ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.01.2022Справа № 910/17338/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного агентства резерву України про стягнення 629 664,69 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У жовтні 2021 року акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв) заборгованості в розмірі 629 664,69 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 29 квітня 2003 року № ОД/НР-03-670-НЮ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 листопада 2021 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17338/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
22 листопада 2021 року до суду надійшов відзив Держрезерву на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог Залізниці.
30 листопада 2021 року від позивача надійшло підтвердження щодо незмінності ціни позову.
7 грудня 2021 року до суду від Залізниці надійшла відповідь на вищевказаний відзив на позовну заяву, в якій остання заперечила проти викладених відповідачем доводів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29 квітня 2003 року між Державним комітетом з державного матеріального резерву України (далі - Комітет), правонаступником якого є Держрезерв, та Львівською державною залізницею, правонаступником якого є Залізниця в особі Філії, укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності) без користування ними позивачем, що здійснюється в складських приміщеннях і на майданчиках останнього.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.2. вказаної угоди, Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно із затвердженою номенклатурою в кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.
За умовами пункту 2.1. договору зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.
Пунктом 2.8. даного правочину встановлено, що зберігач щороку разом з річним звітом форми № 12 зобов'язаний подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з Порядком відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 17 січня 2003 року, який погоджений Держкомрезервом України і Укрзалізницею, а також плани зміни та оновлення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується.
Згідно з пунктами 3.1. - 3.4. договору Комітет зобов'язаний: відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та Комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан; повертати зберігачу погоджений (або із зауваженнями) кошторис витрат на зберігання цінностей протягом 30 днів з моменту його отримання.
Відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженим Комітетом зведеним кошторисом витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву (пункт 4.1. договору).
У пункті 4.3. договору сторони домовились, що зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
Відповідно до пункту 4.4. даної угоди відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат згідно з пунктом 4.3. договору, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (пункт 7.3. договору).
Позивач листом від 13 січня 2021 року № Н-14/4 направив на адресу відповідача кошторис витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік, який протягом встановленого пунктом 3.4 даної угоди строку останнім затверджено не було та не повернуто на адресу позивача.
Відповідач у листі від 19 травня 2021 року № 1182/0/4-21 повідомив позивача про відмову в узгодженні кошторису та необхідність доопрацювання Залізницею кошторису витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву на 2021рік.
У відповідь на цей лист Держрезерву позивач листом від 6 липня 2021 року № НР-14/69 направив відповідачу на затвердження доопрацьований кошторис витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік з розрахунками та довідковими матеріалами.
Відповідач лисом від 26 липня 2021 року № 1805/0/4-21 повідомив позивача про відмову в узгодженні кошторису витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік та необхідність його доопрацювання.
У подальшому, позивачем направлявся для затвердження відповідачем кошторис витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік листами від 2 вересня 2021 року № НР-14/84 та від 12 жовтня 2021 року № Н/НЗЕ-002/40.
Листом від 17 вересня 2021 року № 2331/0/4-21 відповідач відмовив у затвердженні направленого Залізницею кошторису в зв'язку з безпідставним, на думку відповідача, включенням до нього компенсаційних втрат за продовольчий пайок робітникам воєнізованої охорони та наявністю технічних помилок.
На виконання пункту 4.3. договору позивач листом від 15 липня 2021 року № НР-14/75 направив на адресу Держрезерву звіт про витрати на зберігання цінностей за ІІ квартал 2021року, акт на відшкодування витрат на зберігання цінностей за ІІ квартал 2021 року на суму 629 664,69 грн, разом із первинними документами, які підтверджують витрати Залізниці на зберігання цінностей.
За твердженнями позивача, відповідач у порушення пункту 3.4. договору кошторис витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву не затвердив, акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей за спірний період не підписав, проте обґрунтованої відмови від підписання актів Залізниці надано не було. Отже, надані позивачем послуги вважаються прийнятими відповідачем.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з частиною 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Частиною першою статті 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
За приписами частини 1 статті 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.
Пунктом 5 Порядку визначено, що Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 м2 складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб.метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.
Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо.
Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.
Згідно з пунктом 7 Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Судом встановлено, що за IІ квартал 2021 року витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву склали 629 664,69 грн, що підтверджується звітом про витрати на зберігання цінностей за ІІ квартал 2021 року та актом на відшкодування витрат на зберігання цінностей за ІІ квартал 2021 року на зазначену суму.
Вказані акт на відшкодування витрат на зберігання цінностей та звіт про витрати на зберігання цінностей за ІІ квартал 2021 року разом з документами, які підтверджують витрати на зберігання цінностей, було направлено відповідачу.
Втім, відповідач у встановлений договором строк вказані вище документи не підписав та не повернув на адресу позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 4.4. договору, обов'язок відповідача щодо відшкодування витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву мав бути виконаний не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Судом встановлено належне виконання Залізницею вимог пункту 2.8 договору шляхом направлення відповідачу кошторису на 2021 рік з усіма необхідними документами згідно Порядку.
Заперечення Держрезерву проти затвердження кошторису у зв'язку включенням до нього компенсаційних витрат, сплачених працівникам воєнізованої охорони позивача, нарахування додаткової заробітної плати та інших витрат, про що Держрезерв зазначив у своєму відзиві на позовну заяву, суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що спрямовані на ухилення від виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором. Суд також відхиляє як безпідставні заперечення відповідача, обґрунтовані відсутністю бюджетного фінансування.
Суд звертає увагу на те, що неузгодження Держрезервом планових витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік та відсутність бюджетних призначень не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язань з оплати фактичних витрат Залізниці на зберігання таких цінностей.
При цьому судом прийнято до уваги також відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо фактичного розміру понесених позивачем витрат на зберігання цінностей у ІІ кварталі 2021 року на суму 626 664,64 грн.
З огляду на умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким що настав.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити 629 6564,69 грн за послуги із зберігання за ІІ квартал 2021 року.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19; ідентифікаційний код 40081200) 629 664 (шістсот двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 69 коп. заборгованості, а також 9 444 (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн 97 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 4 січня 2022 року.
Суддя Є.В. Павленко