ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2021Справа № 910/13514/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши матеріали справи за позовом акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про визнання недійсним рішення загальних зборів,
за участі представників:
позивача: Гамея В.В.;
відповідача: Пушанко І.О.;
У серпні 2021 року акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (далі - Фонд) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Товариство) про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів відповідача, оформленого пунктом 13 протоколу загальних зборів акціонерів останнього від 18 травня 2021 року № 31.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2021 року вищенаведену позовну заяву Фонду прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13514/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Також ухвалою від 25 серпня 2021 року повернуто без розгляду клопотання Фонду від 17 серпня 2021 року про витребування доказів, подане разом із позовною заявою.
23 вересня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 28 жовтня 2021 року.
24 вересня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість.
5 жовтня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій Фонд навів свої заперечення та аргументи на спростування правової позиції відповідача.
28 жовтня 2021 року від Товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
28 жовтня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11 листопада 2021 року.
11 листопада 2021 року від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою від 11 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 листопада 2021 року.
25 листопада 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 23 грудня 2021 року.
У судовому засіданні 23 грудня 2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Статутний капітал Товариства становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій (пункти 5.1., 5.2. Статуту останнього).
Фонд є акціонером Товариства з кількістю акцій 120 штук, що складає 0,0002 % статутного капіталу відповідача. Вказане підтверджується виписками депозитарної установи - ТОВ "АРТ-Капітал Кастоді", про стан рахунку в цінних паперах станом на 12 травня 2021 року, 18 травня 2018 року та 16 серпня 2021 року.
18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів Товариства, скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25 березня 2021 року.
Прийняті загальними зборами акціонерів Товариства рішення були оформлені протоколом № 31, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства", яке оскаржується позивачем у даному судовому провадженні.
По питанню № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963 % від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Позивач з наведеним рішенням загальних зборів Товариства не погодився, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про визнання його недійсним.
Свої позовні вимоги Фонд обґрунтував тим, що оскаржуване рішення є дискримінаційним, порушує корпоративні права позивача на управління Товариством та на отримання частини чистого прибутку Товариства, а також суперечить положенням частини 4 статті 13, статті 41 Конституції України.
За частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини 1, 2 статті 16 ЦК України).
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - Закон) корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
За статтею 25 цього Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Акціонери - власники простих акцій товариства, можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною 1 цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
За доводами позивача, наведені положення частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" є дискримінаційними та не можуть застосовуватися загальними зборами при прийнятті оскаржуваного рішення з огляду, на те, що дана норма майже повністю дублює положення абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року № 8-р(I)/2020.
Відповідно до статті 32 Закону загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). До порядку денного річних загальних зборів обов'язково вносяться питання, передбачені пунктами 11, 12 і 24 частини 2 статті 33 цього Закону.
Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом (частина 1 статті 33 Закону).
До виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом (пункт 12 частини 2 статті 33 Закону).
Як визначено положеннями частини 1 статті 30 Закону, дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
Відповідно до частин 2, 3 наведеної статті виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
З наведених положень чинного законодавства України слідує, що прийняття рішення про виплату дивідендів віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, які на власний розсуд мають право як здійснити таку виплату, так і відмовитись від її здійснення.
Частиною 1 статті 50 Закону встановлено, що в разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.
Загальними зборами акціонерів Товариства в установленому законодавством і статутними документами останнього порядку та спосіб були прийняті рішення від 18 травня 2021 року, оформлені протоколом № 31, у тому числі й оскаржуване рішення по питанню № 13 порядку денного.
Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Суд звертає увагу на те, що реалізація конституційних прав та свобод фізичними та юридичними особами здійснюється в порядку, встановленому положеннями спеціального законодавства, яке регулює конкретну сферу правовідносин у суспільстві.
У даному випадку саме Закон містить спеціальні норми, які встановлюють спосіб та порядок здійснення акціонерами на управління акціонерним товариством, розподіл прибутку, отримання дивідендів тощо.
Відповідно до положень Закону реалізація акціонерами права на отримання дивідендів за простими акціями можлива лише в разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про їх виплату. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією загальних зборів.
При цьому саме загальні збори Товариства в межах наданих їм повноважень прийняли оскаржуване рішення, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наведених положень Конституції України як норм прямої дії та визнання у зв'язку з цим оскаржуваного Фондом рішення загальних зборів Товариства недійсним.
Суд звертає увагу на те, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати учаснику частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням. Якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства та/або не виплачувати дивіденди, суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства, у тому числі шляхом визнання недійсним такого рішення в судовому порядку за позовом акціонера - власника простих акцій.
Отже, право позивача на отримання дивідендів, на захист якого Фондом подано даний позов, не може бути захищене шляхом визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів.
У той же час у своєму позові Фонд не навів інших обставин, які б свідчили про наявність порушень порядку та процедури прийняття оскаржуваного рішення, або будь-яких інших підстав, встановлених статтею 50 Закону, для визнання його недійсним. Такі докази відсутні й у матеріалах даної справи.
Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що оспорюване Фондом рішення загальних зборів Товариства від 18 травня 2021 року, оформлене пунктом 13 протоколу № 31, відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте з дотриманням положень Закону, інших актів чинного законодавства та статуту відповідача. Відтак у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 4 січня 2022 року.
Суддя Є.В. Павленко