вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1788/21
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Білова М.В. розглянувши справу
За позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., м. Буча
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Київська обл., м. Буча
про стягнення 7 798 400 грн. 78 коп.
Представники сторін:
позивача - Драгіцина Т.М.;
відповідача - не з'явився;
третя особа - Коссе М.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 7 798 400 грн. 78 коп., за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2018 р. по 30.11.2018 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином обов'язку по відшкодуванню витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за 2018 рік.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник третьої особи надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких заперечив проти задовлення позову, оскільки кошти на відшкодування пільгового проїзду не були затверджені видатками бюджету.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив суд належним чином.
Однак на адресу суду від Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, що кошти не були затверджені на пільговий проїзд, виділення коштів не відноситься до повноважень управління.
Ухвалою суду від 08.09.2021 року замінено відповідача Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на його правонаступника - Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як зазначає позивач, Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії “Південно-Західна залізниця”, згідно діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом 2018 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по залізничним станціям та посадочним платформам (Тарасівка, Боярка, Вишневе, Склозаводська), які розташовано на території Києво-Святошинського району Київської області.
Позивач до прийняття місцевого бюджету на 2018 рік листом від 10.10.2017 року №ДН-1-452/1156 звертався до органу місцевої державної адміністрації щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2018 рік., який було залишено без відповіді та задоволення.
20.12.2017 року листом № ДН-1-453/565 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, проте відповідач повідомив про відсутність бюджетного призначення, у звязку з чим відмовив в укладенні договору.
Статтею 12 Закону України “Про транспорт” передбачено, що підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.
Перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті у міжнародному та приміському сполученні затверджено у Додатку 2 до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196.
Протягом 2018 року залізниця щомісячно зверталась до Відповідача з питанням компенсації витрат, понесених перевізником на перевезення пільгових категорій громадян по місту Києво-Святошинському районі шляхом надсилання документів, підтверджуючих витрати залізниці на пільгові перевезення громадян (№ДНЛ-1/46 від 07.02.2018, №ДНЛ-1/105 від 12.03.2018, №ДНЛ-1/155 від 10.04.2018, №ДНЛ-1/201 від 07.05.2018, №ДНЛ-1/248 від 08.06.2018, №ДНЛ-1/298 від 09.07.2018, №195 від 09.08.2018, №ДНЛ-1/349 від 07.09.2018, №ДНЛ-1/404 від 10.10.2018, №ДНЛ-1/442 від 08.11.2018, №ДНЛ-1/484 від 07.12.2018. Однак, вказані листи залишено відповідачем без відповіді і реагування.
Позивач зазначає, що зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, ним протягом 2018 року надавались послуги з перевезення пільгових категорій громадян 522 398 пасажирам. Так, з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року позивачем понесено витрати з перевезення пільгових категорій громадян по залізничним станціям та посадочним платформам на території Києво-Святошинського району Київської області, на суму 7 798 400 грн. 78 коп., що підтверджується розрахунком витрат за перевезення пільгових категорій громадян Києво-Святошинського району.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
Згідно ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, виключно законами України визначаються пільги щодо оплати, зокрема, транспортних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для пільгових категорій громадян встановлено, зокрема, Законами України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про охорону дитинства”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
Статтею ст. 7 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 9 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що, встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ "Укрзалізниця" за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
Згідно ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні зобов'язання щодо, зокрема, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до ст.ст. 20, 23 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, місцева державна адміністрація забезпечує організацію населення транспортним обслуговуванням; реалізує державну політику у галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” (далі - постанова КМУ №256 чинна на момент виникнення та існування спірних правовідносин).
Пунктом 2 Постанови КМУ №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Пунктами 3, 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ №256 встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів). Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Згідно п.п. 5, 6 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами фактичних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомам міських рад.
Фінансові органи, зокрема, районних держадміністрацій, на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх, зокрема, фінансовим органам обласних держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в областях.
Ураховуючи зазначені приписи, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг у Києво-Святошинському районі Київської області є Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року №1359 “Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян” (далі - постанова КМУ №1359), пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Пунктами 3-5, 7 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1359 встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки); сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Згідно п. 9 Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом;
Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку, залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вищезазначених приписів чинного законодавства, позивач зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами.
Як встановлено судом, виконання позивачем своїх зобов'язань по перевезенню пільгових категорій громадян у приміських поїздах по залізничним станціям, розташованим на території Києво-Святошинського району Київської області за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 включно, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: обліковими формами про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, категорія пільговика пенсіонери за віком (додаток до Порядку, затверджений постановою КМУ №1359) та рахунками-фактурами за відповідні місяці 2018 року.
З метою врегулювання спірних правовідносин, позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладання договору на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування, а також з вимогою про відшкодування витрат за надані послуги за 2018 рік, на підставі надісланих відповідачу: Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги.
Проте, відповідач у своїх відповідях на відповідні звернення позивача повідомив, що Управління соціального захисту населення не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян; по даній категорії коштів у бюджеті на 2018 рік не заплановано; проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів державного бюджету можливий за умови передбачення для області відповідного міжбюджетного трансферту на бюджетний рік; субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування витрат перевізникам за перевезення пільгових категорій населення не виділяються, а тому, відшкодування за перевезення пасажирів пільгових категорій не буде проводитись за відсутності кошторисних призначень.
Відповідно до наданих позивачем документів, а саме: Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги; облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, рахунків-фактур за відповідні місяці 2018 року, позивач недоотримав 7 798 400 грн. 78 коп.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00), держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації (відповідач у справі) в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Суд звертає увагу, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України, яка застосовується судом як джерело права на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу відшкодування витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 у розмірі 7 798 400 грн. 78 коп., а зазначені ним обставини щодо відсутності відповідних видатків не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Тобто, право позивача на отримання відшкодування витрат на перевезення пасажирів які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” та відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування, а саме Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер.
Крім того, на наявність у особи певного права, а у держави відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Зі змісту ч. 2 ст. 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.
Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо відшкодування витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, витрати на сплату судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК Ураїни, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації (08292, Київської область, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 1-А, код 44370884) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 40081221) 7 798 400 (сім мільйонів сімсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) грн. 78 коп. збитків та 116 976 (сто шістнадцять тисяч девятсот сімдесят шість) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 06.01.2022 року.
Суддя Л.Я. Мальована