом договору підряду є будь-яка робота, в процесі виконання якої створюється результат, за завданням замовника. При цьому єдність роботи та її результат є основною рисою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших типів цивільно-правових договорів.
Системний аналіз наведених норм та умови договорів дозволяє дійти висновку про те, що фізичною особою ОСОБА_2 , як Виконавцем, виконувалася індивідуально визначена робота, на власний ризик, самостійно організована за завданням ФОП ОСОБА_1 , як Замовника, що відповідає істотним умовам цивільно-правового договору.
Крім того, з підстав відсутності будь-яких належних доказів суд зауважує, що фізична особа ОСОБА_2 не надавала ФОП ОСОБА_1 свою трудову книжку, трудовий договір з нею не укладався, вона не виходила на роботу кожного дня, наміру бути працевлаштованою не було, а оплату за надані разові послуги отримувала після виконання передбачених договірними відносинами обов'язків.
Посилання особи, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, в протоколі на надані усні пояснення ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , за відсутності їх належної фіксації судом до уваги не приймаються.
Отже, в даному випадку передбачена періодичність, а не постійність надання послуг Виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання Виконавцем певного трудового розпорядку. Оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актом прийняття Замовником роботи, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом трудового дня.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що цивільно-правовий договір, який укладений між ФОП ОСОБА_1 , як Замовником, та фізичною особою ОСОБА_2 не має ознак трудових відносин.
За таких обставин, ФОП ОСОБА_1 не було вчинено допущення до роботи працівника без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим в даному випадку відсутнє порушення вимог КЗпП України.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також: іншими документами.
В силу ст. 252 КпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, найважливішою умовою прийняття законного, об'єктивного, обґрунтованого рішення є правильна оцінка доказів. При оцінці доказів у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, уповноважені особи повинні з'ясувати, чи припустиме використання отриманих відомостей як доказів у цій справі, чи стосуються отримані фактичні дані до конкретної справи, чи вірогідний цей доказ і як він пов'язаний з іншими доказами у справі, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, об'єктивне й обґрунтоване рішення з адміністративної справи.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП України по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, щодо ФОП ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.3 ст.41, ст. 247, 254, 256, 283, 284, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст.41 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення №КР1901/215/АВ/П/ПТ від 02 березня 2021 року) закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Кіровограда протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова