Справа № 420/15822/21
04 січня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост” (вул. Центральна, буд.1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094, код ЄДРПОУ 33798852) до Київської митниці Держмитслужби (вул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359), Київської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост” до Київської митниці Держмитслужби, в якому позивач просив:
визнати неправомірним та скасувати рішення Київської митниці Держмитсужби про коригування митної вартості товарів № UA100340/2021/000006/2 від 06.07.2021 р.
01.08.2019 року між компанією «JSC Benko Servisas» (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт № 01/08/19-17, відповідно до умов якого Постачальник постачає даному Покупцю Товар, який вказується в Додатках до даного Контракту (п. 1.1. Контракту). У відповідності до п.1.2. Контракту Покупець (ТОВ «Аквафрост») приймає Товар і бере на себе зобов'язання за розрахунками з Постачальником.
В межах Контракту від 01.08.2019 року позивач імпортував на митну територію України в липні 2021 року партію товару. У зв'язку з чим, 05.07.2021 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «ЛЕО-ЛОГІСТІК ГРУП») звернулась до митного посту «Східний» Київської митниці Держмитслужби з електронною митною декларацією №UA100340/2021/009348 та пакетом документів для митного оформлення товару.
Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем було відмовлено, в зв'язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленою митною вартістю Товару про, що 06.07.2021 р. було складено картку відмови № UA100340/2021/01002 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100340/2021/000007/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу.
За результатами вищевказаних дій представниками Відповідача Позивачу було скориговано вартість імпортованого товару, що в подальшому призвело до надмірної оплати податку на додану вартість, додаткового імпортного збору. У зв'язку зі збільшенням митної вартості товару Відповідачем Позивачу було скориговано (y сторону збільшення) суму митних платежів, що відображено в графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації № UA100340/2021/009400 від 06.07.2021 р. сума надмірної оплати становить - 26665,44 грн.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, таким, що прийняте відповідачем всупереч порядку та способу, визначеному чинним законодавством України, з метою його скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді від 06.09.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10.09.2021 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (щодо виправлення описки у позовній заяві), в якій позивач просив вважати правильним п.2 прохальної частини позовної заяви в такій редакції: «Визнати неправомірним та скасувати рішення Київської митниці Держмитсужби про коригування митної вартості товарів № UA100340/2021/000007/1 від 06.07.2021 р.».
Ухвалою судді від 04.11.2021 року частково задоволено клопотання Київської митниці та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Київську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555), також роз'яснено сторонам, що у відповідності до ч. 6 ст. 46 КАС України після залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
29.09.2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Київської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час митного оформлення, митним органом було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений ст. 53 МК України.
У документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.
Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів п.1 ч. 6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: МД від 10.06.2021 № UA807170/2021/36513- митна вартість на умовах поставки FCA LT - становить - 2,003 дол./кг.
З урахування викладеного, на думку відповідача, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем.
08.10.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наголошує, що твердження відповідача щодо надання для митного оформлення товару неповного пакету документів не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджено, поданими самим відповідачем до суду документами.
На думку позивача, відповідач фактично залишив поза увагою документи, надані представником Позивача для митного оформлення товару. При цьому документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів було надано.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
01.08.2019 р. між компанією «JSC Benko Servisas» (постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (покупець) укладено Контракт № 01/08/19-17, відповідно до умов якого постачальник постачає даному покупцю товар, який вказується в Додатках до Контракту (п.1.1 Контракту). У відповідності до п.1.2 Контракту Покупець (ТОВ «Аквафрост») приймає товар і бере на себе зобов'язання за розрахунками з постачальником.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 19.02.2020 р. до Контракту № 01/08/19-17 від 01.08.2019р., п.1.1 Контракту викладено у наступній редакції: «Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар, зазначений в Інвойсі, складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики Товару, попередньо узгоджені сторонами вказуються в Інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту».
В межах Контракту від 01.08.2019 р. року ТОВ «Аквафрост» імпортовано на митну територію України в липні 2021 року товар, зазначений у інвойсі, а саме: рибу морожену: скумбрія (Scomber Scomdrus) ціла з головою, не патрана, не в первинній упаковці, не солона, без харчових добавок, без припав та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалася, без консервантів; розмір 400-600 г.
05.07.2021 р. уповноваженою позивачем особою (ТОВ «ЛЕО-ЛОГІСТІК ГРУП») з метою митного оформлення подано до митного посту «Східний» Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію (ЕМД) № UA100340/2021/009348.
До митної декларації позивачем надано наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № BZ 9005 від 28.06.2021р.; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 02.07.2021р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) AR435144723 від 17.06.2021р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується № 01/08/19-17 від 01.08.2019р.; договір про надання послуг митного брокера 224-21/01 від 10.01.2021р.; сертифікат якості товару б/н від 17.06.2021 р.; митна декларація країни відправлення № 21L3000422760124320 від 02.07.2021 р.; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT0280255/L2-13852 від 02.07.2021 р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 7203885 від 03.07.2021р.; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.07.2021 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аквафрост” митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме: 34 111,08 дол. США.
Київська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) згідно п.2.2. контракту № 01/18/19-17 від 01.08.2019 обумовлено, що загальна кількість товару погоджується сторонами; п.3.1. обумовлено Замовлення Покупця на партію товару з датою відвантаження - даних документів до митного оформлення не надано;
2) п.3.2. обумовлено, що термін поставки зазначено в інвойсі - в наданому до митного оформлення інвойсі № В29005 від 28.06.2021 термін не зазначено, також п.5.4. обумовлена передоплата або відстрочка платежу, але відповідного документу до митного оформлення не надано та в інвойсі не зазначено умови оплати за даною партією. Платіжні документи не надано до митного оформлення;
3) не можливо перевірити відомості, що підтверджують вартість транспортних витрат. Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано зазначені вище документи. Перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості;
4) вартість партії товару, зазначена в інвойсі № В29005 від 28.06.2021 (в Евро) не відповідає вартості партії товару, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення, поданій до митного оформлення.
На підставі зазначеного 05.07.2021 року було повідомлено декларанта про необхідність надання протягом 10 днів додаткових документів: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, декларанта повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант додаткові документи до митного органу не надав.
За таких обставин, Київською митницею Держмитслужби було складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100340/2021/01002 від 06.07.2021р. та рішення про коригування митної вартості №UA100340/2021/000007/1 від 06.07.2021р.
Так, позивачем було заявлено митну вартість товару скумбрія (Scomber Scomdrus) у сумі 1,710 дол. США/кг. Співробітники Відповідача встановили вартість товару скумбрії (Scomber Scomdrus) за МД від 10.06.2021 № UA807170/2021/36513- 2,000 дол. США/кг.
Вважаючи протиправним Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100340/2021/000007/1 від 06.07.2021 року, відповідач зазначає, що згідно п.2.2. контракту № 01/18/19-17 від 01.08.2019 обумовлено, що загальна кількість товару погоджується сторонами; п.3.1. обумовлено Замовлення Покупця на партію товару з датою відвантаження - даних документів до митного оформлення не надано.
Суд зазначає, що відповідно до Додаткової угоди № 1 від 19.02.2020 р. до Контракту № 01/08/19-17 від 01.08.2019 викладено п.1.1. Контракту у наступній редакції «Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар, зазначений в Інвойсі, складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики Товару, попередньо узгоджені сторонами вказуються в Інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту». Тобто, замовлення покупця є передумовою для складання Інвойсу, проте саме інвойс є невід'ємною частиною контракту.
Відповідач ніяким чином не довів, як відсутність замовлення як документу доданого до митної декларації під час митного оформлення товару, що не передбачений ані ст. 53 Митного кодексу України, ані зовнішньоекономічним контрактом, впливає на визначення митної вартості товарів.
Крім того, судом встановлено, що 05.07.2021 р. уповноваженою позивачем особою - ТОВ «ЛЕО-ЛОГІСТІК ГРУП» подано до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію (ЕМД) № UA100340/2021/009348 та пакет документів для митного оформлення товару, у тому числі і Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № BZ 9005 від 28.06.2021р., про що зазначено в картці відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100340/2021/01002 від 06.07.2021р.
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № BZ 9005 від 28.06.2021р. має всі необхідні характеристики товару необхідні для визначення митної вартості товару. Отже, суд наголошує, що наявність замовлення товару не впливає на митну вартість такого товару.
Щодо твердження відповідача про те, що вартість партії товару зазначена у інвойсі № BZ9005 від 28.06.2021 (в Евро) не відповідає вартості зазначеній у декларації країни експорту № 21L3000422760124320 від 02.07.2021р., суд погоджується із доводами позивача та зазначає наступне.
Оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США, про що зазначено в рахунку-фактурі (інвойсі) № BZ 9005 від 28.06.2021 р. Вказівка на співвідношення долара США до Євро в інвойсі не відноситься до визначеної вартості товару, а різниця таких сум в Євро виникла через курсову різницю, оскільки інвойс датовано 28.06.2021р., а експортна декларація - 02.07.2021 р., при цьому зазначено, що експортна декларація може надаватись постачальником додатково, тобто ці документи не є обов'язковими.
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість транспортних витрат з огляду на наступне.
Судом встановлено, що до митного оформлення декларантом надана довідка- заявка про транспортні витрати №05/07/1 від 05.07.2021 року ТОВ «Рейвен Транс», якою повідомлено, що транспортні витрати автомобіля Volvo BK1376HB/BK4093XP від місця завантаження м. Клайпеда (Литва) до п/п Доманове (Україна) 21000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп.
Крім того, посилання на автомобіль Volvo BK1376HB/BK4093XP, що здійснював транспортування товару з м. Клайпеда (Литва) до п/п Доманове (Україна), міститься в автотранспортній накладній (Road consignment note) б/н від 02.07.2021р. з печаткою ТОВ «Рейвен Транс» та в декларації країни відправлення. Усі перелічені документи були надані до митного оформлення декларантом 05.07.2021 року разом із митною декларацією.
Відтак, твердження відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість транспортних витрат є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо другої підстави прийняття Відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2021 року № UA100340/2021/000007/1, суд повідомляє наступне.
Як встановлено судом, пунктами 3.2 та 5.4. Контракту № 01/08/19-17 від 01.08.2019 року передбачено, що Поставка товарів за цим договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту. Платежі по даному Контракту можуть здійснюватися як у вигляді передоплати, так і з відстрочкою платежу.
Дійсно в інвойсі № BZ 9005 від 28.06.2021 р. не вказані термін поставки та умови оплати за товар, а зазначено його вартість.
Водночас, аналіз умов Зовнішньоекономічного договору № 01/08/19-17 від 01.08.2019 року свідчить про те, що сторонами договору визначено різні варіанти здійснення взаєморозрахунків: передоплата, відстрочення платежу.
У свою чергу, суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17.
Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про терміни поставки та умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ “Аквафрост” митної вартості товару судом не встановлено.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить достатніх пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100340/2021/000007/1від 06.07.2021 року, у зв'язку з чим вони належать до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2 379,00 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 379,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост” (вул. Центральна, буд.1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094, код ЄДРПОУ 33798852) до Київської митниці Держмитслужби (вул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359), Київської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100340/2021/000007/1 від 06.07.2021 року - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100340/2021/000007/1 від 06.07.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост” (вул. Центральна, буд.1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094, код ЄДРПОУ 33798852) судові витрати у розмірі 2 379 грн. (дві тисячі триста сімдесят дев'ять) 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук