Справа № 420/19772/21
06 січня 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання дій та відмови протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової академії (м. Одеса), в якому просить:
- визнати протиправним дії Військової академії (м. Одеса) відносно ОСОБА_1 , стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
- визнати протиправною відмову Військової академії (м.Одеса) щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за період затримки (з 09.01.2019 року по день ухвалення рішення) остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 09.01.2019 року по день ухвалення рішення.
Вказаний позов надійшов до суду поштою 22.10.2021 року.
Ухвалою від 27.10.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Зазначено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Під час ухвалення рішення у справі судом з'ясовано, що позивачем подано даний позов з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 28.12.2021 року позивачу встановлено 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали від 28.12.2021 року представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначено, що позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору.
17.08.2021 року представник позивача - Переходов М.В. звернувся до відповідача з проханням про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, однак, як зазначає представник, відповіді на вказану заяву не надійшло.
У зв'язку з цим, представник позивача повторно надіслав заяву з розрахунком з проханням про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з 09.01.2019 року (тобто з часу звiльнення).
Лише 18.10.2021 року була отримана відповідь про відмову у нарахуванні та виплаті належних платежів.
Представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У зв'язку з цим, позивач у місячний строк направив відповідачу вимогу про проведення виплати з метою врегулювати спір у досудовому порядку.
Однак, відповідач тривалий час не відповідав на дану вимогу.
Відповідь на таку вимогу (повторну) була надана лише 18.10.2021 року, при цьому позов було подано на наступний день - 19.10.2021 року.
Вказане свідчить про те, на думку представника позивача, що позивач не мав наміру зловживати процесуальними правами та пропускати строк на звернення до суду, вжив усix заходів для подання позову у найбільш короткий строк.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та визначаючись щодо наявності підстав для поновлення такого строку, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Тобто, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Однією з позовних вимог у цій справі є зобов'язання Військову академію (м. Одеса) виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 09.01.2019 року по день ухвалення рішення.
Спірні відносини у цій справі пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені зі служби застосуванню підлягають положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до виписки по рахунку позивача від 29.07.2021 з позивачем проведений остаточний розрахунок при звільненні 29.07.2021 (а.с.37).
До суду позивач звернувся 19.10.2021, що підтверджується накладною «Укрпошта Стандарт» на поштовому конверті, в якому позов надійшов до суду (а.с.49).
Оскільки фактично розрахунок з позивачем проведено не у день звільнення, а лише 29.07.2021, то з цього часу особа має можливість визначити остаточний обсяг своїх вимог.
У цій категорії справ, а саме щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та зобов'язання виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені зі служби, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Перебіг строку для звернення до суду про виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався саме з дати фактичного розрахунку з позивачем.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі №560/4006/19, від 22.01.2020 у справі №620/1982/19, від 11.02.2021 у справі №240/532/20.
Необхідно зазначити, що спірні відносини пов'язані із проходженням позивачем публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2021 в аналогічній справі № 240/532/20 зазначив, що з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з даним позовом, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який розпочався з 30.07.2021 року (так як розрахунок при звільненні з позивачем проведено 29.07.2021) та сплинув 30.08.2021 року.
Доводи позивача, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду від 30.08.2021 року, з посиланням на ч.4 ст.122 КАС України щодо використання ним досудового порядку вирішення спору, суд до уваги не бере, виходячи з такого.
Як зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що зазначена норма підлягає застосуванню лише у випадках, коли законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору.
Однак законом не передбачена ні можливість, ані обов'язковість досудового порядку вирішення спору щодо застосування до відповідача такого виду відповідальності як стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, частина ч. 4 ст. 122 КАС України, за наявності вказаної вище умови (можливість або обов'язковість досудового порядку вирішення спору) пов'язує обчислення тримісячного строку звернення до суду з днем отримання позивачем рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Водночас, подання скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень можливе лише до вищого за підпорядкуванням суб'єкта владних повноважень, про що зазвичай вказується у законі, який передбачає процедуру досудового врегулювання спору, а не до самої особи, яка порушила права позивача.
У даному ж випадку, позивач звернувся з заявою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме до відповідача, що не є досудовим порядком вирішення спору, можливість якого передбачена або обов'язковість якого визначена законом, у розумінні ч. 4 ст. 122 КАС України.
При цьому, скарга до вищого органу позивачем не подавалася, і рішення таким органом за результатами розгляду скарги не приймалося.
Отже, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду у спірних правовідносинах врегульовано саме частиною 5 ст.122 КАС України, а не частиною 4 вказаної статті, на яку посилається позивач.
Звернення позивача до відповідача із заявами про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не перешкоджало одночасно з цими зверненнями звернутися й до суду у встановлений ч.5 ст.122 КАС України строк.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність у позивача поважної причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, і цей строк пропущено позивачем без поважних причин.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення цього строку суд визнає неповажними, а тому позовну заяву ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання дій та відмови протиправними та зобов'язання вчинити певні дії слід залишити без розгляду.
Керуючись ч.ч.1, 3, 5 ст.122, ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд,
Визнати неповажною причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Військової академії (м. Одеса) про визнання дій та відмови протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання дій та відмови протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів