05 січня 2022 року м. Харків Справа № 917/322/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А.
За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: розглянувши апеляційну скаргу (вх.№3524 П/3) Яковенко В.С. не з'явились не з'явились не з'явились ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область
на ухвалу Господарського суду Полтавської області
від18.10.2021 року
у справі за позовною заявою до відповідача-1: до відповідача-2: про №917/332/21 (суддя Паламарчук В.В.) ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область Гадяцької міської ради, м. Гадяч, Полтавська область Міського комунального підприємства "Комунсервіс", м. Гадяч Полтавська область стягнення грошових коштів в сумі 1 908 000,00 грн.
До господарського суду Полтавської області 04.03.2021 звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 (позивач), житель с. Вельбівка до відповідача 1 - Гадяцької міської радіє м. Гадяч, відповідача 2 - Міського комунального підприємства "Комунсервіс", м. Гадяч, про стягнення 1 908 000,00 грн.
Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 04.03.2021 (суддя Ціленко В.А.), позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі ст. 174 ГПК України, зокрема, відхилено заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору та надано позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору у сумі 28 620,00 грн.; попереджено позивача про те, що у разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду, інакше вважається неподаною та повертається особі, що звернулася з позовною заявою.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.03.2021 (суддя Ціленко В. А.) позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, приписами якої встановлено, що в разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.03.2021 року у справі та передати справу на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.03.2021 року у справі №917/322/21 скасовано. Справу передано на новий розгляд господарському суду Полтавської області.
Після повернення справи з апеляційної інстанції до Господарського суду Полтавської області суддя Ціленко В. А. постановив ухвалу від 21.09.2021 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху на підставі ст.174 ГПК України. Зокрема, судом відхилено заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору та надано позивачу п'ятиденний строк з дня врученння ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору сумі 28 620,00 грн.; попереджено позивача про те, що у разі усунення недоліків позовної заяви у строк встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду, інакше вважається неподаною та повертається особі, що звернулася з позовною заявою.
27.09.2021 від ОСОБА_1 до господарського суду Полтавської області надійшла заява (вх. №10737) про відвід судді.
Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 29.09.2021 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ціленка В.А. (вх. № 10737 від 27.09.2021) від розгляду справи №917/322/21, задоволено.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 (суддя Паламарчук В.В.) позовну заяву і додані до неї документи повторно повернуто позивачу на підставі ч.4 ст.17 ГПК України, приписами якої встановлено, що в разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як вказано в ухвалі від 18.10.2021 про повернення позовної заяви, судом встановлено, що ухвала суду від 21.09.2021 надсилалася позивачу за адресою, вказаною в позовній заяві та повернулася до суду 04.10.2021 з відміткою поштової установи. Причина повернення: "Адресат відсутній з вказаною адресою", яка датована 30.09.2021.
Позивачем не було отримано копію ухвали від 21.09.2021 про залишення позовної заяви без руху. Отже на думку позивача, в порушення вимог ст.42 ГПК України, судом було позбавлено права знати про зміст судового рішення, на його одержання та надання необхідних доказів та аргументів.
У відповідності до вимог п.7 ч.2 ст.258 ГПК України, ОСОБА_1 звертається до апеляційного суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та подає апеляційну скаргу в десятиденний строк з дня вручення йому оскаржуваної ухвали суду.
Крім того, ОСОБА_1 звертається до суду з клопотанням звільнити його від сплати судового забору за подання даної апеляційної скарги враховуючи його майновий стан, так як розмір судового збору більш ніж в 4 рази перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, а також врахувати інші наведені фактори його скрутного матеріального становища.
В резолютивній частині апеляційної скарги позивач просить:
- прийняти до розгляду апеляційної скаргу на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 про повернення позовної заяви у справі №917/322/21 та відкрити апеляційне провадження у справі;
- поновити позивачу (апелянту) ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 про повернення позовної заяви у справі №917/322/21;
- звільнити позивача (апелянта) ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 про повернення позовної заяви у справі №917/322/21;
- скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 про повернення позовної заяви у справі №917/322/2, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
- всі судові витрати понесені позивачем (апелянтом) ОСОБА_1 покласти на відповідачів солідарно.
Підставами скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 року позивач вважає:
- порушення норм матеріального та процесуального права, порушення норм міжнародного права ратифікованих державою України;
- не виконавши постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021, якою справу передано для розгляду, ухвалою суду першої інстанції від 18.10.2021 позовну заяву у справі №917/322/21 повторно повернуто позивачу з аналогічних підстав - через несплату судового збору в сумі 28 620,00 грн.; у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для подальшого розгляду, суд не має право повторно повертати заяву.
- ухвала суду не була отримана позивачем та повернулась до господарського суду Полтавської області 04.10.2021 року, з довідкою працівників ПАТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою»; господарським судом Полтавської області не було дотримано вимог ст.42 ГПК України, чим порушено право позивача знати про зміст судового рішення та на його одержання. Також, згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, подано до закінчення цього строку. Чи з ініціативи суду. А отже, вважає, що господарський суд Полтавської області не був позбавлений права з власної ініціативи, на підставі статті 119 ГПК України, продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, втім таким правом не скористався, а повернув позовну заяву на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України. Таким чином, позивач вважає, що господарський суд Полтавської області дійшов передчасного висновку що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви визначені ухвалою суд від 21.09.2021 року;
- місцевим судом не взято до уваги доводи позивача про його скрутний фінансовий стан;
- висновок суду про повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 року сформовано колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач) Чернота Л.Ф., судді: ОСОБА_3, Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення позивача (апелянта) ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 про повернення позовної заяви у справі №917/332/21.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область (вх.№3524 П/3) року на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 року у справі №917/332/21 залишено без руху.
Зобов'язано ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлений при поданні апеляційної скарги недолік, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 року у справі №917/322/21 та надати до Східного апеляційного господарського суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
Вищенаведену ухвалу суду було відправлено 29.11.2021 року (протягом двох днів з дня складання з врахуванням вихідних днів), у відповідності до вимог статті ст.242 ГПК України.
07.12.2021 року ухвала отримана скаржником засобами поштового зв'язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер 61022 5695394 2).
13.12.2021 року (в межах строку) на поштову адресу суду від ОСОБА_1 надійшов супровідний лист з додатками (а саме квитанція про сплату судового збору б/н від 10.12.2021 року на суму 2270, 00 грн.)
Оскільки апелянт подав докази усунення недоліків апеляційної скарги у визначений ухвалою від 26.11.2021 десятиденний строк з моменту отримання (07.12.2021), отримано судом 13.12.2021, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що, апелянт усунув встановлений судом недолік при поданні апеляційної скарги у передбачені законом порядок та строк.
У зв'язку зі звільненням у відставку судді-члена колегії ОСОБА_3, розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача), було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/332/21, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.
На виконання положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", Східним апеляційним господарським судом перевірено сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн., сплаченого за квитанцією б/н від 10.12.2021 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 року поновлено ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 року у справі №917/322/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №917/332/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2021 року у справі №922/322/21. Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 30.12.2021 року включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2021 року у справі №917/322/21 призначено на "05" січня 2022 р. о 12:00 год. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
22.12.2021 на поштову адресу суду від ОСОБА_1 надійшов супровідний лист з додатками б/д від 17.12.2021 року, в якому останній надсилає докази, які вказують на розмір доходів 2020 році та яких на його думку достатньо для внутрішнього переконання суду в тому, що на даний час апелянт перебуває у скрутному матеріальному становищі.
29.12.2021 року (в межах строку) від Міського комунального підприємства «Комунсервіс» на поштову адресу та на електрону адресу 31.12.2021 також 04.01.2022 (належним чином засвідчений) надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. №220 від 24.12.2021 р., за змістом якого відповідач-2 просить суд:
- залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про повернення позовної заяви без задоволення;
- ухвалу господарського суду Полтавської області про повернення позовної заяви від 18.10.2021 року залишити без змін.
Відповідач -2 наголошує на тому, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 ЗУ «Про судовий збір». Тобто, вищевказаною нормою Закону визначено вичерпний перелік осіб, яким судом може бути надано відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відзначає, що подана позивачем довідка органу Державної податкової служби, як підтвердження неможливості сплати судового збору, вказує лише на розмір отриманого доходу як фізичною особою-0підприємцем у період з 01.01.2020 по 20.02.20250 року. Натомість, доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про доходи щодо відсутності інших доходів за попередній календарний рік, отиманих/неотриманих позивачем саме як фізичною особою, тобто після припинення підприємницької діяльності 20.02.2020, або ж довідки, що позивач є безробітною особою та перебуває на обліку у центрі зайнятості) скаржником до суду не надано. За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору судом не було задоволено і правомірно постановлено ухвали про повернення позовної заяви та залишення позовної заяви без руху.
Крім зазначеного, відповідач-2 вважає, що є підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з виявленням порушення провадження у справі обставин, з яким закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (Справа №917/27/20).
31.12.2021 року на електрону пошту Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив відповідача-2 у справі №917/322/21, (04.02.22 аналогічні за змістом та належним чином засвідчені).
За змістом заперечень, позивач просить суд:
- задовольнити апеляційну скаргу та зобов'язати господарський суд Полтавської області розпочати розгляд позову по суті.
З доводами відповідача - 2 позивач не погоджується з наступних підстав:
-відповідач необґрунтовано вказує, що в апеляційній скарзі не міститься жодного доводу порушення господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, відповідач-2 намагається спростувати зазначені позивачем доводи. Зокрема й вводячи Суд в оману. Так, відповідач-2 вказує на те, що повторне повернення позовної заяви є законним, оскільки постанова Східного апеляційного суду базувалась на висновках щодо відсутності належного доказу про отримання мною ухвали про залишення позовної заяви без руху а не з підстави несплати мною судового збору;
- позивач вважає помилковими твердження відповідача-2 на те, що відмітка поштової установи «Адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить про належне повідомлення. Крім того, отримання позивачем поштової кореспонденції, в тому числі й відзив на який додано заперечення, вказує на думку апелянта на ймовірну помилку працівника поштової установи, а не на суб'єктивну поведінку апелянта щодо отримання кореспонденції яка надходила на його адресу;
- апелянт вважає, що оскільки законодавство України не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які потрібно подати як доказ матеріального становища, суд має право та можливість витребувати у позивача, чи будь-яких установ, ті документи, яких буде достатньо для його внутрішнього переконання. Зауважує, що Господарський суд Полтавської області не звертався до позивача з вимогою надати будь-які конкретні документи, а відтак не виконав свого обов'язку щодо встановлення наявності реального доходу при прийнятті рішення про повернення позовної заяви.
04.01.2022 на поштову адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу №04-09/6922 від 29.12.2021, за змістом якого останній просить:
- відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 року у справі №917/322/21;
- Ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 у справі №917/322/21 залишити без змін.
Відповідач-1 не погоджується з доводами позивача з наступних підстав:
Відсутність належних доказів сплати судового збору в установленому розмірі є підставою для залишення позовної заяви без руху згідно частини 1 статті 174 ГПК України.
Відповідач -1 вважає, що судом обґрунтовано зазначено, що господарському суду надано лише право, а не покладено обов'язок у будь - якому випадку задовольнити клопотання учасників судового процесу про звільнення від сплати судового збору. Дії суду при розгляді клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого мийна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/0/; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedarnska v. Poland"), заява №73547/01).
Також, відповідач-1 також звертає увагу, що клопотання про зменшення розміру сплати судового збору або його відстрочення, з урахуванням свого фінансового положення, позивачем ОСОБА_1 до суду не подавалось, а тому твердження апелянта є необґрунтованими та безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
04.01.2022 на електрону адресу від відповідача-2 надійшла заява за змістом якої останній повідомляє, що у зв'язку із неможливістю бути приступнім в судовому засіданні, просить провести судове засідання без представника Міського комунального підприємства «Комунсервіс». Проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022, у зв'язку із перебуванням у відпустках судді Зубченко І.В. та судді Радіонової О.О. у справі №917/322/21 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідача): Чернота Л.Ф., суддя Склярук О.І., суддя Гетьмян Р.А.
За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст. 273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.
У судове засідання, призначене на 05.01.2022 р. представники сторін не з'явились
Про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України було складено протокол судового засідання.
Стаття 271 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України)
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи нижчевикладене.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.
За ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.09.2021р. (суддя Ціленко В.А.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з моменту вручення ухвали.
За ухвалою суду від 29.09.2021р. задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ціленка В.А. від розгляду справи №917/322/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021р., справу №917/322/21 передано на розгляд судді Паламарчука В.В.
Судом встановлено, що копія ухвали суду від 21.09.2021 р. надсилалася позивачу за адресою вказаною в позовній заяві та повернулася до суду 04.10.2021р. з відміткою поштової установи причина повернення: "Адресат відсутній за вказаною адресою", яка датована 30.09.2021р.
За ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі №916/2349/17.
Суд дійшов висновку, що позивач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про залишення позову без руху від 21.09.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху вважається врученою 30.09.2021.2021 року, отже, останнім днем для усунення недоліків є 05.10.2021 р.
У встановлений судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що наведені обставини є підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами позивачу без розгляду.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 року, позовну заяву повернуто позивачу.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку аргументам оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України - з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст.269 ГПК України - колегія суддів зазначає наступне.
Оцінивши обставини справи розглянувши матеріали справи, доводи учасників справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 ПІК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з обґрунтування скарги, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів порушення судом першої інстанції норм матеріального права при постановленні ухвали про повернення позовної заяви від 18.10.2021 року, передбачених ч. 2 ст. 277 ГПК України.
Стосовно твердження позивача про неотримання копії ухвали від 21.09.2021 року про залишення позовної заяви без руху та твердження останнього про те, що в порушення вимог ст. 42 ГПК України, судом було позбавлено права знати про зміст судового рішення, на його одержання та надання необхідних доказів та аргументів, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та Реєстру судових рішень, ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.09.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається, була розміщена за відповідною веб-адресою.
Таким чином, починаючи з 23.09.2021 року, ОСОБА_1 мав можливість вчасно ознайомитись з Ухвалою суду та усунути вказані в ній недоліки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Таким чином доводи позивача судова колегія вважає необґрунтованими.
Стосовно твердження апелянта про те, що у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для подальшого розгляду, суд не має право повторно повертати заяву, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом апеляційної скарги позивач посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 року, якою скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.03.2021 року, а справу №917/322/21 передано на розгляд господарському суду Полтавської області.
В свою чергу, судомпершої інстанції після повернення позовної заяви до суду, продовжено розгляд справи.
Після надходження позовної заяви до суду, відповідно до ч. 1 ст. 174 ПІК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 1 ст. 176 ПІК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Чинним законодавством прямо передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Таким чином, судом першої інстанції, після повернення позовної заяви для продовження розгляду, перевірено дотримання позивачем вимог статей 162, 164, 172 ГПК України; розглянуто клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке було відхилено, в подальшому, постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку на усунення недоліків.
Стосовно твердження апелянта про те, що господарський суд дійшов передчасного висновку, що позивачем не усунуто недопіки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 21.09.2021 року, на підставі чого позовна заява підлягає поверненню без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, слід зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2021 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви, а саме: надати суду докази сплати судового збору у сумі 28620,00 грн.
23.09.2021 року постановлено ухвалу суду та оприлюднено на Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Копія ухвали суду від 21.09.2021 р. надсилалася позивачу за адресою вказаною в позовній заяві та повернулася до суду 04.10.2021р. з відміткою поштової установи причина повернення: "Адресат відсутній за вказаною адресою", яка датована 30.09.2021р.
18.10.2021 року постановлено ухвалу суду про повернення позовної заяви позивачу.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до ч. З, 7 ст. 120 ГІІК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії належним чином.
Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд. з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Аналогічна правова позиція зазначена в Поставі Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 р. у справі № 904/9904/17.
Таким чином, ОСОБА_1 не було позбавлено об'єктивної можливості дізнатися про рух позовної заяви, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак наданими йому процесуальними правами апелянт не скористався, недоліки позовної заяви не усунув.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 cm. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Стосовно посилання ОСОБА_1 про те, що місцевим господарським судом не взято до уваги доводи позивача про його скрутний фінансовий стан. Зокрема висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судова колегія вважає, що посилання апелянта в цій частині не обґрунтовані, тому як суд першої інстанції, застосовуючи ч. 4 ст. 174 ГПК України діяв виключно в межах Закону та своїх повноважень.
Підставою повернення позовної заяви ОСОБА_1 є факт того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а тому заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою, що прямо визначено ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень 23.09.2021 р., а тому позивач мав можливість вчасно ознайомитись з ухвалою та усунути недоліки.
Щодо звільнення позивача від сплати судового збору судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне:
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, разом з тим у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Щодо доводів апелянта про скрутний фінансовий стан слід зазначити, що судом першої інстанції, після повернення справи для продовження розгляду справи, розглянуто клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та надано правову оцінку.
Відсутність належних доказів сплати судового збору в установленому розмірі є підставою для залишення позовної заяви без руху згідно частини 1 статті 174 ГПК України.
У даному випадку, суд апеляційної інстанції розглядає докази, які були надані суду першої інстанції, а саме скаржник просив звільнити його від сплати судового збору.
Відповідно до ст.8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
- позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
- предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити віл його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, ст.8 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, яким судом може бути надано відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 124 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Скаржником не надано було до суду першої інстанції доказів до щодо застосування до нього вищевказаної норми Закону.
Клопотання щодо зменшення або відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення на підставі поданих доказів в матеріалах справи відсутнє.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим судом обґрунтовано зазначено, що господарському суду надано лише право, а не покладено обов'язок у будь - якому випадку задовольнити клопотання учасників судового процесу про звільнення від сплати судового збору. Дії суду при розгляді клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого мийна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/0/; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedarnska v. Poland"), заява №73547/01).
Крім того, клопотання про зменшення розміру сплати судового збору або його відстрочення, з урахуванням свого фінансового положення, ОСОБА_1 до суду не подавалось, а тому твердження апелянта є необґрунтованими та безпідставними та спростовуються матеріалами справи. За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору судом не було задоволено і правомірно постановлено ухвалу про повернення позовної заяви без руху. А в подальшому, у зв'язку із не усуненням вказаних недоліків про повернення позовної заяви.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення статті 129 Конституції України, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір», господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
За приписами ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
- невідповідність висновків суду обставинам справи;
-порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановления помилкової ухвали.
З урахуванням доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим ухвала суду про повернення позовної заяви від 18.10.2021 року є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Підстави для застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 280 ГПК України матеріали справи не містить.
Відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Таким чином, порушення права на доступ до суду в сенсі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 про які відзначає апелянт, з матеріалів справи не вбачається.
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Вельбівка, Гадяцький район, Полтавська область залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.10.2021 року у справі №917/322/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.01.2022 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено 06.01.2022 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман