справа № 380/19260/21
про повернення позовної заяви
05 січня 2022 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
08.11.2021 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Сихівського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грень У.П. від 08.02.2021 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 31233,30 грн.
Ухвалою судді від 15.11.2021 позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали. Вказану ухвалу позивач отримав 06.12.2021.
Позивачу роз'яснено необхідність протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та докази поважності причин його пропуску.
31.12.2021 на виконання встановлених судом ухвалою від 15.11.2021 недоліків, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та докази поважності причин його пропуску.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на те, що копію оскаржуваної постанови ним отримано 26.10.2021 в приміщенні Сихівського відділу ДВС після звернення щодо надання йому копії постанови. Зазначає, що до 26.10.2021 державний виконавець не надавав і не надсилав йому оскаржувану постанову від 08.02.2021 про стягнення виконавчого збору.
Позивач зазначає, що в матеріалах справи №464/579/17 про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження по ВП №64433161 від 09.02.2021, була відсутня належним чином завірена копія оскаржуваної постанови від 08.02.2021.
За таких обставин, позивач вважає, що оскільки ним оскаржувану постанову від 08.02.2021 отримано лише 26.10.2021, то строк звернення до суду пропущено ним з поважних причин. З огляду на наведене, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий.
При розгляді заяви позивача суд керувався таким.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ст.287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Згідно п.1 ч.2 цієї статті, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, з аналізу вказаних приписів КАС України слідує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючись щодо застосування строків звернення до суду, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов до наступних висновків.
Насамперед Верховним Судом вказано, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
З матеріалів позовної заяви слідує, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач дізнався з моменту отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 64433161 від 09.02.2021 з виконання оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору ВП57087675 від 08.02.2021. Відтак, цей момент необхідно вважати початком перебігу десятиденного строку на оскарження постанови відповідача про стягнення виконавчого збору.
Позивач в позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що ним було оскаржено до суду постанову про відкриття виконавчого провадження по ВП 64433161 від 09.02.2021. Постановою Львівського апеляційного суду від 21.09.2021 провадження у справі закрито. При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження по ВП №64433161 від 09.02.2021, яка була оскаржена позивачем до суду, винесена на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, яка є предметом оскарження у даній справі. Тобто, при оскарженні постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП57087675 від 08.02.2021 позивач знав про порушення його прав та мав реальну можливість ознайомитись зі змістом такої постанови та отримати її копію.
Водночас, з позовною заявою про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору ВП №57087675 від 08.02.2021 позивач звернувся до суду лише 08.11.2021, тобто після закінчення строку, установленого законом.
Суд не бере до уваги доводи позивача про ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови та отримання її копії лише 26.10.2021, оскільки ця обставина свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через шість місяців з моменту, коли дізнався про порушення його прав.
Відтак, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в тому числі мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установлених строків звернення до суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що в контексті даної спірної ситуації, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, слід визнати неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
При цьому суд роз'яснює позивачеві, що згідно з ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.І. Кузан