Справа № 420/11702/20
06 січня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі №420/11702/20 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . Суд вирішив: Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - “січень 2008 року”. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2018 року по 05.06.2020 року. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2018 року по 05.06.2020 року із застосуванням базового місяця - “березень 2018 року”.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
16 серпня 2021 року рішення суду від 04 січня 2021 року у справі № 420/11702/20 набрало законної сили.
13 вересня 2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2018 року по 05.06.2020 року із застосуванням базового місяця - “березень 2018 року”.
Також судом видано виконавчий лист про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - “січень 2008 року”.
28 грудня 2021 року представником позивача засобами електронного зв'язку подано до суду заяву в порядку статті 382 КАС України, згідно якої позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 04 січня 2021 року у справі №420/11702/20 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до суду у десятиденний строк звіт про виконання рішення суду від 04 січня 2021 року у справі № 420/11702/20.
Клопотання мотивоване тим, що станом на дату подання заяви, рішення суду відповідачем не виконано, а звернення позивача щодо добровільного виконання ігноруються.
Позивач також повідомив, що 27 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження №67283959.
Положення статті 382 КАС України не вимагають проведення судового засідання для вирішення питання щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладеного, судом здійснюється розгляд заяви позивача у порядку письмового провадження (без виклику сторін).
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 04 січня 2021 року, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як передбачено ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.
Згідно положень ст. 382 КАС України, одним із заходів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Позивач у заяві про встановлення судового контролю повідомив, що 27 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67283959. До заяви додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №67283959.
При цьому, позивач не надав жодних відомостей про хід виконавчого провадження.
Натомість, Закон України “Про виконавче провадження” надає сторонам виконавчого провадження широке коло прав, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч. 1 ст. 19 Закону).
Окрім того, державний виконавець має встановлені законом повноваження щодо впливу на боржника (накладення штрафу, ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності).
При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку, приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З огляду на зазначене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, а також те, що позивачем не надано обґрунтувань та доказів (зокрема про хід виконавчого провадження), які підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за заявою позивача в порядку ст. 382 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 248, 256, 370, 382 КАС України,
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Глуханчук