Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" січня 2022 р. Справа № 922/3882/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119) Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ: 25610834)
до Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 87454,81 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Панасейко О. Ю. (довіреність № 40-1016/24 від 06.03.2020);
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни (далі - відповідач) 87454,81 грн, з яких:
80831,58 грн. вартість спожитої теплової енергії без укладення договору за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року;
5069,21 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 17.09.2021;
747,49 грн. 3% річних за період з 01.09.2020 по 17.09.2021.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі умов договору оренди № 1396 від 20.11.2018, укладеним між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та відповідачем, останній орендував нежитлове приміщення у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові. При цьому, в зазначеному нежитловому приміщенні відповідач здійснив споживання теплової енергії з листопада 2018 року по квітень 2021 року без укладання з позивачем відповідного договору на постачання теплової енергії, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати на користь позивача її вартість.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено розгляд справи по суті на 25.10.2021; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - третя особа).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 розгляд справи відкладено на 08.11.2021.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 26145 від 08.11.2021), в якому просить суд:
1) поновити ФОП Зоня С.С. строк для подання клопотання про витребування доказів судом;
2) витребувати в Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради належним чином засвідчену копію акту приймання-передавання нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові від ФОП Зоня С.С. до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за наслідком припинення дії договору оренди нежитлових приміщень від 20.11.2018 № 1396.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 поновлено строк на подання клопотання про витребування доказів та задоволено клопотання відповідача (вх. №26145 від 08.11.2021) про витребування доказів; задоволено клопотання (вх. №26145 від 08.11.2021) про витребування доказів; витребувано в третьої особи належним чином засвідчену копію акту приймання-передавання нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові від відповідача до третьої особи за наслідком припинення дії договору оренди нежитлових приміщень від 20.11.2018 № 1396.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 розгляд справи відкладено на 22.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 ухвалено здійснювати подальший розгляд справи № 922/3882/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 06.12.2021.
Третя особа звернулася до суду з листом (вх. № 28657 від 06.12.2012) до якого додала документи на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 08.11.2021.
В підготовчому засіданні 06.12.2021 оголошено перерву до 20.12.2021.
Крім того, в процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24392 від 18.10.2021), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, посилається на те, що позивачем в обґрунтування своїх вимог надано копію договору оренди № 1396 від 20.11.2018, укладеним між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та відповідачем, проте цей договір у позивача відсутній; що всі здійснені позивачем розрахунки вартості спожитої теплової енергії базуються на температурі всередині приміщення +18 градусів, проте ця температура взагалі не підтверджена належними та допустимими доказами; що позивачем в обґрунтування своїх вимог надано акти обстеження системи теплопостачання об'єкту від 28.03.2019, від 25.02.2020 та від 01.12.2020, проте два з них не містять підпису відповідача та жоден з них не містить відомостей про температуру всередині приміщення; що з наданих позивачем розрахунків неможливо встановити точний обсяг спожитої теплової енергії у орендованих приміщеннях; що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем пропозиції щодо укладення договору на постачання теплової енергії, а додані до позову листи містять лише вимоги про сплати вартості спожитих послуг.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 24992 від 25.10.2021) в якій спростовує доводи відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Позивач вказує, що система опалення орендованих відповідачем нежитлових приміщень є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9, літ. «А-2», а тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку опалюються і нежитлові приміщення відповідача; що безпосереднє споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами про підключення та про відключення опалення до житлового будинку; що розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії здійснювався розрахунковим способом згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та тепової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, а також «Правил користування тепловою енергією» затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198.
Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.01.2022.
На судове засідання 05.01.2022 прибув представник позивача, який простить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 05.01.2022 не прибув, свого уповноваженого представника не направив, однак, звертався до суду з заявою (вх. № 29862 від 17.12.2021), в якій просить суд здійснювати подальший розгляд справи № 922/3882/21 за своєї відсутності та/або відсутності свого представника.
Третя особа також не направила у судове засідання 05.01.2022 свого представника, в заяві (вх. № 25046/21 від 26.10.2021) просила суд розглядати справу за його відсутності.
Оскільки неявка у судове засідання представника третьої особи та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов укладеного між третьою особою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем договору оренди № 1396 від 20.11.2018 (а. с. 7-10), третя особа передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 кв. м. у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс».
Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
За змістом п. 4.10 зазначеного договору орендар зобов'язаний здійснити в термін не більше шести місяців із дати підписання акта приймання-передачі укладення договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо, теплопостачання, послуг водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідним розпорядчими документами обслуговуючих підприємств.
Згідно з п. 10.1. договору, цей договір діє з 20.11.2018 по 20.10.2021.
Згідно з актом приймання-передачі від 20.10.2018 третя особа на виконання умов зазначеного договору оренди передала відповідачу в оренду нежитлові приміщення загальною площею 164,2 кв. м., що розташовані в житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові.
Згідно з актом обстеження від 30.09.2021, складеним представником третьої особи Казека Е.В., встановлено що «Зі слів орендаря (відповідача) орендовані приміщення нею ніколи не використовувалися та майно в них не знаходилося. Дане ствердження підтверджено ФОП Дехтяр А.І., робітниками КП «Благоустрій» та мешканцями будинку… Після розгляду звернень мешканців будинку робітниками КП «Жилкомсервіс» були встановлені двері і решітки на вікнах. Вхід в приміщення окремий. Приміщення вільні. Ключі від приміщення знаходяться в дільниці № 30. Приміщення опечатано.»
Як зазначено в листі третьої особи від 22.11.2021 № 10214, листом вх. № 9788 від 17.07.2019 відповідач звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з проханням розірвати договір оренди № 1396 від 20.11.2018 та прийняти орендовані приміщення за актом приймання-передачі. Проте, листом вих. № 7228 від 24.07.2019 відповідачу було запропоновано, з порушеного питання, звернутись до Управління у відділ маркетингу та менеджменту. Приміщення по акту приймання-передачі так і не були передані Управлінню. Згідно з актом Управління від 30.09.2021, зазначені приміщення були повернуті, як покинуті орендарем. Ключі знаходяться в дільниці № 30 КП «Жилкомсервіс».
Як зазначив підготовчому засіданні 20.12.2021 представник третьої особи, будь-яких угод про розірвання договору оренди № 1396 від 20.11.2018 між сторонами не укладалося.
При цьому, як зазначено в листі третьої особи від 16.12.2021 № 11106, будь-яких додаткових угод до договору оренди.
Суд констатує факт відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів припинення договору оренди № 1396 від 20.11.2018.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.2003 ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.
Згідно з приписами ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.
Як свідчать матеріали справи, відповідач уклавши з третьою особою договір оренди № 1396 від 20.11.2018, всупереч Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , Закону України "Про теплопостачання" та п. 4.10 цього договору не укладав з позивачем, як теплопостачальною організацією, договору на постачання теплової енергії до орендованих нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 кв. м. у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, система опалення зазначених приміщень є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9, літ. «А-2», що підтверджується актами огляду системи теплоспоживання об'єкту - нежитлових приміщень загальною площею 164,2 м2, що знаходились у користуванні фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни № 175/8683 від 28.03.2019, № 175/9737 від 01.12.2020 та № 175/9402 від 25.02.2020 (а. с. 17-19), складеними працівниками Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", та які містять підписи відповідача.
Зазначені акти також містять припис працівників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про необхідність укладання відповідачем договору на постачання теплової енергії, проте, дані приписи, як вже зазначалося, останньою були проігноровані, а відповідного договору між сторонами не укладено.
Як свідчать матеріали справи, на підставі відповідних розпоряджень Харківського міського голови позивач протягом опалювальних сезонів 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 здійснював постачання теплової енергії зокрема до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9, що підтверджується актами про включення та відключення опалення: № 175/18405 від 17.10.2018, № 175/19729 від 10.04.2019, № 175/22107 від 19.10.2019, № 175/23710 від 09.04.2020, № 175/26964 від 21.10.2020 та № 175/29232 від 12.04.2021 (а. с. 36-37, 39), підписаними позивачем та Комунальним підприємством "Жилкомсервис".
Оскільки система опалення належних відповідачу на праві користування нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 кв. м. у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові є єдиною з системою опалення зазначеного житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, відповідач вважається таким, що також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року включно.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що в зазначений період теплова енергія використовувалась відповідачем без укладення договору щодо її споживання та не оплачувалась останнім.
Оскільки ні орендовані відповідачем приміщення, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на погреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню втрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 80831,58 грн.
Оскільки відповідач безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення, позивач направив на його адресу вимоги № 590/17 від 27.07.2020 (а. с. 21) та № 50/828 від 14.09.2021 (а. с. 29), в яких вимагав здійснити оплату вартості спожитої теплової енергії, поставленої у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року.
До зазначених вимог позивачем були додані щомісячні рахунки-фактури в яких відображено кількість спожитої теплової енергії та її вартість.
Проте, зазначені вимоги відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості теплової енергії в сумі 49538,66 грн. спожитої по квітень 2020 року, про необхідність сплати якої було заявлено в вимозі № 590/17 від 27.07.2020, позивачем на підставі ст. 530, 625 ЦК України додатково нарахував до стягнення з відповідача 5069,21 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 17.09.2021 та 747,49 грн. 3% річних за період з 01.09.2020 по 17.09.2021.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з Законом України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг зокрема належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст. 7 цього ж закону, індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із ч. 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
В даному випадку, відповідач набувши право користування нежитловими приміщеннями цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 кв. м. у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові згідно з умовами договору оренди № 1396 від 20.11.2018, всупереч Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , Закону України "Про теплопостачання" та п. 4.10 цього договору не укладав з позивачем, як теплопостачальною організацією, договору на постачання теплової енергії до орендованих нежитлових приміщень
Однак, згідно із зазначеними вище нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Факт постачання позивачем теплової енергії до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9 у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано.
Оскільки система опалення орендованих відповідачем нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 м2 за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9 є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, доводи позивача про те, що відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року включно суд визнає обґрунтованими, оскільки при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються орендовані відповідачем нежитлові приміщення.
Згідно з п. 10.1. договору оренди № 1396 від 20.11.2018, цей договір діє з 20.11.2018 по 20.10.2021. Будь-яких доказів припинення зазначеного договору матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
За таких обставин, доводи позивача про можливість нарахування відповідачу вартості спожитої теплової енергії протягом листопада 2018 року - квітня 2021 року суд визнає також обґрунтованими.
Згідно п. 23 «Правил користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, середньомісячної фактичної температури теплоносія мережах теплопостачальної організації, температури зовнішнього повітря та кількості годин тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Оскільки ні орендовані відповідачем приміщення, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на погреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню втрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, вартість спожитої відповідачем теплової енергії протягом листопада 2018 року - квітня 2021 року складає 80831,58 грн.
Правомірність зазначеного розрахунку відповідачем належними доказами не спростована, будь-яких доказів на підтвердження його необґрунтованості суду також не надано.
Оскільки відповідач безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення, позивач направив на його адресу вимоги № 590/17 від 27.07.2020 (а. с. 21) та № 50/828 від 14.09.2021 (а. с. 29), в яких вимагав здійснити оплату вартості спожитої теплової енергії, поставленої у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року.
До зазначених вимог позивачем були додані щомісячні рахунки-фактури в яких відображено кількість спожитої теплової енергії та її вартість.
Проте, зазначені вимоги відповідач залишив без відповіді та без задоволення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 80831,58 грн. вартості спожитої теплової енергії без укладання договору за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року.
При цьому, не звільняють від обов'язку сплати спожитої теплової енергії доводи відповідача про те, що він нібито ніколи не займав орендовані приміщення, та звертався до третьої особи з листом про припинення договірних відносин.
Як вже зазначалося, згідно з п. 10.1. договору оренди № 1396 від 20.11.2018, цей договір діє з 20.11.2018 по 20.10.2021. Будь-яких доказів припинення зазначеного договору матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
В даному випадку відповідач набувши в користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 м2 за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9 мав право та використовував їх на власний розсуд. Зазначене однак не звільняє відповідача від обов'язку понесення витрат на утримання орендованого майна.
Доводи відповідача про те, що вона зверталася до третьої особи з підстав дострокового розірвання договору та повернення майна також не звільняють останнього від обов'язку сплати спожитої теплової енергії.
Дійсно, як зазначено в листі третьої особи від 22.11.2021 № 10214, листом вх. № 9788 від 17.07.2019 відповідач звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з проханням розірвати договір оренди № 1396 від 20.11.2018 та прийняти орендовані приміщення за актом приймання-передачі. Проте, листом вих. № 7228 від 24.07.2019 відповідачу було запропоновано, з порушеного питання, звернутись до Управління у відділ маркетингу та менеджменту. Приміщення по акту приймання-передачі так і не були передані Управлінню. Згідно з актом Управління від 30.09.2021, зазначені приміщення були повернуті, як покинуті орендарем. Ключі знаходяться в дільниці № 30 КП «Жилкомсервіс».
Таким чином, в даному випадку з поданням відповідного листа відповідачем договір оренди № 1396 від 20.11.2018 не припинився, та не був розірваний, а продовжив свою дію, тобто в подальшому покладав на відповідача певні права та обов'язки, в т.ч. щодо утримання орендованого майна.
Крім того, на підставі п. 2.3 договору оренди № 1396 від 20.11.2018 у разі його припинення орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
В даному випадку, доказів повернення відповідачем орендованих приміщень згідно з актом приймання-передачі матеріали справи не містять.
Як зазначено в листі третьої особи від 22.11.2021, лише на підставі акта Управління від 30.09.2021 зазначені приміщення були повернуті, як такі, що покинуті орендарем.
Так само безпідставними суд вважає посилання відповідача на те, що всі здійснені позивачем розрахунки вартості спожитої теплової енергії базуються на температурі всередині приміщення +18 градусів, проте ця температура взагалі не підтверджена належними та допустимими доказами, а з наданих позивачем розрахунків нібито неможливо встановити точний обсяг спожитої теплової енергії у орендованих приміщеннях.
В силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В даному випадку відповідач посилаючись на те, що температура в середині приміщення нібито не становила +18 градусів не надав суду будь-яких доказів існування зазначених обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.
Однак в даному випадку матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано жодного доказу звернення відповідача до позивача з приводу неналежного виконання ним своїх обов'язків щодо теплопостачання, в т.ч. відсутності в приміщенні температури +18 градусів, тощо.
Посилання відповідача на те, що приміщення нібито не обладнані будь-якими опалювальними приладами (батареями, радіаторами, тощо) свого підтвердження матеріалами справи також не знайшли. До того ж, відповідач, як орендар, в разі якщо існуючі прилади опалення її не влаштовували, мала можливість вирішити питання про встановлення інших приладів.
Як вже зазначалося система опалення орендованих відповідачем нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 м2 за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9 є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, а тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються орендовані відповідачем нежитлові приміщення.
Окрім того, відповідно до акту приймання-передачі орендованого приміщення від 20.11.18 що складений на виконання договору оренди, в розділі коротка технічна характеристика зазначено: «нежитлові приміщення цокольного поверху розташовані в житловому будинку. Освітлення, опалення, водопровід, та каналізація - є»
Також, актами обстеження № 175/8683 від 28.03.19, № 175/9402 від 25.02.2020 № 175/9737 від 01.12.2020, встановлено що система опалення вищезазначеного приміщення є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку. В нежитловому приміщенні проходять трубопроводи системи опалення.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних та річних.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Таким чином, споживання відповідачем теплової енергії без укладання договору не звільняє його від обов'язку її оплати.
Як вже зазначалося, у надісланій позивачем на адресу відповідача вимозі № 590/17 від 27.07.2020 позивач вимагав сплатити вартість теплової енергії в сумі 49538,66 грн. спожитої по квітень 2020 року.
В силу положень ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати обов'язок щодо сплати вартість теплової енергії в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Оскільки відповідач не виконав вказаного обов'язку, зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та річних за весь час прострочення в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.
Позивач здійснив нарахування інфляційних та річних на вказану суму боргу за період прострочення з 01.09.2021 по 17.09.2021.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про правомірність нарахування останнім 747,49 грн. 3% річних та 5069,21 грн. інфляційних за період прострочення зазначеного платежу з 01.09.2021 по 17.09.2021.
Зазначене також зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в даній частині вимог.
З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119):
80831,58 грн. - вартість спожитої теплової енергії без укладення договору за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року;
5069,21 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 17.09.2021;
747,49 грн. - 3% річних за період з 01.09.2020 по 17.09.2021;
2270,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак