Справа № 560/11020/21
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
04 січня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокар" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Хмельницькій області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі від 19.07.2021 №8355/6/22-01-09-03-06;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області видати ліцензію Товариству з обмеженою відповідальністю "Прокар" на право роздрібної торгівлі пальним за адресою здійснення діяльності: Хмельницька область, смт. Стара Синява, вул.Грушевського,1/1.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення.
Так, на переконання апелянта, відповідач у рішенні про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не конкретизував нестача якого саме документу стала підставою для відмови позивачу, при тому, що пакет документів, наданий Товариством сформований у чіткій відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив доводи позивача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено наступні обставини справи.
У липні 2021 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
До вказаної заяви було надано наступний пакет документів:
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (земельна ділянка) від 18.12.2019 №193649739;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.12.2019;
- договір оренди земельної ділянки від 02.01.2019;
- договір оренди бетонних площадок від 01.04.2020;
- лист Управління Державної архітектурно-будівельної інспекціїї у Хмельницькій області від 29.10.2019 №1022-1.18/3720-19;
- технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 11.06.2020;
- дозвіл управління Держпраці у Хмельницькій області від 22.08.2019 №0211.19.68 про виконання робіт підвищеної небезпеки ТОВ "ПРОКАР";
- дозвіл управління Держпраці у Хмельницькій області від 22.08.2019 №0210.19.68 про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ "ПРОКАР";
- платіжне доручення від 15.07.2021№257 на суму 2000,00 грн.
За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї матеріалів, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено оскаржуване рішення від 19.07.2021 №8355/6/22-01-09-03-06 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яке вмотивоване тим, що позивачем не надано акти вводу в експлуатацію об'єкта або акти готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, а також не надано копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014.
Вважаючи таке рішення відповідача незаконним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача, який довів, що діяв у спосіб, визначений законом та у межах наданих законом повноважень.
Колегія суддів , надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР).
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;
Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено статтею 15 Закону № 481/95-ВР.
Так, роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Вирішуючи питання про обґрунтованість апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для відмови відповідача у видачі ліцензії слугував той факт, що позивачем не надано акти вводу в експлуатацію об'єкта або акти готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, а також не надано копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014.
Згідно з статтею 18 Закону № 481/95-ВР, тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
Отже, до 01 січня 2022 року подання документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію не є обов'язковою умовою, без якої не можливо б було отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Проте, за відсутності зазначених документів, законом встановлено за необхідне подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна.
Слід зауважити, що позивачем факт неподання акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або іншого документа, що містить відповідну інформацію не заперечується.
При цьому, матеріали справи не містять доказів дослідження вказаного питання контролюючим органом.
Натомість, позивач зазначає, що тимчасова споруда (кіоск) площею 9,1 кв.м., розташований за адресою : Хмельницька область, смт. Стара Синява, вул. Грушевського, 1/1, де фактично і мала здійснюватись роздрібна торгівля пальним, є пересувним виробом заводського виготовлення, який встановлюється без фундаменту, а отже, не є об'єктом нерухомості, оскільки нерухомим майном (нерухомістю) є земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшенням, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна.
Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, зі змісту пункту 7 вказаного Переліку до робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, віднесено розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Пунктами 2.1, 2.2 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівницьтва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 встановлено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем до заяви про видачу ліцензії було надано, окрім іншого, технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 11.06.2020.
Також позивачем в якості додатків до заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним надано договір оренди бетонних площадок від 01.04.2020 року, відповідно до п. 1.1. якого, визначено, що орендодавець передав орендарю - позивачу, в строкове платне користування без права викупу бетонні площадки загальною площею 0,0025 кв.м., які розташовані у смт. Стара Синява, Хмельницької області по вул. Грушевського.
Отже, в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кіоск площею 9,1 кв. м. та бетонні площадки не відносяться до об'єктів, що підлягають прийняттю в експлуатацію.
До того ж, судова колегія відмічає, що наданий позивачем технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими спорудами №1/1 по вул. Грушевського в смт Стара Синява, Хмельницької області підтверджує введення в експлуатацію вказаного об'єкту.
Таким чином, в призмі встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи були достатніми для прийняття рішення про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Крім того, приписи частини 37 статті 15 Закону №481/95-ВР не містять виключного переліку документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Наведене в своїй сукупності спростовує твердження контролюючого органу в частині не подання позивачем необхідних документів, передбачених ст.15 Закону №481/95-ВР з урахуванням положень ст.18 наведеного Закону, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо наявності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо обов'язковості дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при отриманні ліцензії є необґрунтованими, оскільки Законом № 481/95-ВР чи Податковим кодексом України такі вимоги не передбачені.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність відмови відповідача у видачі ліцензій позивачу на право роздрібної торгівлі пальним, оскільки Товариством було подано всі дозвільні документи, необхідні для отримання ліцензії, перелік яких передбачено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 29.12.2019 року № 481/95-ВР.
Водночас, визначаючись щодо належного способу захисту прав позивача, порушених вказаним рішенням, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачу щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, разом із додатково поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду не призведе до ефективного захисту права позивача, адже не є гарантією повторної незаконної відмови за наслідком повторного розгляду вказаної заяви позивача.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати ліцензію позивачу на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Хмельницька область, смт. Стара Синява, вул. Грушевського, 1/1, є дотриманням судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені те потребуватимуть додаткового захисту.
Водночас, покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням судом функції суб'єкта владних повноважень-відповідача в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки, за результатом апеляційного розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви в розмірі 2270 грн. згідно платіжного доручення №304 від 30.08.2021 року, та за подання апеляційної скарги в розмірі 3405 грн. згідно платіжного доручення №380 від 24.11.2021 року.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар", задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відмову у видачі ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Прокар" на право роздрібної торгівлі від 19.07.2021 №8355/6/22-01-09-03-06.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області видати ліцензію Товариству з обмеженою відповідальністю "Прокар" на право роздрібної торгівлі пальним за адресою здійснення діяльності: Хмельницька область, смт. Стара Синява, вул.Грушевського,1/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, код ЄДРПОУ ВП 44070171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокар" (31500, Хмельницька область, смт. Летичів, вул. Соборна, 6/1, код ЄДРПОУ 41059752) судовий збір у сумі 5675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.