05 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/14861/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24 листопада 2021 року) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області /далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Вінницькій області/ та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950013698 від 23 липня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з недостатньою кількістю пільгового стажу;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 період навчання в МПТУ №2 м. Кременчука з 01 вересня 1981 року по 19 липня 1984 року за професією електрогазозварник (електрозварник на півавтоматичних машинах, контролер зварювальних робіт); період роботи газоелектрозварником управління механізації будівництва комбінату "Полтавапромбуд" в м. Кременчуці (в подальшому перейменоване в ЗАТ "Кременчуцьке управління механізації будівництва") з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 29 квітня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до поданої заяви про призначення пенсії /а.с. 1-5, 38/.
Позов обґрунтований тим, що 19 липня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Оскільки за результатами аналізу поданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області встановлено, що страховий стаж позивача становить 38 років 11 місяців 12 днів, а пільговий стаж відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - лише 03 роки 11 місяців 01 день, то позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено у зв'язку з недостатністю пільгового стажу. З вказаними рішеннями позивач не погоджується, вважаючи, що наявний стаж роботи підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05 липня 1984 року, трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 01 січня 1987 року. Крім того, до пільгового стажу позивача належить зарахувати період його навчання згідно диплому № НОМЕР_3 від 19 липня 1984 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 72-76/ зазначив, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 38 років 11 місяців 12 днів, а пільговий стаж відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - 03 роки 11 місяців 01 день. Таким чином, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950013698 від 23 липня 2021 року правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю пільгового стажу.
Відповідач-2 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 45-46/ зазначив, що рішення №163950013698 від 23 липня 2021 року прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області об'єктивно позбавлене можливості надати обґрунтований відзив на позовну заяву у зв'язку з відсутністю інформації про підстави та умови прийняття вказаного рішення.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області 20 січня 1998 року /а.с. 7-10/.
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17 серпня 1984 року /а.с.12-19/ ОСОБА_1 :
- з 01 вересня 1981 року по 19 липня 1984 року навчався в МПТУ-2, що підтверджується також копією диплому серії НОМЕР_5 від 19 липня 1984 року /а.с. 20/;
- з 15 серпня 1984 року по 12 вересня 1984 року працював на посаді електрозварника ручного зварювання у вагонозбірному цеху Крюківського вагонобудівельного заводу;
- з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року працював на посаді електрозварника в комбінаті «Полтавпромбуд» (з 20 лютого 1990 року комбінат реорганізовано в Територіально-будівельне об'єднання «Полтавбуд», з 11 жовтня 1990 року реорганізовано в Виробниче будівельно- монтажне об'єднання «Полтавбуд», з 11 червня 1993 року реорганізовано в Кременчуцьке орендне управління механізації будівництва, з 10 березня 1994 року реорганізовано в Акціонерне товариство «Кременчуцьке управління механізації будівництва), а згідно запису №9 в трудовій книжці з 10 серпня 1993 року в результаті проведення атестації робочих місць визначено, що умови праці електрозварника дають право на пільгову пенсію згідно списку №2;
- з 29 травня 2017 року прийнятий електрогазозварником ЦВО до ремонтно-сервісного цеху (пільговий список №2) в Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», з 01 квітня 2019 року переведений в цех виробництва осадків на дільницю виконання спеціалізованих ремонтів механічного обладнання ЦВО електрогазозварником (список №2), а за результатами чергової атестації підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 згідно наказу №1492 від 12 травня 2020 року.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 19 липня 2021 року про призначення пенсії за віком, в якій також просив зарахувати до пільгового стажу період роботи в ЗАТ «Кременчуцьке управління механізації будівництва» з 02 лютого 197 року по 01 жовтня 1997 року на підставі запису №9 в трудовій книжці /а.с. 24-27, 53-70/. До вказаної заяви додав копії, зокрема: трудової книжки НОМЕР_6 , диплому НОМЕР_5 , довідки №51.3-08/15 від 06 травня 2021 року, №109 від 06 квітня 2021 року, витягу з наказу №1492 від 12 травня 2020 року та наказу №3341 від 28 грудня 2015 року.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950013698 від 23 липня 2021 року /а.с. 50/ відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 у зв'язку з недостатністю кількістю пільгового стажу.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідний пенсійний вік - 55 років та необхідний страховий стаж - 30 років, з них не менше 12 років 06 місяців на роботах з шкідливими і важкими умовами праці; страховий стаж заявника становить 38 років 11 місяців 12 днів; пільговий стаж становить 03 роки 11 місяців 01 день, за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
Не погодившись з вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950013698 від 23 липня 2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV/.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: 1) зайнятість повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та проведення атестації робочих місць; 2) досягнення 55 років; 3) наявність страхового стажу, а саме: не менше 30 років у чоловіків, у тому числі на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 12 років 6 місяців.
При цьому наведеними нормами передбачено можливість призначення пенсії працівникам, які не мають достатнього стажу на роботах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, а саме: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилось 55 років - 28 квітня 2021 року, що підтверджено його паспортом серії НОМЕР_4 /а.с. 7/, та із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до відповідача-2 - 19 липня 2021 року /а.с. 53.
Відповідно до розрахунку стажу позивача для визначення права на пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV /а.с. 51-52/ до страхового стажу позивача враховано стаж його роботи - 38 років 11 місяців 12 днів, в тому числі до пільгового стажу роботи за списком №2 зараховано періоди з 15 серпня 1984 року по 12 вересня 1984 року (0 років 0 місяців 28 днів) та з 29 травня 2017 року по 31 березня 2021 року (3 роки 10 місяців 04 дні).
При цьому зі змісту такого розрахунку слідує, що період навчання позивача з 01 вересня 1981 року по 19 липня 1984 року (02 роки 10 місяців 19 днів) та період його роботи з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року (10 років 08 місяців 0 днів) не врахований як пільговий стаж.
Таким чином, на момент досягнення позивачем віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач мав понад 38 років страхового стажу та 03 роки 11 місяців 01 день пільгового стажу роботи, що визнається відповідачем-1 згідно змісту оскаржуваного рішення №163950013698 від 23 листопада 2021 року /а.с. 50/.
З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слугував висновок органу пенсійного фонду про відсутність достатнього пільгового стажу роботи.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року /далі - Порядок №637/, встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Із системного аналізу наведених вище положень законодавства можна зробити висновок, що документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка та/або інші документи (документи, що видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників тощо).
Судовим розглядом встановлено, що до пільгового стажу позивача не враховано період його навчання з 01 вересня 1981 року по 19 липня 1984 року (02 роки 10 місяців 19 днів) та період його роботи з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року (10 років 08 місяців 0 днів).
Надаючи оцінку підставам такого неврахування до пільгового стажу позивача зазначених періодів його навчання та роботи, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 /далі - Порядок № 383/, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, розділом XXXII "Загальні професії" передбачені посади "Електрогазварники та їх помічники" та " Електрозварники та їх помічники".
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, розділом XXXIII "Загальні професії" код професії "23200000-19906" передбачена посада "Електрозварник ручної зварки".
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, розділом XXXIII код професії "23200000-19906" передбачені посади "Електрозварники ручного зварювання ".
Таким чином, професії (посади) електрозварник та електрогазозварник, за якими позивач працював у спірні періоди, передбачені відповідними Списками № 2, що не заперечується та не спростовується відповідачем.
Пунктом 4 Порядку № 383 встановлено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова №442 набрала чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що весь період роботи на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці до 21 серпня 1992 року зараховується до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, без підтвердження такого права за результатами атестації, тоді як період після 21 серпня 1992 року відповідне право впродовж наступних 5 років повинно бути підтверджено за результатами атестації та подальшими результатами атестації кожні наступні 5 років. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та/або уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Судом встановлено зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , що 10 серпня 1993 року в результаті проведення атестації робочих місць визначено, що умови праці електрозварника дають право на пільгову пенсію згідно Списку №2.
Враховуючи викладене, оскільки атестація робочого місця вперше була проведена до 21 серпня 1997 року, що підтверджується наявними записами у трудовій книжці позивача, суд доходить висновку, що до пільгового стажу роботи позивача зараховується весь період роботи з 02 лютого 1987 року на посаді електрозварника в комбінаті «Полтавпромбуд» (з 20 лютого 1990 року комбінат реорганізовано в Територіально-будівельне об'єднання «Полтавбуд», з 11 жовтня 1990 року реорганізовано в Виробниче будівельно- монтажне об'єднання «Полтавбуд», з 11 червня 1993 року реорганізовано в Кременчуцьке орендне управління механізації будівництва, з 10 березня 1994 року реорганізовано в Акціонерне товариство «Кременчуцьке управління механізації будівництва) до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації (наказ №109 від 10 серпня 1994 року) та період роботи впродовж наступних 5 років, тобто по 01 жовтня 1997 року (по дату звільнення позивача з такої посади).
Крім того, в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Водночас Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постанові від 28 лютого 2018 року № 428/7863/17, про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, за аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року за Списком №2. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Стосовно наявності підстав для зарахування періоду навчання позивача з 01 вересня 1981 року по 19 липня 1984 року до пільгового стажу роботи за Списком №2, суд зазначає наступне.
Пунктом "д" частини третьої та частиною шостою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року /далі - Закон № 103/98-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до статті 3 Закону № 103/98-ВР професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.
Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Допрофесійна підготовка - це здобуття початкових професійних знань, умінь особами, які раніше не мали робітничої професії.
Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Частиною першою статті 18 Закону № 103/98-ВР визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать, зокрема професійно-технічні училища відповідного профілю.
Отже, відповідним законодавством передбачено право особи, яка навчається за спеціальністю або на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, на зарахування періоду навчання в професійно-технічному училищі до стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №266/3152/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 81431094) та від 25 квітня 2019 року у справі №607/12395/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 81478167).
При цьому необхідними умовами для зарахування періодів роботи за списком №2 є встановлення факту навчання за професією або роботою, яка включена до Списку № 2, чинному на період навчання та роботи особи, а також документальне підтвердження особою працевлаштування за набутою спеціальністю на роботу за Списком №2 не пізніше трьох місяців з дня закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_5 від 19 липня 1984 року /а.с. 20/ позивач у період з 01 вересня 1981 року по 19 липня 1984 року навчався у МПТУ №2 м.Кременчука Полтавської області та закінчив повний курс за професією «електрогазозварник (електрозварник на напівавтоматичних машинах, контролер зварювальних робіт)», тоді як згідно записів в трудовій книжці позивача /а.с. 12/ з 15 серпня 1984 року (в межах тримісячного терміну з дня закінчення навчання) прийнято на посаду електрозварником ручного зварювання в Крюківський вагонобудівельний завод, що свідчить про відсутність підстав для зарахування часу навчання позивача у професійно-технічному навчальному закладі до стажу, що дає право на пільги, оскільки професії (посади), за якою позивач навчався та на яку його прийнято з 15 серпня 1984 року є різними та передбачені як окремі посади (професії) у відповідних Списках №2.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача з 01 вересня 1981 року по 19 липня 1984 року до пільгового стажу роботи за Списком №2.
Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача за Списком №2 з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року має бути врахований при обчисленні пільгового стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року.
При зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року пільговий стаж позивача становить понад 14 років (03 роки 11 місяців 01 день (що були враховані відповідачем-1) + понад 10 років 08 місяців /а.с. 51-52/).
З огляду на викладене, рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950013698 від 23 липня 2021 року є протиправними та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладені висновки суду, позивачем дотримані умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: зайнятість позивача повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 та проведення атестації робочих місць, досягнення позивачем 55 років, а також наявність страхового стажу, а саме: не менше 30 років, у тому числі на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 не менше 12 років 6 місяців, а тому позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії від 19 липня 2021 року не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку (досягнув 55 років - 28 квітня 2021 року, встановленого пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), то він має право на призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 29 квітня 2021 року.
Суд зауважує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права сформульовано в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
При цьому суд враховує ту обставину, що в силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16 грудня 2020 року №25-1) /далі - Порядку №22-1/, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) / фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З огляду на те, що у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи вищевикладений висновок суду про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи за Списком №2 з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 29 квітня 2021 року.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №0.02320294117.1 від 28 жовтня 2021 року /а.с.6/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 454,00 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, ідентифікаційний код 13322403) та Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950013698 від 23 липня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи газолектрозварником в управлінні механізації будівництва комбінату "Полтавапромбуд" в м. Кременчуці за Списком №2 з 02 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 29 квітня 2021 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк