ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 січня 2022 року м. Київ № 640/28692/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним рішення та поновлення на посаді, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Київської митниці про визнання протиправним рішення та поновлення на посаді - задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці від 25 серпня 2021 року №379-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».; поновлено ОСОБА_1 з 08 вересня 2021 року на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль» Київської митниці; стягнуто з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108 187, 56 грн. (сто вісім тисяч сто вісімдесят сім гривень п'ятдесят шість копійок); допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Бориспіль» Київської митниці з 08 вересня 2021 року та стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9 015, 63 грн. (дев'ять тисяч п'ятнадцять гривень шістдесят три копійки).
30 грудня 2021 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, за правилами статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
З урахуванням вказаних вище правових норм, суд дійшов висновку про розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Процесуальні норми передбачають можливість ухвалення додаткового рішення виключно з підстав наведених у статті 252 КАС України, якою у тому числі є вирішення питання про судові витрати.
30 грудня 2021 року адвокатом Зудіновим О.О. до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000, 00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду було надано копії: договору про надання професійної правничої (правової допомоги) № 09/21 КВК від 28 вересня 2021 року та рахунку № 29-12-1 від 29 грудня 2021 року із зазначенням найменування та обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги.
Згідно з ч.ч. 1-2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, що сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.
У пункті 1 Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації від 2 березня 1978 року зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді того, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов'язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.
Положеннями ч. 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17.
Відповідно до положень ч. 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на положення ч. 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Частиною 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Відповідно до рахунку № 29-12-1 від 29 грудня 2021 року адвокат витратив 8,5 годин на: збір доказів з метою обґрунтування вимог адміністративного позову; складання адміністративного позову; вивчення наданих відповідачем матеріалів та складання на їх підставі заяви про зміну підстав позову; складання відповіді на відзив. Вартість своїх послуг адвокат оцінив у 17 000, 00 грн.
Стосовно можливості стягнення на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо умовами договору передбачено, що оплата адвокатського гонорару буде здійснено у майбутньому, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, враховуючи приписи ч. 7 статті 139 КАС України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення ч. 7статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20 та від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20.
Як убачається зі змісту рахунку № 29-12-1 від 29 грудня 2021 року, він має бути сплачений протягом трьох місяців від дати набрання рішенням суду № 640/28692/21 законної сили.
Суд також ураховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на корить позивача понесених та документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252 КАС України, суд, -
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Відповідно до ч. 5 статті 252 КАС України додаткове рішення може бути оскаржене.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк