05 січня 2022 року
Київ
справа №360/427/21
адміністративне провадження №К/9901/43502/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 360/427/21 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії від 19 листопада 2020 року № 73 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Луганської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 2038к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 грудня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в Луганській обласній прокуратурі з 31 грудня 2020 року на посаді рівнозначній (рівноцінній) посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої (окружної) прокуратури Луганської області;
- стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 грудня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі;
- зобов'язати Луганську обласну прокуратуру внести в трудову книжку ОСОБА_1 зміни: визначити недійсним запис про звільнення позивача та зробити запис про її поновлення на роботі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19 листопада 2020 року № 73 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Луганської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 2038к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 31 грудня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 01 січня 2021 року.
Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2021 року по 14 червня 2021 року у сумі 116179,80 грн (сто шістнадцять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 80 коп.) з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями у частині задоволених позовних вимог, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
29 листопада 2021 року від скаржника повторно надійшла касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без руху із наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору.
Вищезазначена ухвала отримана скаржником 20 грудня 2021 року.
28 грудня 2021 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено платіжне доручення про сплату судового збору.
При поданні касаційної скарги, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. В обгрунтування зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови виготовлено 24 вересня 2021 року. Первісну касаційну скаргу подано 23 жовтня 2021 року, а отже у строк, передбачений на касаційне оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, та повторно подано після отримання 26 листопада 2021 року.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга після повернення Верховним Судом, без надмірних зволікань та перевищення строків касаційного оскарження, що свідчить про цілеспрямованість дій відповідача щодо касаційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та звертає увагу на те, що оскаржуване судове рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20.
Неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні п. 7, пп. 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 6 розділу V Порядку № 221, а порушення процесуального права - у недотриманні судом вимог ст. ст. 246, 322 КАС України.
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень не надано правильного тлумачення зазначених норм Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та не враховано їхній зміст при прийнятті рішень.
Так, судом апеляційної інстанції при винесені рішення у цій справі не враховано правову позицію Верховного Суду стосовно застосування п. 7, пп. 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 6 розділу V Порядку № 221.
Верховний Суд сформував позицію у постановах від 21.09.2021, 24.09.2021 та 29.09.2021 у справах №№160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 440/2682/20, згідно з якою факти, передбачені у п.п. 1, 2, 3, 4 абз. 1 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ є самостійною та безумовною підставою для звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Так, Верховний Суд у постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 29.09.2021 у справі № 440/2682/20 виклав висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у разі виявленням збою у роботі комп'ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивач мав право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам, чого нею не було зроблено. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доводи позивача щодо технічних збоїв під час іспиту, правомірно визнані безпідставними, оскільки не були підтверджені належними доказами, а фактично є лише припущеннями позивача.
Також, судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду стосовно застосування п. 11, пп. п. 22 розділу II Закону № 113, п. 7 розділу І Порядку № 221, п. 1 розділу V Порядку № 221, п. п. 2, 12 Порядку № 233 викладеного у постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 29.09.2021 у справі № 440/2682/20.
Крім того, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також справа має виняткове значення для Офісу Генерального прокурора та інших органів прокуратури (пп. а), в) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України).
Так, розгляд справи судом касаційної інстанції розвиватиме право, сприятиме однаковому тлумаченню закону та правильному застосуванню п. 9 ч. I ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням положень п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ як підстави для звільнення прокурорів.
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Проаналізувавши вказані скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, а також пп. а) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
Поновити Офісу Генерального прокурора строк касаційне оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 360/427/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко