ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 січня 2022 року м. Київ № 640/38187/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), що полягає у не виплаті ОСОБА_1 нарахованої пенсії за віком за період з 21.11.2019 по 31.05.2021 у сумі 61 225,95 гривень - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, нараховану за період з 21.11.2019 по 31.05.2021, у сумі 61 225,95 грн.
Згідно зі змістом позову рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від
від 18.12.2020 у адміністративній справі № 640/5008/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 20.07.1987 року по 15.03.1988 року, з 29.11.1988 року по 04.04.1991 року, з 30.09.1998 року по 28.03.2002 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 20.07.1987 року по 15.03.1988 року, з 29.11.1988 року по 04.04.1991 року, з 30.09.1998 року по 28.03.2002 року.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання в Донецькому державному університеті з 01.09.1981 року по 18.06.1985 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Донецькому державному університеті з 01.09.1981 року по 18.06.1985 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду набрало законної сили 29.03.2021 року.
Листом за вих. № 25398-25259/М-02/8-2600/21 від 23.09.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 , що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2020 у справі № 640/5008/20 в межах зобов'язальної частини виконано та призначено мені дострокову пенсію за віком з 21.11.2019 року.
Кошти за рішенням суду за період з 21.11.2019 по 31.05.2021 нараховані в сумі 61 225,95 грн.
Погашення заборгованості, обчисленої на виконання судового рішення, буде здійснено в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Вважаючи бездіяльність Відповідача, що полягає у не виплаті ОСОБА_1 нарахованої пенсії за віком за період з 21.11.2019 по 31.05.2021 у сумі 61 225,95 грн. протиправною, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
Тобто, предметом оскарження при зверненні до суду з позовом у справі №640/38187/21 фактично є дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2020 р. у справі № 640/5008/20.
З вказаного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Таким чином, суддя прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно.
3. Роз'яснити позивачеві, про те, що повторне звернення тих самих осіб до адміністративного суду з адміністративним позовом з того самого предмету і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Р.О. Арсірій