Справа № 932/7447/21
Провадження № 2-а/932/329/21
25 жовтня 2021 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
13 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Хоружій Віталія Валерійовича від 18 липня 2021 року, серії ЕАО № 4506158 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувана постанова є неправомірною, необґрунтованою, складеною з порушенням правил розгляду справ про вчинення адміністративного правопорушення, зазначає, що 18.07.2021 року взагалі був зупинений працівником УПП без усякої на те законної причини. Працівники поліції Хоружій В.В., а також його напарник Фастовець С.Л. повідомили різну інформацію про причину зупинки, а саме: спочатку п.10 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», а потім вже вказали п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». А також зовсім не повідомили про причину перевірки документів, перелічених у п.2.1 ПДР України. До матеріалів справи не додано жодного належного та достатнього доказу того, що він скоїв правопорушення, яке могло бути підставою для застосування до нього такого превентивного заходу, як зупинка транспортного засобу на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». В п.7 оскаржуваної постанови вказана інформація про технічні засоби (нагрудні відеореєстратори), якими виконана фіксація правопорушення, проте вони не містять підтвердження наявності порушення, тому що відеозаписи починаються з моменту спілкування у нерухомому автомобілі. В оскаржуваній постанові немає підтвердження, що розглядалась справа відносно такого правопорушення, яке було підставою для зупинки. Відсутність підтвердження факту порушення ПДР України та той факт, що працівник поліції не проводив розгляд справи свідчать про неправомірність вимоги про надання документів, передбачених п.2.1 ПДР України, а оскаржувана постанова є неправомірною.
Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями зазначена адміністративна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.
Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
18 жовтня 2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що 18.07.2021 року поліцейським Управління, у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства, було винесено постанову серії ЕАО №4506158 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 425 грн. Вказана постанова обґрунтована тим, що позивач, 18.07.2021 року керуючи ТЗ в м.Дніпро по пр. Богдана Хмельницького, а районі буд.24Б, був зупинений згідно п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», під час справи відмовився пред'явити посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.1 «а.б.» ПДР України. Вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п.5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, вважає постанову правомірною, факт вчинення правопорушення доведеним, розгляд справи просить проводити за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою ЕАО №4506158 від 18.07.2021 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 425 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 18.07.2021 року керуючи ТЗ в м.Дніпро по пр. Богдана Хмельницького, а районі буд.24Б, був зупинений згідно п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», під час справи відмовився пред'явити посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.1 «а.б.» ПДР України.
Що стосується тверджень сторони позивача про те, що він був зупинений працівником УПП без усякої на те законної причини. Працівники поліції Хоружій В.В., а також його напарник Фастовець С.Л. повідомили різну інформацію про причину зупинки, а саме: спочатку п.10 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», а потім вже вказали п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». А також зовсім не повідомили про причину перевірки документів, перелічених у п.2.1 ПДР України. До матеріалів справи не додано жодного належного та достатнього доказу того, що він скоїв правопорушення, яке могло бути підставою для застосування до нього такого превентивного заходу, як зупинка транспортного засобу на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». В п.7 оскаржуваної постанови вказана інформація про технічні засоби (нагрудні відеореєстратори), якими виконана фіксація правопорушення, проте вони не містять підтвердження наявності порушення, тому що відеозаписи починаються з моменту спілкування у нерухомому автомобілі. В оскаржуваній постанові немає підтвердження, що розглядалась справа відносно такого правопорушення, яке було підставою для зупинки. Відсутність підтвердження факту порушення ПДР України та той факт, що працівник поліції не проводив розгляд справи свідчать про неправомірність вимоги про надання документів, передбачених п.2.1 ПДР України, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач стверджує, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що інспектором не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред'явлення документів для перевірки.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у відповідності до приписів чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем при поданні адміністративного позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 475 грн. 80 коп., який з урахуванням того, що у задоволенні адміністративного позову відмовлено, слід віднести за його рахунок
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів із дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Т.О. Кудрявцева